Рішення

від 23.01.2013 по справі 5006/33/134/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.13 р. Справа № 5006/33/134/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Вісмут», м.Алчевськ (ідентифікаційний код 32722871)

до відповідача1 Приватного підприємства «Світ нерухомості», м.Донецьк (ідентифікаційний код 34960137)

відповідача2 Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод», м.Первомайськ Луганської області (ідентифікаційний код 31463293)

про стягнення з відповідача-1 1000,00грн., з відповідача-2 основного боргу в сумі 7273,25грн., інфляційних втрат в сумі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пені в сумі 2071,56грн.

за участю представників:

від позивача: Патюк С.О. за довіреністю від 01.08.2012р., Красильний О.Г. за довіреністю від 01.08.2012р.,

від відповідача1: не з'явився,

від відповідача2: Матусевич Р.М. за довіреністю №3юр від 17.02.2012р.

Позивач, Приватне підприємство «Вісмут», м.Алчевськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача1, Приватного підприємства «Світ нерухомості», м.Донецьк відповідача2, Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод», м.Первомайськ Луганської області про стягнення з відповідача-1 1000,00грн., з відповідача-2 основного боргу в сумі 7273,25грн., інфляційних втрат в сумі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пені в сумі 2071,56грн.

Ухвалою від 28.11.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/134/2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем2 зобов'язань за договором підряду №03/09-2010 від 03.09.2010р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 8273,25грн., з яких 1000,00грн. позивач просить стягнути з відповідача1 на підставі договору поруки №31/2010 від 03.09.2010р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №03/09-2010 від 03.09.2010р., протоколу узгодження договірної ціни, локального кошторису №1, акту №8-10 приймання виконаних робіт за вересень - жовтень 2010р., додаткової угоди №1 від 04.10.2010р. до договору №03/09-2010р. від 03.09.2010р., кошторисів №2, №3, актів приймання виконаних робіт №9-10, №10-10 за жовтень 2010р., витягу з реєстру банківських виписок, акту звірки взаємних розрахунків, довідки про хід виконання ремонтних робіт, договору поруки №31/2010 від 03.09.2010р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 543, 553, 554, 599, Цивільного кодексу України, ст.317 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 54, 58 Господарського процесуального кодексу України.

18.12.2012р. відповідачем1 надано відзив на позовну заяву, за яким останній не визнає позовних вимог, оскільки позивач не звернувся до поручителя з вимогою у визначені строки та не звернувся з позовом до суду, то договір поруки на сьогодення вже припинений.

18.12.2012р. відповідачем2 надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що акти були підписані, але усі роботи за спірним договором здійснювались з матеріалу відповідача, позивачем до наступного часу до кінця не оформлені результати робіт, позивач не надав відповідачу2 звіту про кількість використаних матеріалів. Також відповідач2 посилався на те, що на теперішній час з вини позивача ще не настав час кінцевого розрахунку по вказаному договору. Крім того, відповідач2 зазначає, що посилання позивача на додаткову угоду від 04.10.2010р. та доданих до неї актів виконаних робіт є нікчемним тому що вона виконана з порушенням, а саме не вказано хто є сторонами угоди, підписана не зрозумілими особами, які діяли на незрозумілих підставах, тому відповідач2 вважає, що цей документ не міг змінити порядок виконання та умови виконання договору №03/09-2010 від 03.09.2010р. на підставі наведеного відповідач2 просить суд припинити розгляд справи за відсутністю предмету спору.

08.01.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що оскільки 06.12.2011р. директор ПП «Світ нерухомості» особисто отримав вимогу, то обставини за якими відповідач1 вважає відносини за договором поруки припиненими не відповідають дійсності. Також позивачем зазначено, що сторонами у договорі не передбачено складання довідки КБ-3.

08.01.2013р. позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надано заяву про збільшення позовних вимог, за якою фактично збільшив суму основної заборгованості та просив стягнути з відповідача1 1000,00грн., з відповідача2 - бору у розмірі 35238,00грн., інфляційні втрати у розмірі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пеню у розмірі 2071,56грн.

