Постанова

від 22.01.2013 по справі 13562/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 січня 2013 р. № 2а- 13562/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Агічеєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське комплексне постачання"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське комплексне постачання", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0009612305 від 05.12.12р. та №0009622305 від 05.12.12р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

Позивач посилається на те, що ним відповідно до положень податкового законодавства правомірно віднесено суму податку на додану вартість до податкового кредиту по операціям, які здійснені з ПП «Раіком» (код за ЄДРПОУ 36036555), і вірно включені витрати за укладеним з вказаним товариством договором, оскільки на час укладання угоди контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Реальність виконання угоди з названим контрагентом підтверджена первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Розрахунки з контрагентом проведені у безготівковій формі у повному обсязі. Також позивач стверджував, що виписана ПП «Раіком» податкова накладна № 15 від 30.12.11 відповідає всім вимогам встановленим в п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, в судове засідання свого представника не направив, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до приписів ст.ст. 35, 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає його належно повідомленим про слухання справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Українське комплексне постачання» відповідачем був складений акт № 5296/2201/33897908 від 19 листопада 2012 року про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українське комплексне постачання» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Раіком» за період грудень 2011 року та лютий 2012 року, в якому податковою службою зроблено висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське комплексне постачання» положень:

- п.2 ст.3, ст.4, п.1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.99 №996-XIV;

- п.п.2.13, 2.15, 2.16 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в грудні 2011 року на 34861,0 грн. та як наслідок, заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету в грудні 2011 року у сумі 19012,0 грн. та у лютому 2012 року у сумі 15849,0 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п.139.1.9, п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 4 квартал 2011 року у сумі 48108,0 грн.

На підставі встановлених висновків, податковим органом 05.12.12р. були винесені податкові повідомлення-рішення за № 0009612305, яким ТОВ «Українське комплексне постачання» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 34861,0 грн., за штрафними санкціями на суму 17430,50 грн., та за № 0009622305 яким ІП "Калісто" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 40090,0 грн.

Вказані порушення позивачем норм податкового законодавства відповідач обґрунтовує висновком про порушення податкового законодавства контрагентом позивача - ПП «Раіком» (код за ЄДРПОУ 36036555), який міститься в акті від 10.08.12 № 709/2202/36036555 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Раіком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за 2011 рік, за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, червень 2012 року», що був складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (різноманітні висловлювання цього акту дослівно скопійовані відповідачем (стор. акту 4-6, 12) та те, що в податковій накладній № 15 від 30.12.11 невірно зазначена адреса покупця - ТОВ «Українське комплексне постачання», а саме: місцезнаходження (податкова адреса) вказана вул. Клочківська, 228, м. Харків, а згідно комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів, інформація яких використана під час перевірки - адреса підприємства: Україна, 61145, м. Харків, вул. Лопанська, б. 31, що є порушенням п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

В акті перевірки зазначено, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Держаної податкової служби, є зареєстрованим платником ПДВ, декларував податкові зобов'язання внаслідок здійснення ним операцій, займається оптовою торгівлею металом, хімічними речовинами та оптовою торгівлею стрічкою транспортерною.

За поясненнями представника позивача, під час здійснення господарської діяльності, за період з 2009 по 2011 рік, товариство укладало 8 договорів з основними покупцями на загальну суму 11085979,58 грн. та 15 договорів з основними постачальниками на суму 9266384,21 грн., 38399,02 євро, 47800,0 російських рублів. З урахуванням цього та у зв'язку із постійними змінами в податковому та господарському законодавстві, з метою дотримання всіх вимог діючого законодавства, у позивача виникає потреба в юридичних консультаціях, як наприклад, в сфері ЗЕД, у послугах з правового аудиту при укладанні та виконанні договорів, складання претензій, аналізу господарської діяльності щодо ознак банкрутства, аналізу фінансово-господарського стану підприємств-контрагентів з метою встановлення їх фінансової стійкості та інвестиційної привабливості, тощо.

З метою формування договірної бази позивача та приведення укладених договорів до вимог діючого законодавства було прийнято рішення провести правовий аудит. Оскільки на підприємстві відсутній штатний юрист, позивач звернувся до ПП «Раіком», з яким уклав договір про проведення правового оцінювання (правового аудиту) обсягу договірної бази № 24-11 р. від 24.11.2011р. Відповідно до умов укладеного договору виконавець (ПП «Раіком») надавав правову оцінку (правовий аудит): доскональне дослідження об'єму договірної бази Замовника у відповідності з умовами діючого законодавства України з ціллю аналізу виконання договорів та усунення юридичних ризиків. За результатами проведеної роботи позивач склав звіт про здійснення правової оцінки (правовий аудит) договірної бази ТОВ «Українське комплексне постачання». Згідно з актом прийому-здачі робіт (наданих послуг) № ОУ-30/12-1 від 30.12.11р. позивач отримав правове оцінювання (правовий аудит) обсягу договірної бази на суму 209167,0 грн., у т.ч. ПДВ 34861,17 грн.

