Рішення

від 30.01.2013 по справі 2/1716/1176/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Буцяка З.І., Григоренка М.П.

Секретар судових засідань Пиляй І.С.

З участю представників ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника Білівської загальноосвітньої школи Рівненської районної ради Рівненської області Власової Т.С. на рішення Рівненського районного суду від 19 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Білівської загальноосвітньої школи Рівненської районної ради про зміну формулювання причини звільнення, внесення змін до наказу про звільнення, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Рівненського районного суду від 19 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено формулювання причин звільнення та дати звільнення ОСОБА_2 з посади сторожа Білівської загальноосвітньої школи Рівненської районної ради із: „ звільнення за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 07 березня 2012 року" і визнано ОСОБА_2 звільненою з посади сторожа Білівської загальноосвітньої школи Рівненської районної ради за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 21 березня 2012 року.

---------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 22ц-787/206/2013 Головуючий у 1-й ін-т. Остапчук Л.В.

Суддя-доповідач Собіна І.М.

Зобов"язано Білівську загальноосвітню школу внести зміни в трудову книжку ОСОБА_2:

запис № 30 про її звільнення за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України анулювати,

внести запис про її звільнення з роботи за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 21 березня 2012 року.

Стягнуто з Білівської загальноосвітньої школи Рівненської районної ради (код 25315704) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 25 листопада 2011 року по 16 листопада 2012 року в сумі 14976,44гривень, вихідну допомогу при звільненні в розмірі 3-х посадових окладів в сумі 3744гривні та 10000гривень моральної шкоди, а всього стягнуто 28720,44гривень.

Стягнуто з Білівської загальноосвітньої школи 287,21гривень судового збору.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача вказує на неповне з"ясування судом обставин, що мали значення для справи, грубе порушення норм матеріального та процесуального права.

Стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2011 року по день ухвалення рішення тобто 16 листопада 2012 року у сумі 14976,44гривні суд вийшов за межі заявлених вимог самою позивачкою. А розрахунок вказаної суми був отриманий судом під час судових дебатів, в порушення ч. 8 ст. 193 ЦПК України.

В порушення вимог ч. 3 ст. 209 ЦПК суд виготовляв повний текст рішення протягом 11 днів.

Позивачкою з порушенням правил діловодства подано заяву про звільнення в друкованій формі, а не написаною особисто від руки.

Окрім того надіслано було заяву 10 листопада 2011 року у якій вона просила звільнити її з 9 листопада 2011 року, при цьому не зазначила, які поважні причини звільнення її по ч. 2 та ч. 3 ст. 38 КЗпП.

Лікарняний лист про тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 з 9 по 23 листопада 2011 року директору школи наданий позивачкою не був.

Вважає, що позивачка мала стати до роботи 24 листопада 2011 року проте, вона цього не зробила. Протягом одного місяця позивачка звільнена з роботи за прогули не була оскільки, директор не знав дійсних причин її невиходу на роботу, не відібрав у неї пояснень та не з"ясував вини працівника у нез"явленні його на роботі.

13 лютого 2012 року позивачка відмовилась надати будь-які пояснення про причини її відсутності на роботі з 24 листопада 2011 року, у зв"язку з чим профспілковий комітет школи 5 березня 2012 року дав згоду на звільнення її з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а наказом від 7 березня 2012 року ОСОБА_2 була звільнена за прогули.

Суд у своєму рішенні не наводить розрахунку виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

У позивачки були відсутні підстави для відшкодування їй моральної шкоди, оскільки в такі умови вона поставила себе сама.

Стягнута судом сума морального відшкодування є значно завищеною.

Посилаючись на наведені обставини, представник відповідача просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за безпідставністю.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивачки - ОСОБА_6 вказує на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та необґрунтованість апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, заслухавши заперечення представників позивачки у межах поданої апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції на підставі ст. 237-1 КЗпП України встановив доведеними обставини заподіяння позивачці моральної шкоди.

З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції проте, вважає розмір присудженої компенсації за моральні страждання в сумі 10000гривень завищеним.

Враховуючи, що навчальний заклад є бюджетною установою і має обмежене фінансування, колегія суддів виходячи із засад розумності та враховуючи інтереси обох сторін приходить до висновку про зміну рішення суду в цій частині та зменшення морального відшкодування на користь ОСОБА_2 до 3000гривень.

В іншій частині, рішення є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 2006 року працювала в Білівській ЗОШ Рівненської ради сторожем.

9 листопада 2011 року ОСОБА_2 через поштове відділення подала на ім"я директора школи заяву про звільнення за угодою сторін по п. 1 ст. 36 КЗпП України або за власним бажанням по ст. 38 КЗпП з 9 листопада 2011 року та листок непрацездатності (які були отримані директором школи 10 листопада 2011 року (а.с.66, 67).

З 9 листопада по 23 листопада 2011 року ОСОБА_2 була тимчасово непрацездатна, перебувала на лікарняному і мала стати до роботи 24 листопада 2011 року.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Оскільки ОСОБА_2 не мала бажання продовжувати трудові стосунки з відповідачем, вона після закінчення строку попередження з 24 листопада 2011 року залишила роботу.

Колегія суддів, вважає її дії такими, що відповідали вимогам КЗпП України, а звільнення її з 7 березня 2012 року за прогули по п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконним.

Оскільки позивачка є особою перед пенсійного віку, а запис в її трудовій книжці про звільнення за прогули перешкоджав їй працевлаштуватися, про, що у справі є відповідні докази (а.с. 55-57), суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача за час вимушеного прогулу середній заробіток по день ухвалення рішення судом.

Сума присудженого заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу не суперечить розрахунку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Білівської загальноосвітньої шкоди Рівненської районної ради -Власової Т.С. задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 19 листопада 2012 року змінити.

Зменшити розмір моральної шкоди стягнутої з Білівської загальноосвітньої школи Рівненської районної ради на користь ОСОБА_2 з 10000гривень до 3000гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним законної сили.

Судді: І.М.Собіна З.І.Буцяк М.П.Григоренко