Рішення

від 23.01.2013 по справі 5006/29/141/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 23.01.13 р.                                                                                Справа № 5006/29/141/2012                                Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М., при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна», м.Львів до Відповідача: Приватного підприємства «Лєнкор-буд», м.Донецьк про: стягнення заборгованості у розмірі 24 697,51грн., пені у сумі 2 676,07грн., інфляційних витрат у розмірі 62,16грн., 3% річних у сумі 877,94грн., штрафу у розмірі 7 409,25грн. за участю: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; СУТЬ СПРАВИ:          Товариство з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна», м.Львів (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Лєнкор-буд», м.Донецьк (далі – Відповідач) про  стягнення заборгованості у розмірі 24 697,51грн., пені у сумі 2 676,07грн., інфляційних витрат у розмірі 62,16грн., 3% річних у сумі 877,94грн., штрафу у розмірі 7 409,25грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором поставки №15-11/11SV від 15.11.2011р, щодо оплати за поставлений товар. На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №15-11/11SV від 15.11.2011р., правоуставночих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна», претензії №77 від 02.03.2012р., рахунку на оплату по замовленню, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення часткових оплат Відповідачем за поставлений товар, видаткової накладної №1212668 від 22.11.2011р. Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 509, 526, п.1 ст. 530, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 222, 250, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15 Господарського процесуального кодексу України. 19.12.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна», виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, податкової накладної, договору поставки №15-11/11SV від 15.11.2011р. та довідку №221 від 12.12.2012р. яка свідчить про відсутність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» та Приватним підприємством «Лінкор-буд» інших правовідносин з постачання товарів, які опосередковані іншими договорами. 02.01.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі №230 від 26.12.2012р.  по суті спору. Представник Позивача у судове засідання 23.01.2013р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання №224 від 13.12.2012р., №229 від 26.12.2012р., №2 від 17.01.2013р. про розгляд справи у відсутність представника Позивача, на підставі поданих документів. Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався. Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83044, м.Донецьк, вул.Комуністична,16/71 При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами. До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню. Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд ВСТАНОВИВ: 15 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» (Постачальник) та Приватним підприємством «Лєнкор-буд» (Покупець) було укладено договір поставки №15-11/11SV, відповідно п.1.1 якого на умовах даного договору Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений у рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною договору. Згідно п.1.2 договору найменування одиниці виміру, ціна кількість товару, що підлягає поставці за даним Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) визначаються рахунками-фактурами та видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору. У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків: - загальна ціна Договору розраховується на підставі сум, вказаних у відповідних видаткових накладних, з урахуванням особливостей, встановлених даним Договором (п.4.1 Договору); - ціна товару у рахунку-фактурі та видаткових накладних визначається у гривнях (п.4.2 Договору); - оплата за замовлений товар Покупцем, здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок, який вказаний у даному Договорі в порядку, вказаному у п.4.3.1 та у п.4.3.2 даного Договору (п.4.3 Договору); - Покупець оплачує 10% (десять відсотків) від вартості товару, що вказана у рахунку-фактурі, замовленої окремої партії товару до поставки товару (п.4.3.1 Договору); - решта суми 90% (дев'яносто відсотків) від вартості товару, що вказана у рахунку-фактурі та видатковій накладній, замовленої окремої партії товару, сплачується не пізніше десяти календарних днів після відвантаження товару зі складу Постачальника та підписання видаткових накладних (п.4.3.2 Договору); - розрахунки за даним Договором здійснюються в гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах даного Договору (.4.7 Договору); Згідно п.5.3 договору у випадку прострочення оплати будь-якого платежу, передбаченого даним Договором, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення такого платежу. Якщо строк прострочення будь-якого платежу, передбаченим даним Договором, перевищує 1 (один) календарний місяць, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми простроченого платежу. За умовами пункту 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до  31 грудня 2012 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами и своїх зобов'язань за даним Договором. Для оплати Позивачем було виставлено рахунок №3990 від 18 листопада 2011 року на суму 92 435,14грн. Відповідачем було здійснено передплату, як того вимагає пункт 4.3.1 договору. Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку на суму 92 435,14грн., що підтверджується видатковою накладною №1212668 від 22.11.2011р, вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень. Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною. Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 24 697,51грн. За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №77 від 02.03.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар. За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.   Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:     Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору. Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №15-11/11SV від 15.11.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 92 435,14грн., але Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар. Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору – суду не надавалисью. Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 24 697,51грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 24 697,51грн. до матеріалів  справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Приватного підприємства «Лєнкор-буд». З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.    На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 62,16рн., 3% річних  від суми загального боргу складає 877,94грн. Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 62,16грн. Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення 3%  річних дійшов висновку про часткове задоволення 3% річних у сумі 875,87грн. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення. З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд. На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами  передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно п.5.3 договору у випадку прострочення оплати будь-якого платежу, передбаченого даним Договором, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення такого платежу. Якщо строк прострочення будь-якого платежу, передбаченим даним Договором, перевищує 1 (один) календарний місяць, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми простроченого платежу. Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений  Позивачем є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості  у розмірі 7 409,25грн. За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у випадку порушення строку оплати поставленого товару безпосередньо у п. 5.3 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані. Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Проте, суд  перевіривши арифметичний розрахунок пені, дійшов висновку про часткове задоволення пені у розмірі 2 664,15грн. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна», м.Львів до Приватного підприємства «Лєнкор-буд», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 24 697,51грн., пені у сумі 2 676,07грн., інфляційних витрат у розмірі 62,16грн., 3% річних у сумі 877,94грн., штрафу у розмірі 7 409,25грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного підприємства «Лєнкор-буд» (83044, м.Донецьк, вул.Комуністична, 16/71, ЄДРПОУ 36379788, р/р 2600903390019 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» (79035, м.Львів, вул.Зелена, буд. 147, ЄДРПОУ 34760531, р/р 26007000111854, в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009) заборгованість у розмірі 24 697,51грн., інфляційні витрати у сумі 62,16грн., пеню у розмірі 2 664,15грн., 3% річних у сумі 875,87грн., штраф у розмірі 7 409,25грн., судовий збір у сумі 1 608,87грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити. У судовому засіданні 23.01.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.   Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.            Суддя                                                               Риженко Т.М.                                                                                                                                                           Повний текст рішення складено та підписано  28.01.13р.