Постанова

від 23.01.2013 по справі 4395/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. 14 год.39 хв.Справа №2а- 4395/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Потоцької М.Б., представників відповідача Імшеницького А.В., Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Інформаційні системи та технології" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Інформаційні системи та технології" (далі - ПП "ІСТ", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 23.03.12 №0001771503 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22563 грн. 68 коп. та застосування штрафу 5640,92 грн. Позивач зазначає, що правочини з ПП "Шеду" на поставку товарів та послуг оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, є правомірними, висновки щодо нікчемності правочинів суперечать дійсним обставинам господарської діяльності, не вказано які норми цивільного, господарського законодавства порушені позивачем, чи є вирок суду щодо скоєння злочинів конкретними посадовими особами. Позивач звертає увагу суду на те, що до компетенції податкової інспекції не входить встановлення нікчемності угод при проведенні перевірок платників податків. Придбані товари використані у власній господарській діяльності. У позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, сплачено постачальнику у повному обсязі ПДВ у складі вартості поставлених товарів та послуг, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, що слідує виконання підприємцем всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на придбання товару офор мленні у відповідності до вимог ПКУ та Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Законодавство передбачає відповідальність за неналежне виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету саме для платника ПДВ - юридичної особи, а не покупця товарів.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Відповідач (ДПІ у м. Херсоні) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що платником податків - ПП "ІСТ" включено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, які містять недостовірну інформацію про господарські операції. При проведенні перевірки відповідачем був використаний акт перевірки ПП "Шеду", зміст якого свідчить про відсутність організаційно - розпорядчих господарських умов необхідних для здійснення поставок позивачу товарів, власних складських приміщень; домоволодінь; автомобільного транспорту тощо. Актом перевірки ПП "Шеду" було підтверджено, що воно проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи вищенаведене, операції позивача з ПП "Шеду" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким виступає позивач. На підставі викладеного, спірне повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство ПП "Інформаційні системи та технології" є юридичною особою, платником податків, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні, є платником ПДВ.

27-28 лютого 2012 року фахівцем ДПІ у м. Херсоні була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка приватного підприємства "ІСТ" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Шеду" та з контрагентами - покупцями за жовтень 2011 року, результати перевірки оформлені актом від 06.03.12 №100/15-3/14119561. При перевірці виявлено придбання позивачем товарів та послуг у ПП "Шеду" на загальну суму 135382 грн. 08 коп., в т.ч. ПДВ 22563 грн. 68 коп. ДПІ у м. Херсоні по ПП "Шеду" складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку від 06.01.12 №5/15-2/37239000. Згідно з актом, ПП "Шеду" має стан 30 - в стані переходу до іншої ДПІ, 11.11.2011 зареєструвалось за новою податковою адресою: м. Димер, вул. Леніна, буд. 45/А кв. 5, в зв'язку із чим до ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області направлено запит №12183/7/26-313 від 28.12.2011р. з метою перевірки підприємства за місцезнаходженням. Станом на 02.03.2012 відповідь на направлений запит не отримано. За даними АДС ВГІРФО УМВС України у Херсонській області засновник/директор ПП "Шеду" ОСОБА_5 не значиться. В телефонній співбесіді з гр. ОСОБА_5 повідомив, що на даний час проживає в м. Києві та від надання пояснень з приводу здійснення ним фінансово-господарських взаємовідносин з покупцями та постачальниками ПП "Шеду" в вересні 2011 року відмовився. У підприємства ПП "Шеду" відсутні трудові ресурси, власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки. З моменту заснування підприємства до 14.11.11 директором був гр.-н ОСОБА_6, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та який відмовився від давання пояснень щодо діяльності ПП "Шеду". При здійсненні виїзду за попередньою податковою адресою ПП "Шеду": АДРЕСА_1, отримано пояснення від громадянина ОСОБА_7, який проживає поряд із зазначеною адресою, а саме: АДРЕСА_2. Так, останній повідомив, що господарська діяльність за даною адресою не здійснюється та не здійснювалось - відсутнє відвідування податкової адреси представниками/посадовими особами підприємств ПП "Шеду", відсутні факти навантаження та розвантаження ТМЦ за даною адресою та інші ознаки ведення чи керування господарською діяльністю ПП "Шеду". Угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період жовтень 2011р. мають ознаки нікчемності мають ознаки нікчемності згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Встановлено факт відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). В діяльності ПП "Шеду" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Підприємством на запит ДПІ у м. Херсоні від 19.01.12 №999/10/15-212 не надано підтверджуючі документи щодо взаємовідносин із ПП "Шеду". ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем ч. 1-5 ст. 203, ч. 1-2 т. 215, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ІСТ" при придбанні товарів, послуг у ПП "Шеду" у жовтні 2011 року, порушення ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за березень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет за жовтень 2011 року на 22563,68 грн.

