Ухвала

від 21.01.2013 по справі 2а-614/12/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-614/12/0170/26

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Чорноморського районного центру зайнятості- Кудрян Неля Юріївна, довіреність № 123 від 16.01.12

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 20.03.12 у справі № 2а-614/12/0170/26

за позовом Чорноморського районного центру зайнятості (вул. Щорса, буд.4,Чорноморське,Чорноморський район, Автономна Республіка Крим,96400)

до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.12 позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Чорноморського районного центру зайнятості (96400, АР Крим, смт. Чорноморське, вул. Щорса, 4; р/р 37173001000378, в ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708735) допомогу по безробіттю у розмірі 10132,25 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АРК, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 21.01.13 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідач не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.08.2007 року ОСОБА_3 звернувся до Чорноморського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи.

ОСОБА_3 04.09.2007 року було подано заяву до Чорноморського районного центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій було зазначено про те, що на даний час він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На підставі наданої заяви відповідачу надано статус безробітного та, згідно статей 22 і 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено допомогу по безробіттю, про що свідчить наказ Чорноморського районного центру зайнятості № НТ070904 від 04.09.2007 року (а.с.14).

За період з вересня 2007 року по серпень 2008 року позивачем надано відповідачу допомогу по безробіттю в сумі 10132,25 грн..

На підтвердження вищезазначеного, позивачем до матеріалів справи долучена довідка-розрахунок (а.с.11, 43).

24.10.2011 року на адресу Чорноморського районного центру зайнятості надійшов лист з Чорноморської районної державної адміністрації АР Крим № 02-16/3001 від 21.10.2011 року, яким повідомлялося, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 11.04.2003 року (а.с.15).

Таким чином, під час реєстрації в Чорноморському районному центрі зайнятості ОСОБА_3 був фізичною-особою підприємцем, відносився до зайнятого населення, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", та подав недостовірні дані щодо своєї особи в заявах від 28.08.2007 року та від 04.09.2007 року, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, чим порушив ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми Закону України «Про зайнятість населення», який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"№ 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон № 1533).

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України № 1533, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення", держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991, одним з видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (ч. 1 ст. 2 Закону № 803).

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону № 1533, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п. 3 ст. 22 Закону № 1533, допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Пунктом "б" ч. 3 ст. 1 Закону № 803 передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3, в порушення ст. 36 Закону № 1533, не повідомив Чорноморський районний центр зайнятості про те, що був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону № 1533, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що сума необґрунтовано отриманої відповідачем допомоги по безробіттю та витрат на професійне навчання становить 10132,25 грн.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 14.03.2008року державним реєстратором була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 за судовим рішенням (а.с.48).

Відповідно до п. 15 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Про необхідність повернення вказаної суми коштів на рахунок Чорноморського районного центру зайнятості відповідачу було повідомлено листом від 20.09.2010 року № 1289, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість у розмірі 10132,25 грн. відповідачем добровільно не сплачена.

Судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.12 у справі № 2а-614/12/0170/26 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва