Постанова

від 24.01.2013 по справі 3926/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. Справа № 2а-3926/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

суддів - Попова В.Ф., Морської Г.М.,

при секретарі - Кусик Г.С.,

за участю:

представника позивача - Рефлер В.В.,

представників відповідача - Імшеницького А.В., Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про зобов"язання вчинити дії, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" (далі - позивач, ТОВ "ВТФ "РВіК") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить зобов'язати відповідача надати ТОВ "ВТФ "РВіК" електронні ключі для можливості подати податкову декларацію по ПДВ в електронній формі, визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 р. № 0007611502, повернути залишок від'ємного значення у сумі 121 грн., суму за оплату довідки - 32,50 грн., помилкову переплату у сумі 277 грн., стягнути 5000 грн. моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (далі - НКРЗ) від 04.09.2009 р. № 1532 був позбавлений можливостей здійснювати господарську діяльність у зв'язку з виключенням із Державного реєстру обліку операторів, вилученням номерного ресурсу, яким позивач користувався для здійснення основного виду діяльності. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 р. у справі № 12109/2170 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 р. у справі № 12109/09/2170 дії НКРЗ було визнано незаконними та зобов'язано відновити дію ліцензії. Рішення судів НКРЗ виконано 14.04.2011 р. рішенням № 163. Позивач стверджує, що на період розгляду справи у судових органах радіочастотами не користувався і тому не зобов'язаний сплачувати до бюджету збір за користування цими радіочастотами. Вказує на те, що не користуючись радіочастотним ресурсом, під тиском відповідача змушений був на протязі періоду, коли спір розглядався в адміністративному суді, щомісячно сплачувати збір за користування радіочастотним ресурсом по 13,20 грн., у зв'язку з чим помилково переплатив 277,20 грн. Зазначає, що в останній декларації з ПДВ за вересень 2012 року відображено від'ємне значення у розмірі 121 грн., яке не відшкодовано. Так як відповідачем у акті перевірки вказано про відсутність ТОВ "ВТФ "РВік" за юридичною адресою, змушений був замовити довідку з Державної реєстраційної служби України, вартість якої складає 32,50. Також просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Представники відповідача заперечували проти позову, оскільки нарахування збору за користування радіочастотним ресурсом України здійснене на підставі листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації, від 25.05.2012 р. № 07-3329/09. За цим листом була отримана інформація про радіочастоти, якими користувався позивача, та про терміни дії ліцензій на користування цими радіочастотами. Оскільки збір за користування радіочастотами здійснюється не залежно від отримання доходів від користування цими частотами, позивачу було нараховано грошові зобов'язання за період недекларування та несплати цих зобов'язань. Вказали на те, що позивач жодного разу не надавав договір на отримання електронних ключів, а відповідно жодного разу йому не було відмовлено в його укладанні. Крім того, позивачу 18.10.2011 р. анульовано свідоцтво ПДВ, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання ДПІ у м.Херсоні надати електронні ключі позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "ВТФ "РВіК" зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Херсонської міської ради 04.01.1993 р. за № 560 та взято на податковий облік 26.03.1993 р. ДПІ у м.Херсоні за № 443.

Рішенням відповідача від 18.10.2011 р. № 482/15-2 позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість відповідно до пп."ж" п.184.1 ст.184 ПК України.

На підставі наказу від 27.07.2012 р. № 722, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України ДПІ у м.Херсоні проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВТФ "РВіК" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету збору за користування радіочастотним ресурсом України за період з 01.01.2010 р. по 01.08.2012 р., за результатами якої складено акт від 17.08.2012 р. № 1629/15-2/19228415.

У висновках акту перевірки зазначено, що в порушення чинного законодавства ТОВ "ВТФ " РВіК" за період січень 2010 року - січень 2011 року включно декларує податкові зобов'язання по збору за користування радіочастотним ресурсом України лише по одній із діючих ліцензій від 24.11.2005 р. за № 4939; по ліцензії від 26.10.2006 р. № 5235, термін дії якої скінчився 25.10.2011 р., підприємство за перевіряємий період не звітувало взагалі, а починаючи з лютого 2011 року перестало звітувати по обох ліцензіях.

Відповідно до вимог п.321.4 ст.321 ПК України платники збору, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України, сплачують збір починаючи з дати видачі ліцензії.