За наслідками перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.12 № 0001771503 про збільшення ПП "ІСТ" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22563 грн. 68 коп. та застосування штрафу 5640,92 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні рішення ДПІ у м. Херсоні ґрунтуються на неправомірності та нікчемності укладених позивачем угод щодо купівлі товарів, придбання послуг. Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, то дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України). Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Згідно п.201.8 ст.201 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, в порядку передбаченому ст.183 цього Кодексу.

При перевірці не використовувались документи бухгалтерського та податкового обліку позивача. По суті, дана перевірка була камеральною, оскільки ревізор ДПІ аналізував тільки податкову звітність підприємства та акт про неможливість здійснення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП "Шеду".

Підставою проведення перевірки у межах спірних правовідносин стали положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме наслідки перевірки іншого платника податків. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 ПК України. Відповідно до норм наведеної статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Позивачем надано до суду всі первинні документи, отже, цей факт свідчить про наявність цих документів в момент проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що висновки перевірки не узгоджуються з відомостями наведеними первинними документами, якими підтверджуються здійснені господарські операції, а ґрунтуються виключно на лише на змісті акту перевірки ПП "Шеду" про неможливість здійснення господарських операцій цією юридичною особою (що у сукупності нібито вказує на "нікчемність" правочинів), інших підстав для зменшення сум податкового кредиту та висновку про заниження податку на додану вартість актом перевірки не зазначено.

Посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки документів на відповідний запит ДПІ від 19.01.12 суд вважає необґрунтованим. В листі ДПІ від 19.01.12 №999/10/15-212 запрошуються посадові особи ПП "ІСТ" до податкової інспекції для надання пояснень та документів щодо підтвердження відносин з ПП "Шеду" за жовтень 2011 року. Цей лист був отриманий головним бухгалтером 02.02.2012, відповідь була надана 10.02.12, у відповіді платник податків не надає витребувані документи по господарським відносинам з ПП "Шеду". Така відповідь є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до п. 78.1.1 ст. 78 ПКУ, при проведені якої податковий орган дослідив би документи, наявні на підприємстві. Натомість, керівник ДПІ видає наказ № 10 від 27.02.12 на проведення невиїзної перевірки. Порядок проведення документальних невиїзних перевірок визначений ст. 79 ПК України.

При проведенні перевірки платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу). ДПІ надало суду розписку про вручення повідомлення про проведення перевірки тільки 28.02.12 одночасно із запрошенням прибути 28.02.12 о 16 год. 00 хвил. на підписання акту перевірки. Допитана в якості свідка в судовому засіданні головний бухгалтер ОСОБА_8 пояснила про прибуття до ДПІ 28.02.12 з первинними документами, які не були взяті інспектором до уваги з посиланням на вже складений акт перевірки. В самому акті перевірки вказано, що перевірка відбулась 27-28.02.12.

Такі дії ДПІ є порушенням п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, згідно до якого документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Таким чином, платник податків має бути обізнаний, що стосовно нього за наявності відповідних обставин у певний час та у певному місці здійснюватиметься невиїзна перевірка. Тобто, вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки має передувати проведенню самої перевірки, чого відповідачем зроблено не було. Недотримання відповідачем встановленого порядку призвело до того, що не були досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку, які платник податків зобов'язаний був надати після вручення йому наказу на перевірки та повідомлення про її проведення.

