Постанова

від 22.01.2009 по справі 30/62-08-1032

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/62-08-1032

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 січня 2009 р.                                                                                    № 30/62-08-1032  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:суддів:Добролюбової Т.В.Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиПредставництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.09.08

у справі№30/62-08-1032

за позовомПредставництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до Благодійного фонду захисту родин загиблих на т/х "Адмірал Нахімов"-"Нахімовець"

про розірвання договору та виселення

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Прокопова В.О. –дов. від 26.12.08;

від відповідача: не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

                   Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради у березні 2008 року заявлений позов до Благодійного фонду захисту родин загиблих на т/х "Адмірал Нахімов"-"Нахімовець" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 24.12.03 №16/5, укладеного між позивачем і відповідачем та виселення останнього з нежитлового приміщення, загальною площею 287,36 кв.м, розташованого в місті Одеса на вулиці Грецькій за №11. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 530, 625, 629, 651, 773, 782, 783 Цивільного кодексу України, статей 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому, позивач вказував на порушення відповідачем пунктів 2.2, 2.4, 4.2, 7.3 договору оренди щодо сплати орендної плати, плати за користування земельною ділянкою, використання, утримання об'єкта оренди.

          Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.08, ухваленим суддею Рога Н.В., у задоволенні позову відмовлено. Суд, вмотивовуючи рішення, дійшов висновку про недотримання позивачем порядку розірвання договору оренди, що є порушенням вимог статті 188 Господарського кодексу України. В рішенні зазначено про те, що орендодавець не направляв на адресу орендаря пропозиції з розірвання договору оренди від 24.12.03 №16/5.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Лашина В.В. –головуючого, Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л., постановою від 11.09.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін по суті, а апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради - без задоволення. Постанова апеляційної інстанції обґрунтована приписами статей 188, 283, 291 Господарського кодексу України, статей 3, 782 Цивільного кодексу України. Судом встановлено, що повідомлення про відмову від договору орендар не отримував. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що умова спірного договору з визначення орендної плати в розмірі 1 грн на рік за все орендоване приміщення носить формальний характер та суттєво не порушує інтересів позивача. Водночас апеляційним судом установлено, що несплата орендних платежів благодійним фондом пов'язана з неповідомленням представництвом про зміну банківських реквізитів.

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову. Заявник вважає, що судами порушені приписи статей 651, 762, 773, 782, 783 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає про те, що судами не надано оцінки факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором оренди. Заявник стверджує, що не розглянуті судами всі підстави заявленого ним позову. Зокрема, підставою позову заявлене і суттєве порушення відповідачем умов договору, визначених пунктами 4.2, 4.11. Заявник звертає увагу колегії суддів на дотримання позивачем порядку розірвання договору оренди, оскільки представництвом було надіслано на юридичну адресу фонду і адресу спірного приміщення повідомлення №01-15/1837 від 23.11.07 про відмову від договору.

          Від Благодійного фонду захисту родин загиблих на т/х "Адмірал Нахімов"-"Нахімовець" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді  Добролюбової Т.В. і пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування судами приписів чинного  законодавства,  відзначає  наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради –орендодавцем і Благодійним фондом захисту родин загиблих на т/х "Адмірал Нахімов"-"Нахімовець"  - орендарем 24.12.03 було укладено договір оренди нежитлового приміщення №16/5, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення –підвал, загальною площею 287,36 кв.м, розташоване за адресою м. Одеса, вул. Грецька, 11, з метою розміщення офісу. Строк дії договору оренди встановлений до 09.07.06, продовжений до 23.01.09. Згідно пунктів 2.2, 2.4 названого договору за орендоване приміщення орендар зобов'язався щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, сплачувати орендну плату, яка складає 1 грн в рік за все приміщення. З матеріалів справи вбачається, що орендоване приміщення є комунальним майном, а тому при розгляді справи застосовуються норми як Цивільного і Господарського кодексів України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову –це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до Благодійного фону захисту родин загиблих на т/х "Адмірал Нахімов"-"Нахімовець" про розірвання договору оренди від 24.12.03 №16/5 та виселення фонду з орендованого приміщення. Як на підставу позову позивач посилався на порушення відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендної плати, плати за користування земельною ділянкою, використання та утримання об'єкта оренди. Отже, предметом спору є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з обставин, викладених у позовній заяві. Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Відповідно до статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Приписами статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно вимог статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Статтею 782 цього ж Кодексу унормовано право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.  Відмовляючи в позові, господарські суди виходили виключно із того, що позивачем не дотримано встановленого законодавством порядку розірвання договору оренди, а несплата орендних платежів суттєво не порушує інтересів позивача. Відповідно до приписів статті 783 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі. При цьому, судами як першої, так і апеляційної інстанції не було розглянуто спірних правовідносин з підстав заявлених позивачем, зокрема, неналежне використання, утримання відповідачем орендованого приміщення, несплата ним комунальних платежів, платежів за користування земельною ділянкою. Ці доводи наводились позивачем у першій та апеляційній інстанціях. Окрім того, якщо наданих сторонами доказів недостатньо для вирішення спору, суддя відповідно до приписів статті 38 Господарського процесуального кодексу України вправі витребувати у сторін додаткові докази, необхідні для з'ясування обставин, що мають значення для правильного розгляду справи і ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 №11“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судові рішення у справі цим вимогам не відповідають, тому колегія суддів визнає висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову передчасним. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З  огляду  на  зазначене,  керуючись  статтями  108,  1115,  1117,   1119,  11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський  суд  України  

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.08 та постанову  Одеського апеляційного  господарського   суду  від  11.09.08  року у справі №30/62-08-1032 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  задовольнити частково.

    Головуючий      суддя                                                       Т.Добролюбова

       Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                          В.Швець