22.01.2013р. та 23.01.2013р. позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, за якою просив суд стягнути з відповідача1 1000,00грн., з відповідача2 7273,25грн., інфляційні втрати у розмірі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пеню у розмірі 2071,56грн.

22.01.2013р. відповідач2 змінив свою правову позицію, надавши заяву про визнання позову та відстрочку, за якою останній визнає позов в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7273,25грн., судового збору та адвокатських послуг у сумі 4000,00грн. та просить відстрочити виконання рішення суду до 31 березня 2013р.

23.01.2013р. позивачем надано заяву про часткову відмову від позову, за якою останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пені у розмірі 2071,56грн

Враховуючи викладене господарський суд в подальшому здійснює розгляд справи з урахуванням вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача2 було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників позивача та відповідача2, суд встановив:

03.09.2010р. між ЗАТ «Первомайський механічний завод» (замовник) та ПП «Вісмут» (підрядник) укладено договір №03/09-2010 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту крові виробничих приміщень ЗАТ «ПМЗ» згідно складеної кошторисної документації (додаток №2) цього договору (п.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ні доповнень щодо виконання умов Договору, кім тих, що додані до позовної заяви.

Доказів визнання в судовому порядку Договору недійсним сторонами суду не представлено.

04.10.2010р. між замовником та підрядником укладено додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої сторони домовились скласти: а) додатковий кошторис на проведення робіт з ремонту крівлі гальваніки ЗАТ «ПМЗ», б) додатковий кошторис з ремонту крівлі прохідної ЗАТ «ПМЗ».

За п.2 додаткової угоди вартість робіт складає 28088,00грн.

У відповідності до п.4 додаткової угоди замовник зобов'язується оплатити додаткові роботи протягом десяти банківських днів після пред'явлення підрядником акту виконаних робіт.

За п.2 Договору підрядник зобов'язаний виконати вище перелічені роботи протягом вісімдесяти календарних днів з моменту виконання замовником п.4.1. цього договору.

Строк дії даного договору - до 31 грудня 2011р. (п.18 Договору).

Відповідно до п.3 Договору загальна сума вартості робіт за цим договором, які належать до виконання та оплаті складає 65238,00грн. в т.ч. ПДВ 20% 10873грн.

Пунктом 4. Договору встановлено, що оплата здійснюється на підставі акту Ф-2 виконаних обсягів робіт (форма-2) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на р/р підрядника, причому: 4.1. 80% - 52190,40грн. перераховується підряднику у вигляді авансу до початку здійснення робіт; 4.2. 20% - 13047,60грн. після повного виконання підрядником робіт та підписання акту виконаних робіт.

Так, підрядником та замовником 29.10.2010р. складено акти прийомки виконаних робіт №8-10 за вересень - жовтень 2010р. на суму 65238,00грн., №9-10 за жовтень 2010р. на суму 9014,00грн., №10-10 за жовтень 2010р. на суму 19074,00грн., що разом складає 93326,00грн. Зазначені акти підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, отже, суд робить висновок, що вказані роботи прийняті замовником без заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником оплачено підряднику вартість виконаних робіт у розмірі 85052,75грн.

Позивач звернувся до відповідача-2 з претензією б/н від 26.12.2011 р. та згідно з якою просив відповідача-2 сплатити заборгованість за виконані роботи, у тому числі за договором № 03/09-2010. Факт отримання претензії ПрАТ «ПМЗ» підтверджується листом № 92 від 18.01.2012 р., наданим у відповідь на вказану претензію позивача, про що безпосередньо в ньому зазначено.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 оплату виконаних робіт протягом семи днів з моменту отримання претензії не здійснив, у зв'язку із чим у замовника перед підрядником на час звернення до суду утворилася заборгованість за Договором у розмірі 8273,25грн.

Суд не приймає до уваги графік погашення заборгованості, який міститься в матеріалах справи, оскільки графік не містить посилання на спірний договір та укладений на загальну заборгованість по всім існуючим договорам.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача2 у розмірі 7273,25грн. є доведеними, визнаними відповідачем2, суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пені в сумі 2071,56грн. господарський суд зазначає наступне.

