Рішення

від 16.01.2013 по справі 5009/4413/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/83/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна, 4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.13 Справа № 5009/4413/12

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка» (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 49)

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Кириченко А.В., довіреність № 01/999 від 15.10.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка» 507,13 грн. заборгованості по оренді, яка складається з 454,72 грн. основного боргу та 52,41 грн. пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що згідно укладеного між сторонами договору оренди № 2049/д від 10.07.2006 р. відповідач користувався орендованим майном до 30.06.2010р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. За твердження позивача, за орендарем рахується заборгованість по орендній платі, яка станом на момент подання позову складає 454,72грн., що надає орендодавцю право на нарахування пені на підставі п. 3.6 Договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4413/12, присвоєно справі номер провадження № 30/83/12, розгляд якої призначено на 16.01.2013 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові. Також, у судовому засіданні до матеріалів справи надано витребувані ухвалою суду документи, зокрема, адресовані відповідачу претензії (з доказами направлення) № 11-13-04326 від 29.07.2010 р. та № 11-01-01600 від 02.03.2012 р., розрахунок заборгованості з орендної плати, розрахунок пені за несвоєчасне внесення орендної плати, а також витяг з ЄДР щодо реєстрації та місцезнаходження ТОВ «Спіка».

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіка» - вимоги суду, викладені в ухвалі від 22.11.2012 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому не скористався, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 22.11.2012 р. про призначення судового засідання на 16.01.2013 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 26.11.2012 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і більш ніж за місяць до дати слухання. Відповідачу ухвалу про порушення провадження у справі направлено на адресу: м. Запоріжжя, вул. Правди, 49, що відповідає відомостям наданого до матеріалів справи Витягу з ЄДР.

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового зв'язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. Ухвала, яка відправлена господарським судом Запорізької області на адресу відповідача у зв'язку із незнаходженням адресата не поверталася.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 16.01.2013 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спіка» (орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір № 2049/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в другий поверх гуртожитку нежилі приміщення дев'ятиповерхової будівлі (літера В-9, приміщення № з 5 по 12 включно), загальною площею по внутрішньому обміру 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117-А (додаток № 3) (п. 1.1 Договору).

Цей договір укладений з 10.06.2006 р. по 05.07.2007 р. (п. 10.1 Договору).

Об'єкт оренди було передано орендарю за відповідним актом прийому-передачі від 10.07.2006 р.

Як свідчать матеріали справи термін дії Договору оренди продовжувався за згодою сторін шляхом підписання Договорів про зміни до 05.07.2008 р., до 05.07.2009 р.

Спірний договір оренди припинив свою дію - 01.07.2010 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно узгодженого сторонами акта прийому-передачі орендоване майно повернуто орендодавцю 30.06.2010 р.

Як вказує позивач, станом на момент подання позову за орендарем рахується заборгованість по оренді в сумі 454,72 грн., що надало підстави для нарахування пені в сумі 52,41 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка» 507,13 грн. заборгованості по оренді, в т.ч.: 454,72 грн. основного боргу та 52,41 грн. пені, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що з урахуванням підписаних сторонами додаткових угод до договору оренди відповідач користувався обумовленим Договором нежитловим приміщенням площею 80 кв.м. до 30.06.2010 р. За умовами Договору (пункти 3.1 - 3.5 Договору) орендна плата повинна розраховуватися Орендарем самостійно (з урахуванням індексу інфляції) та вноситися ним до 07 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовленим укладеним Договором розмірі та строку не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

За змістом ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Також, згідно з п. 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (із внесеними змінами та доповненнями), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно із здійсненим позивачем у відповідності до зазначених норм розрахунком станом на 16.01.2013 р. заборгованість відповідача по орендній платі становить 454,72 грн.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 454,72 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.6 укладеного між Договору передбачено відповідальність Орендаря у разі несвоєчасної оплати орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період, на який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті вимога про стягнення пені заявлена позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 52,41 грн. пені.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором оренди № 2049/д від 10.07.2006 р.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 454,72 грн. та пені в розмірі 52,41 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій, і стягуються на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 ,4 6 , 22, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка» (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка» (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 49, код ЄДРПОУ 20493192, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь державного бюджету України (одержувач: державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, 22080200, код ЄДРПОУ 34677145, банк одержувача: ГУДКСУ в Запорізькій області, р/р № 31111093700007, МФО 813015, стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, 69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 50) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. заборгованості з орендної плати та 52 (п'ятдесят дві) грн. 41 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка» (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 49, код ЄДРПОУ 20493192, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 20495280; р/р 35215001004385 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.01.2013 р.