Сума ПДВ - 34861,17 грн., що підтверджена податковою накладною № 15 від 30.12.11р., була віднесена позивачем до податкового кредиту та зазначена в Декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» послуги отримані за договором № 24-11 від 24.11.11р. в бухгалтерському обліку були віднесені до адміністративних витрат та акумулювалися по дебету рахунку « 92». У податковому обліку вказані послуги були віднесені до складу витрат підприємства, а при складанні Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2011 року, ці суми відображені у рядку 06.2.4 додатку АВ (рядок 06.2) Декларації.

Судом встановлено, що в акті виконаних робіт та податковій накладній надруковано прізвище відповідальної особи та вчинено підпис, вони скріплені печаткою ПП «Раіком», містяться відомості про придбані послуги, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились як у безготівковій формі, згідно платіжного доручення № 13 від 13.02.12р. на суму 111864,76 грн., у т.ч. ПДВ 18644,13 грн., так і шляхом підписання договору про зустрічне виконання зобов'язань № 1 від 21.02.12р. на суму 97302,24 грн. (в т.ч. ПДВ).

Такий договір стало можливим укласти через те, що між позивачем (постачальником) та ПП «Раіком» (Покупцем) було укладено договір № 01/2-12М від 01.02.12р. на поставку металопродукції на суму 97302,24 грн., у т.ч. ПДВ 16217,04 грн. Позивач виписав податкову накладну № 1 від 20.02.12р. та видаткову накладну № 1 від 20.02.12р..

Продана металопродукція була відвантажена позивачем зі складу, який знаходиться за адресою вул. Заводська, 47, смт. Солоницівка, Харківська область та була поставлена перевізником ФОП ОСОБА_2 до ПП «Раіком» про що свідчить товарно-транспортна накладна № 42 від 20.02.12р. та видаткова накладна № 1 від 20.02.12р.

Сума ПДВ - 16217,04 грн., що підтверджена податковою накладною № 1 від 20.02.12р. була віднесена позивачем до податкового зобов'язання та зазначена в Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дохід від реалізації продукції за договором № 01/2-12 М від 01.02.12 в бухгалтерському обліку було віднесено до доходу та акумулювалися по дебету рахунку « 702». У податковому обліку вказана операція була віднесена до складу доходу підприємства, а при складанні Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, ця сума відображена у рядку 2 Декларації.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків між ПП «Раіком» та ТОВ «Українське комплексне постачання» по договору №24-11 від 24.11.12р. заборгованість на користь ПП «Раіком» станом на 20.02.12р. склала - 97302,24 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків між ПП «Раіком» та ТОВ «Українське комплексне постачання» по договору №01/2-12М від 01.02.12 заборгованість на користь ТОВ «Українське комплексне постачання» станом на 20.02.12р. склала - 97 302,24 грн.

У зв'язку з цим, сторонами було укладено договір № 1 від 21.02.12р. про зустрічне виконання зобов'язань.

Крім зазначеного, в акті перевірки відповідачем вказано, що в податковій накладній № 15 від 30.12.11 невірно зазначена адреса покупця - ТОВ «Українське комплексне постачання», а саме: місцезнаходження (податкова адреса) вказана вул. Клочківська, 228, м. Харків, а згідно комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів, інформація яких використана під час перевірки - адреса підприємства: Україна, 61145, м. Харків, вул. Лопанська, б. 31, що є порушенням п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо адреси покупця, яку ПП «Раіком», як продавець, зазначило в податкові накладній, суд встановив, що в грудні 2011 року ТОВ «Українське комплексне постачання» змінило місцезнаходження з м. Харків, вул. Клочківська, б.228 на адресу м. Харків, вул. Лопанська, б. 31 та з 22.12.11р. розпочало процедуру перереєстрації платника ПДВ у зв'язку із зміною місцезнаходження. Нове свідоцтво позивач отримав лише 01 березня 2012 року.

Відповідно до п. 183.15 ст. 183 Податкового кодексу України у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Перереєстрація платника ПДВ у зв'язку із зміною місцезнаходження здійснюється у порядку, визначеному у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.11 №1394, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.11 за №1369/20107 (далі - Положення №1394). За пунктом 4.3 Положення №1394 у період перереєстрації до початку дії нового Свідоцтва платник ПДВ використовує реквізити старого Свідоцтва.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з грудня 2011 року по 01 березня 2012 року діяло старе Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28324739 від 13.12.05, в якому зазначено місцезнаходження позивача: м. Харків, вул. Клочківська, 228.

