Рішення

від 28.01.2013 по справі 21/5007/1420/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" січня 2013 р. Справа № 21/5007/1420/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - довіреність №100/16 від 09.01.13р.;

від відповідача: Бєлічкова Н.О. - керівник (в судовому засіданні 14.01.13р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Обрядове" (м.Житомир)

про стягнення 18400,00 грн.

В судовому засіданні 14.01.13р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12 год. 30 хв. 28.01.13р.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 18400,00грн. заборгованості за постачання теплової енергії.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подала клопотання про долучення до матеріалів справи Акту звірки розрахунків №1128. Зазначене клопотання судом задоволено (а.с. 41-42).

Представник відповідача в судовому засіданні 14.01.13р. наявність заборгованості перед позивачем в сумі 18400,00грн. не заперечувала. В судове засідання після перерви не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно та належним чином, про що свідчить підписана представниками сторін розписка про оголошення перерви в судовому засіданні (а.с. 39).

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.10р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (виконавець, позивач у справі) та Комунальним підприємством "Обрядове" (споживач, відповідач) був укладений договір №189 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі - Договір (а.с. 7-10)), за п.1.1 якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язася своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки, і на умовах, що передбачені договором.

Посилаючись на п. 3.1. Договору, згідно якого всі розрахунки по цьому Договору проводяться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, позивач вказує, що в порушення умов укладеного договору, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 12.12.12р. становить 18400,00грн. (а.с. 12).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №189 від 01.12.10р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с.7-10).

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п. 3.6. Договору, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

За п. 3.1. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим

Крім того, згідно п. 3.3. Договору, сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі.

Так, позивачем, на підставі Договору №189 від 01.12.10р. за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, були надані відповідачу послуги з теплопостачання та ГВП на загальну суму 27154,79грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с. 13-19). Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг в сумі 27154,79грн. належним чином не виконав, сплативши 8754,79грн. (а.с. 26-32).

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання склала 18400,00грн. (27154,79грн. - 8754,79грн), що не заперечували представники сторін в судовому засіданні та підтверджено сторонами в підписаному ними Акті звірки розрахунків станом на 15.01.13р. (а.с. 42).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України.

За ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 18400,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Обрядове" (10002, Житомирська обл., Корольовський р-н., м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.61/18, код 13579585)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., Корольовський р-н., м. Житомир, вул. Київська, буд.48, код 35343771):

- 18400,00грн. основного боргу;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.01.13

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи; 2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).