Висновки податкового органу побудовані на підставі припущень, а не на перевірці факту здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ та їх подальшого продажу, тобто використання у власній господарській діяльності.

Судом повністю досліджено всі обставини справи щодо здійснення господарських операцій між ПП "ІСТ" та ПП "Шеду". Суд вважає, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності. ПП "Шеду" поставив позивачу вугілля кам'яне та інші товари, також надав транспортні послуги та навантажувально - розвантажувальні роботи, які оплачені позивачем в повному обсязі. Здійснення господарських операцій підтверджується договором купівлі-продажу, договором про надання послуг, податковими накладними; видатковими накладними; рахунками-фактурами, доказами оплати за поставлений товар, також доказами подальшому продажу товарів. Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Шеду". Всі зазначені вище документи підписані зі сторони ПП "Шеду" діючим на той час директором ОСОБА_6 та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Відповідач не заперечує, що постачальник позивача ПП "Шеду" декларував зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з позивачем. Суд приймає до уваги постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.12 по справі № 2а-275/12/2170, яким визнано протиправною відмову ДПІ у м. Херсоні у прийнятті податкової декларації з ПДВ ПП "Шеду" за жовтень 2011 року, постанова набрала законної сили 17.10.12. Судові рішення, які набрали законної сили, між тими ж сторонами в силу ст.72 Кодексу адміністративного судочинства мають преюдиційне значення при розгляді даного спору.

В податкових накладних, виданих ПП "Шеду", вказана адреса постачальника м. Херсон, вул. Жовтневої революції, 6а/2, за якою і мешкав директор, і яка відповідала юридичній адресі даного продавця. Пояснення сусіда ОСОБА_7 ніяким чином не спростовують даної інформації, оскільки він не заперечує факт проживання за юридичною адресою ПП "Шеду" ОСОБА_9 із сім'єю, ніяких інших пояснень даного громадянина суду не надано, тому суд відноситься критично до посилань відповідача на те, що за словами гр-на ОСОБА_7 господарська діяльність за даною адресою не здійснювалась. Також суд приймає до уваги, що податковою службою не встановлено факту відсутності ПП "Шеду" за новою юридичною адресою.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять ці документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивачу було відомо про порушення, які допускав ПП "Шеду". Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

В акті ДПІ у м. Херсоні від 06.01.12 №5/15-2/372390000 щодо неможливості підтвердження господарських відносин ПП "Шеду" із платниками податків за період з 01.10.11 по 31.10.11, зазначено, що ПП знаходиться в стані переходу на облік в іншу ДПІ, оскільки змінилась юридична адреса на Київську область, підприємство є платником ПДВ з грудня 2010 року, директором є ОСОБА_5. Податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що ПП "Шеду" в податковій декларації ПДВ за жовтень 2011р. у складі податкових зобов'язань відобразило ПДВ по операції із позивачем, що директор ОСОБА_5 не заперечує, що він є директором підприємства ПП "Шеду". Суд також приймає до уваги, що ПП "Шеду" зареєстровано юридичною особою, в ЄДР відсутні записи про відсутність його за місцезнаходженням. Позивачем надано підтвердження подальшого продажу придбаних у ПП "Шеду" товарів та відповідно декларування податкових зобов'язань з цього продажу.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товарів на користь позивача, посилання ДПІ на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, твердження ДПІ про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача із вищенаведеним підприємством та наведені доводи в акті перевірки стосовно заниження податку на додану вартість по операціям з ПП "Шеду" є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення винесене незаконно та підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов приватного підприємства "Інформаційні системи та технології" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 23.03.2012 № 0001771503.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ПП "Інформаційні системи та технології" (вул. Чорноморська, 22-А, м. Херсон, код ЄДРПОУ 14119561) витрати по сплаті судового збору в сумі 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 06 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 січня 2013 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1