Постанова

від 23.01.2013 по справі 12327/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                     Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  Харків   23 січня 2013 р.                                                                                 № 2а - 12327/12/2070   Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого –  Судді Бездітка Д.В., при секретарі  судового засідання –  Фоміній В.В., з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANSOIL" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції  Харківської області Державної податкової служби   про скасування податкових повідомлень-рішень ,- В С Т А Н О В И В: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "TRANSOIL", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції  Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.06.12 р. за №0000380223 та від 17.07.12 р. за №0000480220. Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. Представник позивача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від 20.06.12 р. за №0000380223 та від 17.07.12 р. за №0000480220 є цілком законними, складеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "TRANSOIL" з питань правильності обчислення та нарахування податку на прибуток за липень 2011 року по операціям з ТОВ “Промспец Консалтинг” за результатами якої складено акт №811/220/23465954 від 12.06.2012 року, за висновками якого встановлено порушення позивачем – ст.138, пп.139.1.9, ст.139.1, ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 150665,0 грн., у т.ч. у 3 кв. 2011р. у сумі 150665,0 грн. На підставі висновків акту перевірки №811/220/23465954 від 12.06.2012 року Харківською  об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 000480220 від 17.07.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 150665,0 грн. Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №811/220/23465954 від 12.06.2012 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому. Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ “Промспец Консалтинг” по договору купівлі – продажу №20/10-3 від 20.10.2010р. З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2010 року між ТОВ "TRANSOIL" (покупець) та ТОВ “Промспец Консалтинг” (продавець) було укладено договір купівлі – продажу за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та сплатити переданий товар – будівельні матеріали у кількості та за ціною згідно рахункам фактури з урахуванням ПДВ. (а.с. 49) На підтвердження факту здійснення господарської операції представником позивача до матеріалів справи надані первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які були виписані контрагентом на адресу позивача, платіжні доручення (а.с.50-61). Оцінивши перелічені первинні документи по господарських відносинах позивача з ТОВ “Промспец Консалтинг” в перевіряємий  період (липень 2011 року) за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом – Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази  реальності вчинення господарських операцій. У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Таким чином, згаданий договір від №20/10-3 від 20.10.2010р. та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. В акті перевірки №811/220/23465954 від 12.06.2012 року податковим органом зроблений висновок, що по ТОВ “Промспец Консалтинг” відсутні факти реального вчинення господарських операцій за липень 2011 року. Вказаний висновок відсутності факту реального вчинення господарських операцій контрагентом позивача та як наслідок порушення позивачем податкового законодавства в липні 2011 року, ґрунтується відповідачем в акті перевірки №811/220/23465954 від 12.06.2012 року на мотивах складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова акту від 07.10.2011р. № 61/23-03-05/37093551 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Промспец Консалтинг”». В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого    платника. Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти – відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі    “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №   21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України. У зв‘язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку. Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб. Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують  виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочином. Згідно з абз.   1 п.   138.2 ст.   138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з виконанням вищевказаного правочину в 3. кв. 2011 року. Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки №811/220/23465954 від 12.06.2012 року податковим органом також зазначено про існування складеного Харківською ОДПІ акту №2412/234/23465954 від 31.10.2011р. «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "TRANSOIL" (код за ЄДРПОУ 37091549), з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за липень 2011р. по операціям з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549)». За результатами перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6, п. 201.4 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у липні 2011 року на загальну суму 131012,75 грн. Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р. по справі №2а-16412/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TRANSOIL» до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суд від 02.08.2012р., судом було перевірені висновки викладені в вказаному акті перевірки №2412/234/23465954 від 31.10.2011р., зроблено висновок щодо правомірного обчислення та нарахування ТОВ «TRANSOIL»  податку на додану вартість за липень 2011р. по операціям з ТОВ «Промспец Консалтинг» за договором №20/10-3 від 20.10.2010р. та скасоване винесене на підставі вказаного акту перевірки податкове повідомлення - рішення №0010192340 від 18.11.2011 року. Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На момент розгляду справи ухвала Харківського апеляційного адміністративного суд від 02.08.2012р. по справі №2а-16412/11/2070 є чинною. Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86). Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №811/220/23465954 від 12.06.2012 року щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними. Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та  обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на це, суд дійшов висновку, що прийняте Харківською ОДПІ Харківської області Державної податкової служби податкове повідомлення - рішення від 17.07.12 р. за №0000480220, підлягає скасуванню, як таке що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.06.12 р. за №0000380223, в цій частині необхідно відмови у зв'язку зі повною сплатою позивачем податкових зобов'язань за вказаним рішенням. Даний факт підтверджується копією зворотнього боку облікової картки платника податків (підприємства позивача). Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. На підставі викладеного  та  керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANSOIL" до  Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції  Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.   Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції  Харківської області Державної податкової служби від 17.07.12 р. за №0000480220. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANSOIL" (код ЄДРПОУ 23465954) частину сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 1409.70 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 70 копійок).   В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Повний текст постанови виготовлений 28 січня 2013 року. Суддя                                                                  Д.В.Бездітко