Як вище наводилось, 23.01.2013р. позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надано заяву про часткову відмову від позову, за якою позивач відмовляється від стягнення з відповідача2 інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Вищевказана відмова від частини позовних вимог не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб та не суперечить законодавству. Відповідачі заперечень на відмову позивача від частини позовних вимог до суду не надали. Суд прийняв заяву про відмову від частини позовних вимог відповідно до статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про відмову від частини позовних вимог підлягає задоволенню, а провадження по справі №5006/33/134/2012 в частині стягнення інфляційних втрат в 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пені в сумі 2071,56грн. - припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

03.09.2010р. між ПП «Світ нерухомості» (поручитель) та ПП «Вісмут» (кредитор) укладено договір поруки №31/2010, за яким поручитель зобов'язується в частковому обсязі у розмірі 1000,00грн. відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ЗАТ «Первомайський механічний завод» (боржник) за договором №03/09-2010 від 03.09.2010р. зі змінами та доповненнями, укладеному між кредитором та боржником.

За п.3.1. Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за основним договором на суму, яка дорівнює 1000,00грн., в зазначену суму входить відшкодування кредитору збитків та уплата відповідних штрафних санкцій за основним договором.

За ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Дослідивши договір поруки №31/2010 від 03.09.2010р., господарським судом встановлено, що п.7.1. вказаного договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту припинення дії основного договору, а також у випадку зміни зобов'язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Так, за п. 18 Договору строк дії даного договору - до 31 грудня 2011р.

Таким чином, враховуючи, що сторонами до суду не надано доказів пролонгації Договору та договору поруки №31/2010 від 03.09.2010р., суд дійшов висновку, що договір поруки №31/2010 від 03.09.2010р. припинив свою дію з 31.12.2011р.

Відповідно до ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовним вимог до відповідача1 щодо стягнення 1000,00грн. заборгованості.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача вартість послуг адвоката у розмірі 4000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Вищевказані витрати підтверджуються договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 06.11.2012р., актом приймання передачі виконаних робіт від 14.11.2012р., платіжного доручення №354 від 19.11.2012р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність понесення вищевказаних витрат, та покладення вартості послуг адвоката на відповідача2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, у розмірі 3690,32грн.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про припинення провадження у справі мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п.4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

Таким чином, враховуючи припинення провадження у цій справі в частині позовних про стягнення інфляційних втрат в сумі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пені в сумі 2071,56грн., суд дійшов висновку про необхідність повернення ПП «Вісмут» судового збору в сумі 578,61грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення №358 від 19.11.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач2 просив суд відстрочити виконання рішення суду до 31.03.2013р.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В судовому засіданні 23.01.2013р. представник позивача не заперечив проти відстрочення виконання рішення.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви щодо відстрочення виконання рішення суду до 31.03.2013р.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №5006/33/134/2012 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1495,30грн., 3% річних у розмірі 1076,46грн., пені в сумі 2071,56грн.

Позов Приватного підприємства «Вісмут», м.Алчевськ до відповідача1, Приватного підприємства «Світ нерухомості», м.Донецьк відповідача2, Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод», м.Первомайськ Луганської області про стягнення з відповідача-1 1000,00грн., з відповідача-2 основного боргу в сумі 7273,25грн. задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з приватного підприємства "Світ нерухомості" 1000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» (93200, Луганська область, м.Первомайськ, вул.Правіка Лейтенанта, б.1, ідентифікаційний код 31463293) на користь Приватного підприємства «Вісмут» (94217, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Кірова, б.86, ідентифікаційний код 32722871) заборгованість у розмірі 7273,25грн, судовий збір у розмірі 906,30грн., вартість послуг адвоката у розмірі 3690,32грн.

Відстрочити виконання рішення суду до 31.03.2013р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вісмут» судовий збір у розмірі 578,61грн., сплачений платіжним дорученням №358 від 19.11.2012р.

У судовому засіданні 23.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2013р.

Суддя Сич Ю.В.