Рішення

від 21.01.2013 по справі 5017/3340/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р. Справа № 5017/3340/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_1 (на підставі паспорту)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Одеські інженерні мережі";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 64100,64 грн.;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство "Одеські інженерні мережі" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача прострочену суму розрахунку за договором у розмірі 26 947, 20 грн., суму пені у розмірі 37 153, 44 грн. та судовий збір

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між Комунальним підприємством "Одеські інженерні мережі" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір про розміщення телекомунікаційних мереж на об'єктах комунальної власності територіальної громади м. Одеси № 12/017-Р від 01.12.2011р. Між тим, як вказує позивач, відповідач своє зобов'язання щодо перерахування своєчасно та в повному обсязі платні за розміщення мережі не виконував належним чином та з березня 2012р. плату взагалі не перерахував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 26 947, 20 грн., на яку позивачем була нарахована також пеня.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/3340/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні від 12.12.2012р., представник позивача подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх. ГСОО №37936/2012), серед яких надав докази надсилання відповідачу виставлених рахунків, та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.01.2013р. відповідач надав суду усні пояснення, згідно яких проти основної суми заборгованості не заперечував, та заперечував проти нарахованої суми пені, у зв'язку з чим просив суд відмовити у цій частині позову. Між тим, письмового відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Позивач у судове засідання 21.01.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином особисто під розпис.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих під час розгляду справи, суд встановив:

01.12.2011р. між Комунальним підприємством "Одеські інженерні мережі" (надалі - Підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Оператор) було укладено договір про розміщення телекомунікаційних мереж на об'єктах комунальної власності територіальної громади м. Одеси № 12/017-Р, згідно умов якого Підприємство, як уповноважена особа Одеської міської ради з укладання договорів щодо використання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси для прокладення, експлуатації інженерних мереж, систем, споруд та технічних засобів телекомунікації уклало з Оператором даний договір, який є підставою для розташування власного обладнання Оператора в конкретних місцях, в зазначеній кількості, з параметрами згідно з погодженою проектною документацією та технічним висновком. Договір регламентує розміщення мережі Оператора на об'єктах комунальної власності територіальної громади, умови її моніторингу, конкретного розташування елементів мережі, технічних рішень та регламентує економічні основи та порядок участі Оператора у підтримані інженерної інфраструктури об'єктів комунальної власності у належному технічному стані, умови монтажу (демонтажу) елементів мережі, визначає взаємодію сторін в частині інформаційного забезпечення відповідних об'єктів.

Згідно з п. 2.1. договору, Оператор тимчасово, відповідно до п.7 та умов цього договору, розміщує на об'єктах комунальної власності територіальної громади міста(додаток 1) на заявленій території(додаток 2) елементи власної телекомунікаційної мережі у місцях, у кількості та з технічними характеристиками(додаток 3) відповідно до проектної (технічної) документації та гарантує дотримання вимог чинного законодавства України, норм та правил, що діють у галузях зв'язку, телебачення, телекомунікації, інформації, архітектури та будівництва, житлово-комунального господарства, санітарно-епідеміологічної та протипожежної безпеки тощо, а Підприємство відповідно до умов цього договору надає право використовувати об'єкти комунальної власності територіальної громади для розміщення елементів телекомунікаційної мережі Оператора з зазначеними кількісними та якісними показниками мережі та інспектує її на предмет належного та цільового використання інженерної інфраструктури об'єктів комунальної власності, підтримання її дільниць у належному технічному стані, забезпечення безпеки громадян та на відповідність діючому законодавству України, в частині, що стосується органів місцевого самоврядування.

Пунктом 3.2.2. договору передбачено, що Оператор взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі перерахування платні за договором за розміщення мережі на об'єктах комунальної власності, враховуючи точну кількість об'єктів, кількість елементів мережі та зміни їх кількості відповідно.

Відповідно до п. 4.3. договору визначено, що Оператор перераховує щомісячну плату до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, на поточний рахунок Підприємства згідно виставленого рахунку.

У відповідності до п. 4.5. договору, у випадку несвоєчасної сплати рахунку, Оператор сплачує пеню у розмірі 1% (одного відсотка) від простроченої суми рахунку за кожен день прострочки.

Пунктами 7.1. та 7.2. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та укладено строком на один рік.

