Рішення

від 29.01.2013 по справі 5004/1681/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2013 р. Справа № 5004/1681/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт новий"

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Замшанівський"

про стягнення 22 639,38 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Костровський І.В., директор

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт новий" звернулося з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Замшанівський" про стягнення 22 639,38 грн., з них 20 225,00 грн. основного боргу, який виник в результаті невиконання зобов'язань на підставі договору купівлі-продажу №17 від 28.04.2012 р., 391,88 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару (за період з 31.05.2012р. по 10.12.2012р.), 2 022,50 грн. 10% штрафу, згідно з п.3.2.2. договору купівлі-продажу №17 від 28.04.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за товар, отриманий по договору купівлі-продажу №17 від 28.04.2012р.

Ухвалою суду від 02.01.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні, зобов'язано відповідача надати суду - довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; зобов'язано сторін подати письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

15.01.2013р. позивач через канцелярію суду подав заяву про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просив суд задовольнити останній в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301031294619 від 10.01.2013р.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії відповідача розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301031294619 від 10.01.2013р., був повідомлений ухвалою суду від 02.01.2013р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

28.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заповіт новий" (продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Замшанівський" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №17, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався продати відповідачу (покупцю) насіння вівса за ціною двісті п'ятдесят гривні за одиницю виробу в кількості 100 центнерів, а відповідач (покупець) - приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 10).

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу овес по накладній №116 від 28.04.2012р. на загальну суму 22 328,00грн. (а.с. 11).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаній вище накладній згідно довіреності №63 від 28.04.2012р. (а.с. 13).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.2. договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти і розрахуватись за товар до 30.05.2012р.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.

Всупереч умовам договору відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково в сумі 2 100,00 грн., що стверджується прибутковим касовим ордером №65 від 28.04.2012р. (а.с. 12), що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 20 225,00 грн., стверджується договором купівлі-продажу товарів №17 від 28.01.2012р., накладною №116 від 28.01.2012р., довіреністю №63 від 28.04.2012р., прибутковим касовим ордером №65 від 28.04.2012р. та підлягає до стягнення. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За умовами договору (п. 3.2.2.) за необґрунтовану відмову від розрахунків за продукцію покупець виплачує 0,01% пені за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 31.05.2012р. по 10.12.2012р. в розмірі 381,88грн.

Зважаючи на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 371,68грн. за період з 31.05.2012р. по 30.11.2012р. згідно ст.230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.3.2.2 договору.

У стягненні 20,20 грн. пені слід відмовити, оскільки позивачем не вірно зазначено період нарахування останньої (за межами 6-ти місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України).

Крім того, у п. 3.2.2 договору купівлі-продажу №17 від 28.04.2012р. сторони обумовили і відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду України "Про стягнення боргу" №3-88гс11 від 09.04.2012р., від 27.04.2012р. що є обов'язковими для судів в силу ст. 111 28 ГПК України.

Сторони у договорі купівлі-продажу №17 від 28.04.2012р. передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки у формі пені та штрафу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 022,50 грн. 10% штрафу за прострочення платежу згідно ст.ст. 230-231 ГК України, ст.ст. 549, 627 ЦК України та п. 3.2.2. договору.

Розрахунок нарахування пені та 10% штрафу перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1608,05грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись с. 61 Конституції України, ст.ст. 173, 174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525-527, 530, 549, 599, 610-612, 655, 692 ЦК України, Законами України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Замшанівське», Волинська область, Ратнівський район, с. Замшани, код ЄДРПОУ 03735877

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт новий ", Волинська область, Турійський район, с. Овлочин, код ЄДРПОУ 03736517

20 225,00грн. заборгованості, 371,68грн. пені, 2 022,50грн. штрафу, 1 608,05грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 24 227,23 грн.

3. У стягненні 20,20грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

30.01.2013р.

Суддя С.Т.Філатова