Постанова

від 28.11.2006 по справі 20-6/093

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-6/093

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"28" листопада 2006 р.  10:00 справа № 20-6/093

За адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелви” (99011, м.Севастополь, вул.В.Морська, 20)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3), Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3), Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м.Севастополь, вул. Леніна, 2)

третя особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м.Севастополь, вул.Радянська, 9)

про визнання дій Фонду комунального майна Севастопольської міської ради незаконними та спонукання виконати дії,

Суддя Лазарев С.Г.

представники сторін:

позивач      -   Вертій Н.А., довіреність № б/н від 07.09.2006,

відповідач:

-          Ведякіна Н.Ю., довіреність б/н від 18.09.2006 - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

-          Сарахман С.О., довіреність № б/н від 02.11.2006 - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

-          Лукічова К.В., довіреність б/н від 19.09.2006- Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

-          Сарахман С.О., довіреність № 0315/3266 від 17.10.2006 –Севастопольська міська Рада,

-          Лукічова К.В., довіреність № 03-15/3266 від 17.10.2006–Севастопольська міська Рада,

-          не з'явився –Севастопольська міська державна адміністрація,

третя особа - Шавшин В.Г., довіреність № 6/253 від 14.04.2006 - Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації,

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шелви” звернулося до суду з адміністративним позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольська міська Рада, Відділ державної служби охорони культурної спадщини управління культури Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дій Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви ТОВ „Шелви” про включення об'єкту –вбудованого нежитлового приміщення  загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20 у перелік об'єктів, яки підлягають приватизації, незаконними; визнання за ТОВ „Шелви” права на проведення приватизації вбудованого нежитлового приміщення загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20  шляхом викупу; спонукання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію шляхом викупу ТОВ „Шелви” вбудованого нежитлового приміщення  загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20.

Ухвалою від 08.09.2006 відкрите провадження в адміністративній справі, призначене попереднє судове засідання на 21.09.2006.

   Ухвалою від 21.09.2006, з'ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, справа призначена до судового розгляду.

          В ході судового розгляду представник позивача доповнив (вх. № 28772 від 18.10.2006) а потім уточнив (вх. № 30424 від 01.11.2006) позовні вимоги, просить визнати нечиним ішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинок № 20 по вул.Велика Морська у м.Севастополі, визнати незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви позивача про включення об'єкту у перелік об'єктів, яки підлягають приватизації, визнати за позивачем право на проведення приватизації об'єкту шляхом викупу.

Крим того, позивач просить зобов'язати Севастопольську міську Раду прийняти рішення про включення об'єкту у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію об'єкту шляхом викупу.

Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право уточнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлені клопотання задовольнити.

Ухвалою від 18.10.2006 в порядку статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з доповненням позовних вимог, суд залучив до участі у справі Севастопольську міську Раду  в якості другого відповідача.

Згідно статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до довідки Управління статистики у м.Севастополі вих. № 16-2/2231 від 17.10.2006 Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації у Єдиному державному  реєстрі підприємств та організацій України не значиться.

Разом з тим, Управління культури Севастопольської державної адміністрації включено до Єдиного державного  реєстру підприємств та організацій України, код ЕДРПОУ 02231956.

Тому ухвалою від 18.10.2006 суд замінив неналежну третю особу, Відділ державної служби охорони культурної спадщини управління культури Севастопольської міської державної адміністрації, на належну - Управління  культури Севастопольської міської державної адміністрації.

Крім того, ухвалою від 15.11.2006 суд, за власною ініціативою, залучив Севастопольську міську державну адміністрацію у якості другого відповідача.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради з позовними вимогами не згоден, у відзиві на позов (вх. № 28082 від 12.10.2006) просить у задоволені позовних вимог ТОВ „Шелви” відмовити, оскільки за даними Відділу культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації житловий будинок, розташований по вул.Б.Морська, 20 є пам'ятником архітектури та включений до Реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м.Севастополю та зараховано у Державному Реєстру нерухомих пам'яток України.

Крим того,  Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради вказує, що Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” тимчасово зупинена приватизація  пам'яток культурної спадщини, відмова у приватизації є законною, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Севастопольська міська Рада у додаткових поясненнях (вх. № 30925 від 06.11.2006 та № 32232 від 15.11.2006) також вважає вимоги позивача безпідставними з мотивів, викладених у них, і просить в задоволенні позову відмовити.

Севастопольська міська державна адміністрація у запереченнях на позов (вх. № 33887 від 27.11.2006) зазначає, що Севастопольська міська державна адміністрація не може виступати у даній справі у якості відповідача.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Представники Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської державної адміністрації на оголошення резолютивної частини постанови не з'явилися.

У зв'язку з тим, що у строк, встановлений п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішити спір у суду не було можливості, судовий розгляд справи, за згодою сторін був продовжений.

Згідно ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

У судовому розгляді в порядку ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

25.04.2003 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шелви” (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 63-03, відповідно до якого ТОВ „Шелви” передано в оренду нерухоме майно - вбудоване приміщення, загальною площею 228,7 кв.м., що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20.