В ході перевірки проведено донарахування збору за користування радіочастотним ресурсом України за період з 01.01.2010 р. по 01.08.2012 р. у сумі 7278,40 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 р. № 0007611502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за збір за користування радіочастотним ресурсом України на 10647,50 грн., з яких за основним платежем на 7278,40 грн., за штрафними санкціями на 3368,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ВТФ "РВіК" збільшено грошові зобов'язання із збору за користування радіочастотним ресурсом України на 7278,40 грн. у зв'язку з тим, що позивач у податковій звітності з цього збору не декларував грошові зобов'язання за період користування радіочастотами з січня 2010 року по травень 2012 року. За додатком № 2 до акту перевірки № 1629 на суму заниженого грошового зобов'язання нараховано штрафну санкцію у сумі 1324,10 грн., а за не подачу податкової звітності з березня 2011 року по травень 2012 року нараховано штрафну санкцію у сумі 2044 грн.

Як зазначається у акті перевірки № 1629 відомості про обсяги використання радіочастотного ресурсу України відповідач отримав від Національної комісії з регулювання зв'язку України, яка здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації, листом від 25.05.2012 р. № 07-3329/09. Даним листом № 07/3329/09 ДПІ у м.Херсоні було повідомлено, що ТОВ "ВТФ "РВіК" мало ліцензію на користування радіочастотами від 24.11.2005 р. № 4939, яка є діючою до 24.09.2018 р., та ліцензію № 5235 від 25.10.2006 р., яка діяла до 25.10.2011 р. За цими ліцензіями за позивачем закріплювались певні смуги (номінали) радіочастот, та вказувався період їх використання, що відповідає строкам дії ліцензій.

Про обов'язок залучити позивача до сплати збору за користування радіочастотами відповідач додатково був повідомлений листом ДПА у Херсонській області від 08.04.2011 р. № 3019/7/15-314.

Тобто, відповідач при визначені грошового зобов'язання із збору за користування радіочастотами керувався листами Національної комісії з регулювання зв"язку України та ДПА у Херсонській області.

Відповідно до ст.318 ПК України платниками збору за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Згідно п.318.2 ст.318 ПК України не є платниками збору спеціальні користувачі, перелік яких визначено законодавством про радіочастотний ресурс, та радіоаматори.

Таким чином, платниками збору є користувачі радіочастотного ресурсу, користування яким підтверджено відповідними ліцензіями чи дозволами у відповідності з законодавством України.

Судом встановлено, що рішенням Національної комісії з регулювання зв'язку України від 04.06.2009 р. № 1532 ТОВ "ВТФ "РВіК" було анульовано основну ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України і його було виключено з державного реєстру обліку операторів, вилучено номерний ресурс, яким позивач користувався в межах території, зазначеної в ліцензії. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 р. у справі № 12109/2170 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 р. у справі № 12109/09/2170 дії НКРЗ було визнано незаконними та зобов'язано відновити дію ліцензії. Рішення судів виконано 14.04.2011 р. рішенням Національної комісії з регулювання зв'язку України № 163.

Отже, у період з червня 2009 року по квітень 2011 року позивач не міг бути платником збору за користування радіочастотного ресурсу України, оскільки у цей період було призупинено дію його ліцензії на право користування радіочастотним ресурсом України. Про ці обставини здійснення господарської діяльності було відомо Національній комісії з регулювання зв'язку України, яка фактично надала інформацію для обчислення збору відповідачем.

Положеннями п.322.1 ст.322 ПК України збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Тобто, позивач, починаючи з квітня 2011 року, зобов'язаний був помісячно декларувати та сплачувати збір за користування радіочастотним ресурсом України.

Як зазначається у акті перевірки № 1629 та не спростовується позивачем за період з квітня 2011 року по травень 2012 року ТОВ "ВТФ "РВіК" грошові зобов'язання із збору за користування радіочастотним ресурсом не декларував та в бюджет не сплачував. За даними відповідача за цей період належало до сплати збору у сумі 2452,40 грн., за недекларування цих зобов'язань нараховано штрафну санкцію у сумі 364,10 грн., крім того за не подачу податкової звітності із збору за ці податкові періоди за спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 2043 грн.

Таким чином, виходячи з фактичного ліцензованого користування позивачем радіочастотами, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру грошових зобов'язань за спірним податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2012 р. № 0007611502. На думку суду загальна сума грошових зобов'язань за цим податковим повідомленням-рішенням мала скласти 4859,50 грн., у тому числі за основним платежем - 2452,40 грн. та за штрафними санкціями - 2407,10 грн.

За наданою суду декларацією з ПДВ за вересень 2011 року позивач задекларував позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за цей податковий період у сумі 17 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у сумі 138 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту, у сумі 121 грн. Таким чином, у вересні 2011 року позивач наявне право на бюджетне відшкодування з ПДВ не декларував, даних про надання декларації з ПДВ за жовтень 2011 року сторонами не надано.

