Постанова

від 29.01.2009 по справі 22/312-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/312-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2009 р.                                                                                    № 22/312-08  

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Ходаківська І.П.          

суддів:                                   Волковицька Н.О., Данилова Т.Б.

розглянувши  матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2008р.

у справігосподарського суду№22/312-08 Дніпропетровської області

за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

до

відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

проза участю  представників сторін:позивача –

відповідача –стягнення 61 670,00грн.

пр. Овчинніков Б.С. – дов. №398 від 01.01.09р.пр. Русанова В.В. –дов. №404 від 01.01.09р.пр. Дзюба З.М. –дов. №14/569 від 16.01.09р.

Розпорядженням №02.03-10/35 від 28.01.2009р. у зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №22/312-08 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Волковицька Н.О., Данилова Т.Б.

                                         В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 61 670,00грн. штрафу за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

Позовні вимоги були вмотивовані неправильним зазначенням вантажовідправником маси вантажів у залізничних накладних, що встановлено при контрольному переважуванні вантажів та зафіксовано у комерційних актах, а ст.122 Статуту залізниць України передбачає за це порушення штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2008р. (суддя Пуппо Л.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, посилаючись на п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що в  лютому 2008 року за залізничною накладною №47999861 у вагонах №№53524583, 56480254, 53518742, 56193709, 56302078, 56267420, 56869670, на адресу відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" відповідачем був відправлений вантаж, масу нетто якого останній у накладній зазначив 69 000кг у кожному вагоні.

Згідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Зокрема, комерційний акт складається для засвідчення невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

26.02.08р. на станції Інгулець Придніпровської залізниці були складені комерційні акти №№БМ722485/9, БМ722486/10, БМ722487/11, БМ722488/12, БМ722489/13, БМ722490/14, БМ722491/15 про те, що у вагоні №53524583 виявилася вага вантажу більша за вагу, зазначену в документі на 400 кг, у вагоні №56480254 виявилася вага вантажу більша за вагу, зазначену в документі на 3 000 кг, у вагоні №53518742 виявилася вага вантажу більша за вагу, зазначену в документі на 1 000 кг, у вагоні №56193709 виявилася вага вантажу більша за вагу, зазначену в документі на 800 кг, у вагоні №56302078 виявилася вага вантажу більша за вагу, зазначену в документі на 500 кг, у вагоні №56267420 виявилася вага вантажу більша за вагу, зазначену в документі на 300 кг, у вагоні №56869670 виявилася вага вантажу більша за вагу, зазначену в документі на 700 кг. Через порушення відправником статей 24, 122 Статуту вагони повернуті відправнику для врегулювання ваги вантажу згідно вантажопідйомності вагонів.

Комерційні акти складені у відповідності з Правилами складання актів, підписані, в тому числі представником відправника (відповідача).

За положеннями статей 118, 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Оскільки саме відправник визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначений ними у накладній, тобто відповідальність за порушення положень Статуту залізниць України повинна покластися на відповідача.

Але судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2004р. порушено провадження у справі №Б15/86/04 про визнання банкрутом ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" з посиланням, в тому числі, на статтю 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.12 вказаного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2008р. у справі №22/312-08 залишити без змін.

Головуючий                                                           І. Ходаківська

Судді                                                                               Н. Волковицька

                                                                                           Т. Данилова