Постанова

від 30.11.2006 по справі 06/192-38(01/32-38)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

06/192-38(01/32-38)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 листопада 2006 р.                                                                                   № 06/192-38(01/32-38)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:Кочерової Н.О.,

суддів:Рибака В.В.,Плюшка І.А.,

                                      за участю представників сторін:

від позивача –Бурий В.М. (дов. №8-7/47-06 від 08.11.2006р.);

від відповідача –Будь П.В. (дов. №452/1 від 02.10.2006р.);

розглянувши  матеріали касаційної  скарги  

Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” КМУ

на  постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р.

у справі№06/192-38(01/32-38) господарського суду Волинської області

за позовомДержавної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” КМУ

доВАТ Волинського підприємства матеріальних ресурсів “Волиньголовпостач”

простягнення 35 596,86 грн. боргу

Розгляд справи відкладався з 02.11.2006р. на 30.11.2006р.

В С Т А Н О В И В :

Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси"  КМ України м.Київ (в подальшому ДК "Укрекокомресурси" КМ України м.Київ) звернулась з позовом до ВАТ "Волиньголовпостач" м.Луцьк про стягнення 35596,86 грн. в т.ч. 27571,46 грн. заборгованості по договору № 41 від 05.11.02,  1792,18 грн. пені за прострочку платежу,  1635,91 грн. річних, 2667,31 грн. збитків від інфляції  та 1930 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 41 від 05.11.02.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.01.06 у справі № 06/192-38 позивачу в позові відмовлено з підстав необгрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 20.06.06 зазначене судове рішення залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ДК "Укрекокомресурси" КМ України просить скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій як таких, що прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, з викладених у скарзі підстав; справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

ВАТ "Волиньголовпостач" подало відзив  на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ДК "Укрекокомресурси" КМ України в задоволенні касаційної скарги.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права  прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, підтверджується наступне.

Рішення та постанова господарських судів у даній справі приймались в період коли укладений між сторонами договір № 41 від 05.11.2002 стосовно надання послуг щодо розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) за позовом ВАТ “Волиньголовпостач” був визнаний недійсним в судовому порядку (рішення господарського суду                 м. Києва від 28.10.2005 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 у справі № 45/496, а.с. 26-28, 50-52, т.2).

Але позов у даній справі пов'язаний саме з оплатою. боргу                        ВАТ “Волиньголовпостач” за надані позивачем зазначені вище послуги.

В зв'язку з визнанням недійсним договору № 41 від 05.11.2002 господарський суд Волинської області визнав можливим дослідити наявність між сторонами у справі цивільно-правових відносин з застосуванням ст. 11 ЦК України.

Права та обов'язки сторін за договором про надання послуг врегульовані ст. 901 ЦК України.

Відповідно зі змістом цієї правової норми ДК “Укрекокомресурси” (виконавець) повинна надавати послугу, яка споживається                                  ВАТ “Волиньголовпостач” (замовник) з послідуючою її оплатою, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином в цьому разі на виконавця покладається обов'язок надати послугу, а на замовника, в свою чергу, оплатити її.

Зміст зазначених вище зобов'язань сторін за цією правовою нормою свідчить про те, що подані з боку ДК “Укрекокомресурси” послуги повинні мати матеріальний результат.

Ухвалами господарського суду Волинської області від 11.11.2005, від 01.05.2005, від 15.12.2005 ДК “Укрекокомресурси” (позивач) зобов'язувалась надати суду докази, які свідчили б про реальність та матеріальність послуг, які надавались ВАТ “Волиньголовпостач”, але не були оплачені цим підприємством.

Такі докази суду надані не були.

Зміст зазначеної норми права (ст. 901 ЦК України) свідчить про те, що обов'язок замовника послуг оплатити їх виникає лише в тому разі, коли він отримав (спожив) такі послуги.

В матеріалах справи наявні докази того, що                                                  ВАТ “Волиньголовпостач” самостійно та за власний кошт вирішувало питання утилізації тари, шляхом укладення відповідних договорів з                         ПП “Обухівміськвторресурси” (а.с. 25-28, т.1).

Такі дії ВАТ “Волиньголовпостач” зумовлені відсутністю цих послуг з боку ДК “Укрекокомресурси”. Інше ДК “Укрекокомресурси” не доведено.

Відповідно до приписів постанови КМ України від 26.07.2001 № 915 “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини” підприємства, установи, організації, що імпортують продукцію в тарі (упаковці) зобов'язані забезпечити збирання (приймання), зберігання і утилізацію усіх видів використовуваної тари (упаковки) в якій знаходиться продукція цих  підприємств, установ, організацій самостійно з дотриманням вимог законодавства або укладання договорів з Компанією або іншими спеціалізованими підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України (п.5 постанови).

Отже положення цього нормативного акту не носять імперативного характеру і дозволяють імпортерам продукції утилізувати тару (упаковку) по угодах зі спеціалізованими підприємствами на свій розсуд.

ДК “Укрекокомресурси” не надала доказів відносно того, що вона має  відповідні умови для надання послуг по безпосередній утилізації тари (упаковки).

З урахуванням зазначеного господарський суд Волинської області рішенням від 05.01.2006 у справі № 06/192-38 відмовив                                          ДК “Укрекокомресурси” в позові.

Не погоджуючись з цим рішенням ДК “Укрекокомресурси” оскаржило його до Львівського апеляційного господарського суду.

При апеляційному провадженні у справі та прийнятті постанови цим судом в мотивувальній та резолютивній частині були допущені описки, що змінюють суть прийнятого рішення, стверджують про відсутність апеляційного провадження у справі № 06/192-38.

Фактично постанова прийнята у справі № П-19/10 господарського  суду Івано-Франківської області, хоча в описовій частині постанови зазначалась справа № 06/192-38 господарського суду Волинської області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                       ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 у справі №06/192-38(01/32-38)  скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя                                                                             Н.Кочерова   

Судді                                                                                                            В.Рибак

                                                                                           І.Плюшко