За нормами п.184.6-10 ст.184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону. У разі якщо на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник податку має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності сплачується до державного бюджету. Анулювання реєстрації особи як платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов'язаннями останнього податкового періоду.

У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Як вбачається з декларації ТОВ "ВТФ "РВіК" за вересень 2011 року позивач декларував про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за цей та попередні звітні податкові періоди, а тому суд вважає, що у відповідності з вимогами ст.184 ПК України у декларації з ПДВ за жовтень 2011 року позивач зобов'язаний був задекларувати умовний продаж активів, які сформували від'ємне значення з ПДВ у сумі 121 грн., а відновити це від'ємне значення лише після скасування рішення податкового органу про скасування його реєстрації платником ПДВ. У зв'язку з тим, що на момент розгляду справи рішення податкового органу про скасування позивачеві свідоцтва платника ПДВ від 18.10.2011 р. № 482/15-2 є чинним, суд не вбачає підстав для повернення позивачу від'ємного значення з ПДВ у сумі 121 грн. по декларації за вересень 2011 року.

Суд, згідно положень ПК України, вважає, що право на декларування операції з ПДВ надається виключно суб'єктам підприємницької діяльності, які зареєстровані платниками цього податку в порядку визначеному Податковим кодексом України. Оскільки надання звітності з ПДВ у електронному вигляді є лише одним із способів декларування зобов'язань з ПДВ платника податку та на момент розгляду справи позивач не є платником ПДВ у зв'язку із чинністю рішення відповідача від 18.10.2011 р. № 482/15-2, суд вважає неправомірним вимоги позивача щодо надання йому електронних ключів для можливості надавати декларацію з податку на додану вартість в електронній формі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення помилкової переплати в сумі 277 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, акту перевірки та податкових розрахунків збору за користування радіочастотним ресурсом України ТОВ "ВТФ "РВіК" з червня 2009 року по лютий 2011 року щомісячно декларувало та сплачувало збір у сумі 13,20 грн. Всього за вказаний період сплатило 277 грн.

Положеннями п.49.1 ст.49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з вимогами п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Позивачем не заперечується той факт, що ним самостійно у податковій звітності протягом червня 2009 року - лютого 2011 року декларувалися показники звітності зі збору за користування радіочастотним ресурсом у сумі 13,20 грн. щомісячно. Тобто, ТОВ "ВТФ "РВіК" самостійно визначало свої зобов'язання зі збору.

Суд вважає, що в даному випадку, коли судом визнано безпідставність донарахування відповідачем грошових зобов'язань зі збору за користування радіочастотним ресурсом за період з червня 2009 року по квітень 2011 року, позивач повинен звернутися до ДПІ у м.Херсоні з уточнюючим розрахунком в порядку ст.50 ПК України, а не з позовом про повернення вказаних коштів.

При таких обставинах суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 277 грн.

При вирішенні питання стосовно стягнення оплати довідки Державної реєстраційної служби у сумі 32,50 грн. суд зазначає наступне.

Главою 7 КАС України регулюється порядок відшкодування судових витрат. Згідно ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як слідує з пояснень представника позивача сума 32,50 грн. була сплачена за отримання довідки з Державної реєстраційної служби України для спростування недостовірної інформації відповідача щодо відсутності ТОВ "ВТФ "РВіК" за місцезнаходженням.

Між тим, з аналізу положень глави 7 КАС України слідує, що вартість довідки Державної реєстраційної служби України про підтвердження відомостей про юридичну особу не входить до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому відсутні підстави для задоволення позову ТОВ "ВТФ "РВіК" в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ДПІ у м.Херсоні моральної шкоди, то порядок та умови її стягнення визначені ст.440-1 ЦК України, згідно якої моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Відповідно до абз.3 п.3 Постанови Пленум Верховного Суду України від 25.05.2001 р. № 5 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно п.5 даної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Положеннями ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, позивачем не надано жодного доказу спричинення ТОВ "ВТФ "РВіК" моральної шкоди зі сторони ДПІ у м.Херсоні, а тому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, колегія суддів, -

постановила :

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 13.09.2012 р. № 0007611502 на суму 5787 грн., з яких за основним платежем на 4826 грн., за штрафними санкціями на 961 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 січня 2013 р.

Головуючий Бездрабко О.І.

Судді Попов В.Ф.

Морська Г.М.

кат. 8.2.1