Рішення

від 20.11.2006 по справі 42/520-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/520-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2006 р.                                                            Справа № 42/520-06

вх. № 11706/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання Булавінова Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сиса О.М. (дов.)  відповідача - Кудрявцев В.І. (дов.) 3-ї особи - не з*явився.

розглянувши справу за позовом ДП "Українська пивна компанія" СП АТ "Українська пивна компанія", м. Алушта  

до  ДП "Українська пивна компанія" СП АТ "Українська пивна компанія", с. Шелестове 3-я особа ДПІ м.Алушта

про стягнення 164973,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 164973,25грн., понесених ним внаслідок виконання умов договору комісії №5 від 27.03.02р.. укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідач проти позову заперечує повністю, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

3-я особа надала письмові пояснення по суті спору, та просить суд розглянути справу без участі його представника.

Як вбачається з матеріалів, 3-ю особою було проведено планову документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.03р. по 31.12.04р. за результатами якої складено акт №28/23-2-8/30411752, на підставі висновків якого було винесено податкове повідомлення-рішення №0000802301/0/982 від 30.03.05р. про донарахування податкових зобов*язань з податку на прибуток в розмірі 140625,25грн. та 24346,80грн. штрафних санкцій, всього на загальну суму 164973,25грн.

Таке донарахування 3-я особа пояснює тим, що позивач в порушення  п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат підприємства включив витрати на транспортно-експедиційні, завантажувально-розвантажувальні роботи, рекламу продукції комітента за договором комісії №5 від 27.03.02р., укладеного між позивачем (комісіонер) та відповідачем (комітент), оскільки відповідно до ст.1011 ЦК України по договору комісії одна сторона (комісіонер) зобов*язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату виконати одну чи декілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента. Таким чином ДПІ у м.Алушта зробила висновок, що вищевказані витрати повинні виконуватися за рахунок комітента - відповідача, та не відносяться до валових витрат комісіонера - позивача.

Позивач вказане податкове повідомлення-рішення оскаржив до господарського суд АР Крим.  Рішенням господарського суду позов було задоволено та спірне податкове повідомлення було скасовано. Постановою від 06.04.06р. Севастопольського апеляційного господарського суду рішення суду 1-інстанції було скасовано, тим самим визнано правомірність винесення податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов*язань з податку на прибуток та штрафних санкцій на суму 164973,25грн.

Таким чином, позивач з посиланням на ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, вважає, що судовим рішенням встановлено обов*язок відшкодування йому відповідачем донараховану суму податкових зобов*язань та штрафних санкцій, в зв*язку з чим і просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень по суті позову вказує на те, що між ним та позивачем був укладений договір комісії №5 від 27.03.2002 року згідно з яким позивач був зобов'язаний як комісіонер за дорученням відповідача від свого імені та за рахунок відповідача здійснювати угоди по продажу пива, напоїв, соків та вод в асортименті.

До вказаного договору комісії №5 від 27.03.2002 року було укладено  додаткову угоду б/н від  14.07.2003 року,  в якій окремо передбачено, що позивач повинен самостійно нести витрати, що пов'язані з продажем товару, в тому числі витрати по зберіганню, вантажно-розвантажувальним роботам, транспортуванню, експедиціюванню, рекламі та інше.

Згідно з ст. 1011 ЦК України за договором комісіїї одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони комітенту за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто за рахунок комітента вчиняються тільки ті правочини, укладання яких було передбачено договором комісії. Витрати по укладанню саме цих правочинів  мають бути відшкодовані комітентом комісіонеру згідно з ст. 1024 ЦК України. Тому не підлягають відшкодуванню витрати Позивача  по укладеним ним угодам, які не були передбачені умовами договору  комісії №5 від 27.03.2002 року  та додатковою угодою б/н від  14.07.2003 року.

          Не можуть бути сприйняті доводи Позивача про те, що необхідність відшкодування  спірних витрат встановлена третьою особою -  Державною податковою інспекцією в м. Алушта, оскільки цей орган не  уповноважений встановлювати права та обов'язки осіб у цивільно-правових відносинах.

Також відповідач посилається на те, що ст. 35 ГПК України встановлює підстави для звільнення сторін від доведення певних обставин. Позивач не надав документів, які б відповідали вимогам ст. 35 ГПК України відносно встановлення обов'язків Відповідача відшкодувати його витрати, тому просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з ст. 1011 ЦК України за договором комісіїї одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони комітенту за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто за рахунок комітента вчиняються тільки ті правочини, укладання яких було передбачено договором комісії. Витрати по укладанню саме цих правочинів  мають бути відшкодовані комітентом комісіонеру згідно з ст. 1024 ЦК України. Тому не підлягають відшкодуванню витрати Позивача  по укладении ним угодам, які не були передбачені умовами договору  комісії №5 від 27.03.2002 року  та додатковою угодою б/н від  14.07.2003 року.

          Не можуть бути сприйняті доводи Позивача про те, що необхідність відшкодування  спірних витрат встановлена третьою особою -  Державною податковою інспекцією в м. Алушта, оскільки цей орган не  уповноважений встановлювати права та обов'язки осіб у цивільно-правових відносинах.

Суд також не приймає посилання позивача на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.06р. як на беззаперечний доказ по справі, оскільки у вказаній постанові судом не розглядались питання стосовно відшкодування донарахованих позивачу податкових зобов*язань та штрафних санкцій та не  зазначено відносно встановлення обов'язків відповідача по даній справі відшкодувати його витрати. Даним рішенням зазначено, що позивачем  безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати зі сплати за навантажувально-розвантажувальні роботи та перевезення вантажів за договорами комісії, а також до складу валових витрат безпідставно віднесені суми по придбанню товарів за збитковими операціями, які ніяким чином не випливають із умов договору комісії, укладеного з відповідачем. Тобто такі витрати він повинен був відносити за рахунок власного прибутку.

Таким чином суд вважає, що донарахування позивачу податкових зобов*язань з податку на прибуток пов*язано з помилкою бухгалтера позивача стосовно правомірності підстав для віднесення до складу валових витрат витрат понесених по виконанню позадоговірних робіт, які не передбачені договором комісії №5 від 27.03.2002 року та  додатковою угодою б/н від  14.07.2003 року, а тому відшкодування таких донарахувань податкових зобов*язань платнику податків іншими особами чинним законодавством не передбачено, в зв*язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.4, 12, 34, 35, 43, 83-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.

Рішення підписано 27.11.06р.