Постанова

від 27.01.2009 по справі б11/240-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б11/240-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 січня 2009 р.                                                                                    № Б11/240-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову

від  10 вересня 2008 рокугосподарського суду Київської області

у справі господарського суду№ Б11/240-08Київської області

за заявоюФізичної особи –підприємця Чорного Івана Івановича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида"

пробанкрутство,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2008 за заявою Фізичної особи-підприємця Чорного Івана Івановича порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду Київської області від 10.09.2008 (суддя Мальована Л.Я.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантида" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено  ініціюючого кредитора, якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2008 (суддя Мальована Л.Я.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантида" ліквідовано як юридичну особу. Провадження у справі припинено.

До Вищого господарського суду України звернулася Іванківська МДПІ, яка просить постанову від 10.09.2008 скасувати, зазначений позов залишити без розгляду. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 7, 14, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Відповідно до ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Фізичної особи-підприємця Чорного Івана Івановича. Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі 20500,00 грн. за виконавчим написом приватного нотаріуса на підставі протесту векселя про неоплату, що підтверджується постановою державного виконавця ВДВС Іванківського районного управління юстиції.

Постановою суду від 10.09.2008 боржника - ТОВ "Атлантида" визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено представника ініціюючого кредитора.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги ініціюючого кредитора підтверджуються  постановою ВДВС Іванківського РУЮ від 19.06.2008 про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна та боржника за юридичною адресою (а.с. 1). Факт відсутності боржника за місцезнаходженням підтверджено актом від 19.06.2008 (а.с. 15) та  витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб  та фізичних осіб –підприємців.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд Київської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом належним чином не перевірив належність доказів, які б підтверджували наявність ознак для порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, зокрема факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.09.2008, не містить запису  про  відсутність боржника –ТОВ "Атлантида" за місцезнаходження: Київська область,  Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліський шлях, буд. 5 (а.с. 19-21).

Таким чином, твердження суду першої інстанції  про, що незнаходження боржника за юридичною адресою підтверджено витягом з ЄДРПУ спростовується матеріалами справи. Наявний у матеріалах справи акт про неможливість стягнення від 19.08.2008, складний державним виконавцем (а.с. 15), не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що  вказані вищевказані норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом не було досліджено наявність інших ознак, які б свідчили  про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, відсутність підприємницької діяльності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2008 Іванківська МДПІ звернулася до суду із заявою (а.с. 26-66) про визнання кредитором ТОВ "Атлантида" на суму 560 991,90 грн. У заяві вказувала, що органами ДПІ за результатами документальних перевірок боржника було складено акт  від 16.07.2007 № 291-23/310711134, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001562300/0, та акт від 05.09.2008 № 731-15/310711134, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006581600/0. Крім того, остання  податкова декларація  боржником була подана за І півріччя 2008 року, що свідчить про здійснення підприємством підприємницької діяльності. Тобто, факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом Київської області при винесення оскаржуваної постанови, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

Відтак, колегія суддів зазначає, що суд не дослідивши обставин правового статусу боржника як юридичної особи на момент порушення провадження у справі, належності доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження,  подання до органів державної податкової служби податкових декларацій, дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида" банкрутом в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З врахуванням викладеного та меж перегляду справи у касаційній інстанції відповідно до ст. 111-7 ГПК України, оскаржувану постанову від 10.09.2008 господарського суду Київської області не можна вважати законною та обґрунтованою, отже вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для прийняття рішення про обґрунтованість порушення провадження у справі та можливість його подальшого руху за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст.ст. 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного  вирішення спору, перевірити ствердження  та  заперечення сторін,  всім зібраним  доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до вимог  закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 10.09.2008 у справі № Б11/240-08 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                          А.О. Заріцька

О. Є. Короткевич