Ухвала

від 23.01.2013 по справі 2а-11455/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 р.Справа № 2а-11455/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. по справі № 2а-11455/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічний центр Прикладної науки і техніки"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Приладної науки і техніки" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова) та просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000031800 від 03.01.2012р., №0000011800 від 03.01.2012р. та №0000021800 від 03.01.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в грудні 2011 року фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, яка на час розгляду справи реорганізована у Західну МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, здійснено позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р, з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Лінда Стар" (код ЄДРПОУ 37363810).

За результатами перевірки складено акт від 06.12.2011р. №2323/18-015/23913269 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "НТЦ Прикладної науки і техніки" (код за ЄДРПОУ 23913269) з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Лінда Стар" (код ЄДРПОУ 37363810) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р." (а.с. 26-30).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки встановлено порушення: п.198.6 ст.198. п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ "Лінда Стар" на загальну суму 43432,00 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 43432,00 грн., чим занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 43432,00 грн.;

п. 139.1.9. п.п139.1. ст. 139 Податкового кодексу України щодо завищення валові виграти за II квартал 2011року на суму 217160,00 грн. що призвело до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2011року на суму 49947,00 грн.

На підставі розгляду акту перевірки від 06.12.2011р. №2323/18-015/23913269 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000031800 від 03.01.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1837 грн.; №0000011800 від 03.01.2012р., яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ 41596,00 грн. (за основним платежем у сумі 41595,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.); №0000021800 від 03.01.2012р., яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток 49947,00 грн. (за основним платежем у сумі 49947,00 грн.).

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ЛІНДА СТАР" у перевіреному періоді не мають реального характеру, отже позивач не набув права на віднесення сум ПДВ, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Підставою для зазначених висновків відповідача щодо наявності виявлених при перевірці порушень слугував акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 15.09.2011р. №3903/182/37363810 про результати зустрічної звірки ТОВ "Лінда Стар" (код ЄДРПОУ 37363810) з питання правильності відображення даних декларації з ПДВ за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р.

Згідно викладених в даному акті обставин встановлено неможливість здійснення ТОВ "ЛІНДА СТАР" господарських операцій у зв'язку з відсутністю персоналу, складських приміщень та транспортних засобів. Враховуючи наведене, відповідачем в акті перевірки від 06.12.2011р. №2323/18-015/23913269 зроблений висновок про безпідставне включення позивачем до валових витрат сум з придбання товарів у ТОВ "Лінда Стар" в розмірі 217160.00 грн. та до податкового кредиту сум з ПДВ за даними взаємовідносинами в розмірі 43432,00 грн.

Зокрема, в описовій частині акта міститься посилання на дані інформаційних баз АІС "РПП", "ДПС", "Аудит", "Облік" щодо можливості здійснення ТОВ "ЛІНДА СТАР" господарської діяльності, згідно яких та поданих контрагентом податкових розрахунків комунального податку та додатків К1/1 до декларацій, зроблено висновок про неможливість здійснення господарської діяльності. Таким чином згідно акту встановлено, що ТОВ "ЛІНДА СТАР" не має трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

За таких обставин відповідачем зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, а також у встановленому порядку не доведено правомірності прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Лінда Стар" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №504-11 від 04.05.2011р. Згідно умов даного договору ТОВ "Лінда Стар" (продавець) зобов'язується передати у власність позивача (покупець), а позивач зобов'язується оплатити переданий товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються у накладних, які продавець надає покупцю на кожну партію товару.

На момент укладення зазначеного правочину сторони мали повну дієздатність юридичних осіб.

Потреба в укладенні згаданого правочину обумовлена необхідністю виконання зобов'язань згідно договору поставки №УГВ 2350/11-11 від 11.01.2011р укладеного між позивачем та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України". При цьому, згідно з бухгалтерським і фактичним складським обліком станом на 01.05.2011р. позивач не мав у повному обсязі компонентів, необхідних для виробництва 10440,00 кг інгібітору парафіновідкладень ВІАН і без реагентів, поставлених ТОВ "Лінда Стар" згідно спірного правочину, виробництво інгібітору було неможливим. Отримання товару від ТОВ "Лінда Стар" здійснював директор підприємства позивача Толстяк К.І. за генеральною довіреністю №05-04/1 від 04.05.2011р. Отриманий від ТОВ "Лінда Стар" товар відповідним чином оприбуткований і переданий у виробництво за лімітно-забірними картками №№10,11,12,13,14,15,16,17,18, пройшов вхідний контроль якості у встановленому на підприємстві позивача порядку (як власними силами, так і з залученням сторонніх організацій), що відображено у картах обліку і аналізу поставок.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції на постачання товару , які оформлені видатковими накладними №259 від 04.05.2011р. на суму 151200,00 грн., №260 від 05.05.2011р на суму 109392,00 грн.

В зв'язку з укладеним договором ТОВ "Лінда Стар" на адресу позивача виписано податкові накладні №2 від 04.05.2011р. та №62 від 05.05.2011р.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг виконано позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями від 12.08.11р., 17.08.11р., 19.08.11р. В подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме для виробництва 10440 кг інгібітора парафіновідкладення ВІАН ТУ У 24.6-23913269-003:2008.

В зв'язку з наведеним в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем в акті перевірки не надано.

Позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи містять усі бухгалтерські документи, вантажні, митні накладні, розрахункові документи, які свідчать про реальність отримання товару і сплату за нього. Наявність вказаних документів та їх належне документальне оформлення відповідачем у справі не заперечується.

Відповідно до приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та можуть бути застосовані до іншої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку позивача) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача про можливу нереальність в ланцюгу постачання товару не спростовують доказів, наданих позивачем до суду, які підтверджують реальне виконання господарської угоди, за якою позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

В зв'язку з встановленим правомірним також вбачається віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових витрат з урахуванням положень ст. 139 Податкового кодексу України, яким врегульовано спірні правовідносини. Дана норма, зокрема, визначає, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

До того ж, згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі 2а-687/12/2070, що набрала законної сили відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року, скасовано наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 14.11.2011 №1229 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Науково-технічний центр прикладної науки і техніки" з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Лінда Стар" (код ЄДРПОУ 37363810) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011 та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, в результаті якої було складено акт перевірки від 06.12.2011р. №2323/18-015/23913269.

Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст. 72 КАС України колегія суддів зазначає, що наявність вказаного вище акту перевірки та висновки, викладені в ньому, слугували підставою прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень. Таким чином, визнання наказу про проведення перевірки та визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є додатковою підставою для визначення таких податкових повідомлень-рішень незаконними та необґрунтованими.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. по справі № 2а-11455/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.