Ухвала

від 23.01.2013 по справі 2а-6324/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 р. Справа № 2а-6324/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2012р. по справі № 2а-6324/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріном-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602305 від 13.01.2012 р. винесене ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000612305 від 13.01.2012 р. винесене ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу №2771 від 23.12.2011 р. ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Еріном - Трейд" (код ЄДРПОУ 35369796) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №6438/2305/35369796 від 30.12.2011 р. (т.1, а.с. 16-30).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення ТОВ "Еріном-Трейд", зокрема такі:

- п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011 року на суму 17184 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. №2755-VI, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на суму 14942 грн., за вересень 2011 року.

На підставі висновків акта перевірки №6438/2305/35369796 від 30.12.2011 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

1) №0000602305 від 13.01.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17184 грн.; (т.1, а.с.6)

2) №0000612305 від 13.01.2012 р. яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ. (т.2, а.с.7)

Мотивом, на підставі якого відповідач дійшов висновків, викладених в акті №6438/2305/35369796 від 30.12.2011 р. є висновок іншого акту №251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011р. складеного ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ТОВ "Промспец консалтинг" за вересень, жовтень 2011 року та акту про неможливість проведення зустрічної звірки, на підставі висновку ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Промспец консалтинг".

Інших обставин щодо здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів із зазначеним вище контрагентом, відповідачем в акті перевірки №6438/2305/35369796 від 30.12.2011 р. не вказано.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, у зв'язку з чим висновки викладені в акті перевірки №6438/2305/35369796 від 30.12.2011 р. є необґрунтованими, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно з ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Крім того, відповідно до положень п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

ТОВ "Еріном-Трейд" зареєстровано як юридична особа 02.10.2007р., ідентифікаційний номер 35369796, статус відомостей про юридичну особу підтверджено (а.с.31).

ТОВ "Еріном-Трейд" є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100324650, виданого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова від 25 жовтня 2007 року (а.с.34).

На підтвердження дійсності господарської операції між ТОВ "Еріном-Трейд" та ТОВ "Промспец Консалтинг" позивачем надано:

- договори купівлі продажу №15 від 04.01.2011 р. та №17 від 04.01.2011р., специфікації до них (т.1, а.с. 43-48, 51, 56);

- рахунки-фактури № СФ-10930/6 від 30 вересня 2011 року (т.1, а.с.49);

- видаткові накладні №РН-10930/4 від 30 вересня 2011 року, №97 від 01 вересня 2011 року (т.1, а.с.50, 54);

- товарно-транспортні накладні №110920 від 30 вересня 2011 року, №110901 від 01 вересня 2011 року (т.1, а.с.52, 61);

- податкові накладні №80 від 30.09.2011 р., №11 від 01.09.2011 р. (т.1, а.с.53, 62).

Подальше використання придбаних матеріалів в господарській діяльності позивач також підтверджується первинними документами. (т.1, а.с. 61-229)

Податкові накладні, що були складені контрагентами ТОВ "Еріном-Трейд", відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., тобто містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Отже, позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства та правомірно визначено залишок від'ємного значення на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента фінансово-господарських операцій.

Таким чином, вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Крім того, у відповідності до рішення Верховного суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Відповідно до положень ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин, викладені фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС у акті перевірки ТОВ "Еріном-Трейд" №6438/2305/35369796 від 30.12.2011 р. відомості та висновки не підтверджують відсутності факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Тому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем правомірно віднесено витрати, що були здійснені у 3 кварталі 2011 році, до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань. Адже усі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів товариства. Це підтверджується договорами купівлі-продажу; актами прийому-передачі матеріалів; товарно-транспортними накладними; актами використання товарів; актами здачі-прийому виконаних робіт; податковими та видатковими накладними.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, податковий орган не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2012р. по справі № 2а-6324/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2012 р.