На підставі реквізитів старого Свідоцтва платника ПДВ позивача ПП «Раіком» (продавець послуг) в податковій накладні № 15 від 30.12.11 правомірно вказало адресу покупця - ТОВ «Українське комплексне постачання»: м. Харків, вул. Клочківська, б.228.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України місцезнаходження покупця не є обов'язковим реквізитом податкової накладної.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що виписана ПП «Раіком» податкова накладна № 15 від 30.12.11р. відповідає всім вимогам встановленим в п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

Інших вимог та претензій щодо оформлення первинних документів та податкових накладних відповідачем не висловлювалися. Також немає жодних підстав вважати суми податкових зобов'язань з ПДВ та валових доходів такими, що не були задекларовані контрагентом. Відповідач також не оспорює ціну послуги, її обсяг та пов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового кредиту підтверджена відповідною податковою накладною, що отримана позивачем від контрагента. В свою чергу, ця податкова накладна не має недоліків, складена на підставі договору, акту виконаних робіт та відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Під час слухання справи судом було встановлено, що позивач і його контрагент належним чином виконали свої обов'язки з подання звітності по ПДВ та з декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань за укладеним договором, про що свідчать копії податкових декларацій з ПДВ позивача та контрагента, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню послуг у ПП «Раіком».

За твердженням відповідача, викладеним в акті перевірки, ТОВ «Українське комплексне постачання» в порушення норм п. 138.2 ст. 138, п.139.1.9, п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 40090,0 грн., оскільки позивачем до складу валових витрат віднесено суму інформаційно-консультаційних та юридичних послуг отриманих від ПП «Раіком».

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності закріплене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз. 1 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході дослідження судом питання обґрунтованості замовлення консультаційних послуг у названого контрагента і використання їх в господарській діяльності позивача, суду було надано копії письмових консультацій ТОВ «Костарика-10».

Судом було досліджено копію звіту та встановлено, що згідно з умовами договору № 24-11 від 24.11.11р. ПП «Раіком» перевірило 8 договорів з основними покупцями на загальну суму 1108979,58 грн. та 15 договорів з основними постачальниками на суму 9266384,21 в грн., на суму 38399,02 в євро та на суму 478000,0 в російських рублях, на предмет відповідності чинному законодавству, на наявність дебіторської / кредиторської заборгованості підприємства, здійснило правовий аналіз ділової переписки з контрагентами з виконанням договорів, сформувало договірну базу підприємства, виробило стратегію управління існуючими і прогнозованими ризиками, пов'язаними з функціонуванням договірних відносин, здійснило правову експертизу зовнішньоекономічних угод, тощо.

Дослідивши зміст звіту залученого позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що надані послуги містять базові питання бухгалтерського, податкового обліку, звітності, оподаткування, з якими товариство неодноразово зустрічається протягом всієї своєї діяльності, що на думку суду доводить використання отриманих послуг в господарській діяльності ТОВ «Українське комплексне постачання». Необхідність, доцільність та господарську потребу у придбанні таких послуг визначає власник підприємства та уповноважені ним особи, керівництво підприємства.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з надання послуг ПП «Раіком», адже податкова накладна, акт прийому-передачі робіт (послуг), які були виписані контрагентом, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем консультації завдяки своїм властивостям задовольняли потреби товариства виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали судової справи свідчать про те, що податковий орган не подав до суду жодного доказу на підтвердження висновків того, що акт прийому-передачі робіт (послуг) не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996 XIV від 16.07.99, не довів правомірність твердження про відсутність економічної вигоди підприємства від послуг, які йому надавав контрагент та не довів того, що вказані послуги позивач використав в іншій діяльності підприємства ніж у господарській.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ позивачем були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з контрагентом.

Як вбачається з акту перевірки, для доведення неможливості реального вчинення господарських операцій використовувалась виключно інформація акту перевірки від 10.08.12 № 709/2202/36036555 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Раіком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за 2011 рік, за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, червень 2012 року», що був складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Інших обставин, які б додатково свідчили про наявність делікту (безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, протиправний характер діяльності позивача та ПП «Раіком», що полягав у спрямованості їх дій на ухилення від оподаткування, тощо) під час перевірки, яку проводили представники відповідача, встановлено не було.

Однак висновки викладені в акті перевірки від 10.08.12 № 709/2202/36036555 суд не бере до уваги, адже викладені в ньому обставини про неможливість здійснення ПП «Раіком» господарських операцій у зв'язку з відсутністю персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, тощо, спростовуються наявними у справі письмовими, а сама перевірка ПП «Раіком» носила протиправний характер, як те було встановлено у постанові Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-10987/12/2070 від 09.11.2012р. Зазначена постанова набрала законної сили і тому розглядається як загальний письмовий доказ в порядку ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України як відомості про обставини, які мають значення для справи.

Крім того, відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від № 5296/2201/33897908 від 19 листопада 2012 року щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0009612305 від 05.12.12р. та №0009622305 від 05.12.12р. прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське комплексне постачання" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0009612305 від 05.12.12р. та №0009622305 від 05.12.12р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське комплексне постачання" (код ЄДРПОУ 33897908) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 923.82 грн. (дев'ятсот двадцять три гривні 82 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28 січня 2013 року.

Суддя Д.В.Бездітко