Згідно з п. 7.3. договору, договір достроково припиняє дію у випадку систематичного невиконання Оператором зобов'язань, передбачених пунктами 3.2. та 4.3. договору.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що припинення договору є підставою для демонтажу Оператором власними силами та за власний рахунок елементів мережі Оператора, розміщених на(в) об'єктах комунальної власності територіальної громади, визначених в додатках до цього договору у 60-ти денний термін зі дня припинення договору.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 01.12.2011р. (додаток 5) сторони погодились встановити ціну у сумі 32, 08 грн., за розміщення обладнання на об'єктах комунальної власності територіальної громади м. Одеси, за одну точку розміщення будь-якого обладнання, розташованого як окремо, так і в захисних ящиках (шафах). Таким чином, з врахуванням 105 найменувань у переліку об'єктів комунальної власності, на яких розміщені елементи мережі Оператора (додаток 1) та переліку елементів мережі розміщених Оператором на об'єктах, зазначених у додатку 1, щомісячна плата складає 3 368, 40 грн.

Комунальним підприємством „Одеські інженерні мережі" були виставлені рахунки на оплату № 75 від 01.03.2012р. на суму 3 368, 40 грн., № 109 від 02.04.2012р. на суму 3 368,40грн., № 138 від 03.05.2012р. на суму 3 368, 40 грн., № 178 від 01.06.2012р. на суму 3 368, 40 грн., № 207 від 02.06.2012р. на суму 3 368, 40 грн., № 244 від 01.08.2012р. на суму 3 368, 40 грн., № 283 від 03.09.2012р. на суму 3 368, 40 грн., № 318 від 01.10.2012р. на суму 3 368, 40 грн.

Проте, відповідач, в порушення умов зазначеного договору, починаючи з березня 2012р. по жовтень 2012р. не виконував свої обов'язки з щомісячної оплати.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим на момент розгляду справи.

Враховуючи невиконання відповідачем договірних зобов'язань, Комунальне підприємство "Одеські інженерні мережі" звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 64 100, 64грн., а саме: основного боргу у розмірі 26 947, 20 грн. та пені у розмірі 37 153, 44грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, та враховуючи надані відповідачем пояснення щодо визнання суми основного боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 26 947, 20 грн. є обґрунтованими та документально підтвердженими, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 26 947, 20 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені в розмірі 37 153, 44 грн. за період з березня 2012р. по жовтень 2012р., нарахованої у розмірі 1% від простроченої суми рахунку за кожен день прострочки, як встановлено в п. 4.5. договору, суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати рахунку, Оператор сплачує Підприємству пеню у розмірі 1% (одного відсотка) від простроченої суми рахунку за кожен день прострочки.

Разом з тим, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Прицьому, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 07.11.2011р. по справі №5002-2/5109-2010, висновки якого є обов'язковими для суду, згідно положень ст.ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, оскільки розмір пені обмежується вищезазначеним положенням законодавства, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 1 % від простроченої суми рахунку за кожен день прострочки, яка більше ніж та, що передбачена Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд вважає, що з відповідача може бути стягнуто пеню у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, отже наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином та він не відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, з наданого позивачем суду розрахунку пені неможливо зробити висновок за якими саме виставленими рахунками та за який період позивачем нарахована пеня, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості здійснити самостійний розрахунок даної санкції.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п. 4.3. вказаного договору визначено, що Оператор перераховує щомісячну плату до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, на поточний рахунок Підприємства згідно виставленого рахунку.

Між тим, згідно наданих позивачем суду доказів направлення виставлених рахунків на адресу відповідача вбачається, що вказані рахунки, відповідно до штемпелів поштової установи, були направлені фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, із запізненням, та взагалі після настання у Оператора обов'язку щодо їх оплати, тобто після 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, що також робить неможливим перевірити правомірність нарахованої позивачем пені згідно наданого суду розрахунку.

Згідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проте, позивачем, в порушення вимог ухвали суду від 12.12.2012р., не надано суду законодавчого обґрунтування нарахування пені у розмірі 1 % від суми заборгованості, та не наведено обґрунтувань періоду для здійснення відповідного нарахування.

Відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005р. N 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум і, в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що у суду відсутня можливість перевірки правильності нарахування пені в сумі 37 153, 44 грн., нарахованої позивачем за період з березня по жовтень 2012р., суд доходить висновку, що за відсутності в матеріалах справи законодавчих обґрунтувань та пояснень позивача щодо нарахування вказаної пені, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 37 153, 44 грн. підлягають залишенню без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, що в подальшому не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду з позовом про стягнення даної суми в загальному порядку.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Одеські інженерні мережі" (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 36343835) 26 947/двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок сім/грн. 20 коп. основної заборгованості та 676/шістсот сімдесят шість/грн. 61 коп. судового збору.

3. В частині стягнення пені в сумі 37 153, 44 грн. позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28.01.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.