Пунктом 7.1 встановлено, що договір діє  до 29.07.2007.

На момент укладення договору вартість об'єкту оренди складає 165 000,00 грн., що відображено у Акті оцінки вартості від 31.03.2003.

Згідно п.5.2 договору Орендар має право за згодою Орендодавця здійснювати реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна та інші зміни, що забезпечать збільшення його вартості.

15.05.2003 позивач звернувся до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з заявою про отримання згоди на проведення реконструкції та перепланування цього об'єкту, яка збільшить йог вартість.

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації  № 298 від 17.06.2003 узгоджений обсяг невіддільних поліпшень в сумі 48 657,60  грн., здійснених в нежитловому приміщенні по вул. В.Морська, 20 орендарем –ТОВ „Шелви”  за рахунок власних коштів.

10.06.2004 ТОВ „Шелви”  звернулось до Фонду комунального майна із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення по вул. В.Морська, 20 міста Севастополя.

14.06.2004 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом вих. № 882 повідомив позивачеві, що заява про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення по вул.В.Морська, 20 міста Севастополя буде розглянуто при формуванні змін та доповнень до Переліку об'єктів комунальної власності (у тому числі будинків, приміщень та споруд, які знаходяться в оренді), які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом, про що буде повідомлено пізніше.

12.12.2005 листом за вих. № 1346 Фонд комунального майна повідомив відповідачеві, що будинок по вул. В.Морська, 20 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги ТОВ „Шелви” такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 637 від 04.03.2003 затверджена Програма оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки у місті Севастополі згідно додатку № 1.

Розділом 4 вказаної Програми встановлено, що приватизація майна, яке знаходиться у комунальної власності територіальної громади м.Севастополя, здійснюється відповідно з Законом України  „Про приватизацію майна державних підприємств”, "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та діючої Державної програмою приватизації. Продаж об'єктів приватизації здійснюється по викупу, на аукціоні, по конкурсу. Спосіб приватизації „викуп” застосовується у випадках, визначених Державною програмою приватизації та діючим законодавством.

Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 N 1723-III (в редакції від 27.11.2003, далі - Програма), а саме п. 51, передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.

Згідно зі ст. 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, до об'єктів приватизації групи А відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Отже, зазначене майно - вбудоване приміщення, загальною площею 228,7 кв.м., що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20, віднесене до групи А об'єктів приватизації.

За п. 48 Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон) та цієї Програми.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Зі змісту цієї норми випливає, що саме Севастопольська міська Рада є органом, який здійснює функції щодо розпорядження комунальною власністю.

У силу ч. 3 цієї статті включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Частиною 4 цієї ж статті встановлений порядок, в якому покупці подають відповідні заяви про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації, до відповідного органу приватизації. Так, заява має містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - юридичні особи подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Встановлено також перелік документів, який додається до заяви. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  виступає органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002.

Суд встановив, що позивач з дотриманням наведених норм чинного законодавства звернувся до Фонду комунального майна із заявами про включення нежитлових вбудованих приміщень в будинку № 20 по вул. В.Морська міста Севастополя до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що підтверджується відсутністю зауважень з боку Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у листах № 882 від 14.06.2004, № 1346 від 12.12.2005 та не спростовано сторонами у справі.

Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 7 Закону, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу.  Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” положення частини п'ятої вказаної статті слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити в приватизації. Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об'єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.

Заява позивача про включення об'єкту –вбудованого нежитлового приміщення  загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, отримана відповідачем –Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 10.06.2004 та зареєстрована за номером 34, тобто відповідь від органу приватизації повинна бути направлена позивачеві у строк до 10.07.2004.

Однак, у встановлений законом місячний термін відповідь від Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про результати розгляду вказаної заяви не надійшла.

Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на адресу ТОВ „Шелви” надісланий лист за вих. № 882 від 14.06.2004, у якому повідомляється, що заява про включення нежилого приміщення у перелік об'єктів, яки підлягають приватизації, буде розглянуто про формуванні змін та доповнень до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації та винесено на розгляд на сесії міської Ради (а.с. 24).

Тільки  12.12.2005 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив позивача про неможливість розгляду питання приватизації приміщення по вул. В.Морська, 20 міста Севастополя до зняття обмежень, діючих у зв'язку з прийняттям Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від  01.02.2005, який набрав чинності з 23.02.2005.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Оскільки Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не виконав вимоги положень Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та не повідомив позивачеві про результати розгляду його заяви, не відмовив позивачеві у приватизації вищезазначеного об'єкту, його дії підлягають визнанню незаконними.

З матеріалів справи  вбачається, що на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію об'єкту по вул. В.Морська, 20, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді, але орган приватизації вказане приміщення до відповідного переліку не включив, на затвердження Севастопольський міський Раді цей перелік не передав, а тому орган приватизації повинен включити вищевказане приміщення до переліку об'єктів приватизації та направити цей перелік органу, який його затверджує, тобто Севастопольській міській Раді.

Також суд не може погодитись із твердженням, що житловий будинок № 20 по вул. В.Морська міста Севастополя є нерухомою пам'яткою об'єкту культурної спадщини виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”  № 3600-IX  від 13.07.1978, пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Згідно ст. 6 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, до пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать: пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”  віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

17.07.1990 виконуючий комітет Севастопольської міської Ради народних депутатів, розглянув перелік пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення м.Севастополя, складений Управлінням архітектури та градобудівництва станом на 01.06.1990 та керуючись положеннями Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, що діяв на той момент, прийнято рішення № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя”.

Пунктом 1 рішення виконуючого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17.07.1990 затверджений Перелік пам'ятників архітектури і градобудівництва місцевого значення, згідно до якого житловий будинок № 20 по вул.Велика Морська віднесений до вищезазначеного переліку пам'ятників архітектури.

Пунктами 3.3, 5 Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використовування і реставрації нерухомих пам'ятників історії і культури, що є додатком до наказу Міністерства культури СРС № 203 від 13.05.1986, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом міністерства культури і мистецтва України, Державного комітету України по будівництву та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (далі –Інструкція) встановлено, що приналежність нерухомого пам'ятника історії і культури до відповідного виду і категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'ятників і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку нерухомих пам'ятників історії і культури.

Державний облік пам'ятників історії і культури здійснюють в межах встановленої компетенції державні органи охорони пам'ятників союзних республік, автономних республік, країв, областей, міст республіканського підкорення.

Розділ II Інструкції містить порядок державного обліку пам'ятників історії та культури, зокрема пунктом 9  встановлено, що державний облік пам'ятників історії і культури включає: виявлення, обстеження пам'ятників, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'ятників.

У пункті 15, 16  Інструкції зазначено, що на кожний нерухомий пам'ятник і знов виявлений об'єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використовування, ступеня збереження пам'ятника або знов виявленого об'єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис і ілюстративний матеріал. На кожний нерухомий пам'ятник складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних.

Але в ході судового розгляду Управлінням культури Севастопольської міської державної адміністрації наданий лист (вх. № 30423 від 01.11.2006), в якому зазначається, що у відділі на пам'ятник градобудівництва та архітектури місцевого значення –житловий будинок по вул.В.Морська, 20, наукового паспарту, ученої картки та інших документів –не існує (а.с. 100).

На запит суду головний архітектор міста Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації повідомив, що Управління не має матеріалів, які є підставою для включення будинку № 20 по вул. Велика Морська до Реєстру об'єктів культурної спадщини (а.с. 95).

Крим того, пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України „Про охорону культурної спадщини” № 1805-III від 08.06.2000 встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 2 - 4 частини четвертої розділу X, які набирають чинності з 1 січня 2001 року.

Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України „Про охорону культурної спадщини” Закон Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" визнаний таким, що втратив чинність.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України „Про охорону культурної спадщини” № 1805-III від 08.06.2000, зазначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Як зазначено у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам'ятка –це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

В цій же статті зазначено, що до об'єктів культурної спадщини відносяться  визначні місця, споруди (витворі), комплексі (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

При цьому нерухомим об'єктом культурної спадщини є такий об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Слід зазначити, що Державна служба з питань національної культурної спадщини повідомила, що Державний Реєстр нерухомих пам'яток України на даний момент перебуває у стадії формування (а.с. 88).

З викладеного випливає, що спірний об'єкт - житловий будинок по вул.В.Морська, 20 необґрунтовано віднесений до категорії пам'ятників архітектури та містобудування, у зв'язку із чим Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинок № 20 по вул.Велика Морська у м.Севастополі підлягає визнанню нечинним.

Таким чином,  суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Шелви” підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету).

На підставі висловленого, керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинок № 20 по вул.Велика Морська у м.Севастополі, визнати нечинним.

3.          Визнати дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелви” про включення об'єкту - вбудованого нежитлового приміщення  загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20 у перелік об'єктів, яки підлягають приватизації, незаконними.

4.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Шелви” право на проведення приватизації вбудованого нежитлового приміщення  загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20 шляхом викупу.

5.          Зобов'язати Севастопольську міську Раду прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності - вбудованого нежитлового приміщення  загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20 у перелік об'єктів, що підлягають приватизації.

6.          Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію Товариством з обмеженою відповідальністю „Шелви” вбудованого нежитлового приміщення  загальної площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою вул.В.Морська, 20.

7.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31116095600007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелви” (99011, м.Севастополь, вул.Велика Морська, 20, код ЕДРПОУ 32088332, р/р 26001945113641 в СФ „Укрсоцбанк” МФО 324195) витрати по сплаті державного мита в сумі 03,40 грн.

8.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                     підпис                                                  С.Г.Лазарев

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                          С.Г.Лазарев

06.12.2006

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

06.12.2006р.