Рішення

від 29.01.2013 по справі 2/5007/1411/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" січня 2013 р. Справа № 2/5007/1411/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз О.М. (довіреність №050712/1 від 05.07.12.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі відділення №311 АТ "ІМЕКСБАНК" в м.Житомирі (м.Житомир)

до Приватного підприємства "ОВЕН" (м.Житомир)

про стягнення 24037,47 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 24037,47 грн. заборгованості по кредитному договору №34 від 13.02.08, з яких: 20367,65грн. заборгованість по кредиту, 484,36грн. заборгованість по відсотках, 3185,46грн. пеня.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" в особі директора Філії АКБ "Імексбанк" у м.Житомирі та Приватним підприємством "ОВЕН" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 34, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 100000,00грн. на строк до 12.02.2009 р.

Зі Статуту позивача - публічного акціонерного товариства "Імексбанк" вбачається, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів (протокол №5 від 28.07.2009р.) Акціонерний комерційний банк "Імексбанк" змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", який є правонаступником всіх прав і зобов'язань АКБ "Імексбанк" (пп.1.1 Статуту)(а.с.67).

Відповідно до пп.1.1 договору, кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 100000,00грн., зі сплатою 19% річних та порядком погашення суми основної заборгованості відповідно до графіку зазначеного у пп.1.1.1 договору з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 12.02.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу 99391,46грн. кредитних коштів, що підтверджується реєстром платіжних документів з 20.02.08 по 25.08.10 (а.с. 17- 66).

03.11.08 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору кредиту № 34 від 13.02.2008р., відповідно до якої до п.1.1 договору було внесено зміни, а саме замінено розмір процентів річних з 19% на 32% (а.с.11).

Згідно п.п. 3.3.6 - 3.3.8 договору кредиту №34 від 13.02.08, позичальник зобов'язався повернути в повному обсязі кредит із нарахованими відсотками за фактичний період його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, що визначений даним договором.

Однак, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання не виконав.

Представник позивача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що відповідач порушує свої договірні зобов'язання в частині погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач звернувся до відповідача з листом-претензією №193 від 04.02.09, в якому вимагав сплатити в 10-денний термін з моменту його отримання 61354,48 грн. загальної суми заборгованості по кредиту, відсоткам і пені. Факт отримання відповідачем даної претензії підтверджується підписом директора та печаткою відповідача на листі (а.с.16).

Претензію позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 20367,65грн. сума простроченого кредиту, 484,36грн. боргу по простроченим відсоткам.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П.п. 1.1.1 договору встановлено, що кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 12.02.09.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 20367,65грн. суми простроченого кредиту є обґрунтованими що підтверджується матеріалами справи та підлягають судом задоволенню.

Крім суми простроченого кредиту, позивач просив суд стягнути прострочені відсотки в сумі 484,36грн. згідно пункту 1.1 договору кредиту №34 від 13.02.2008 з відповідними змінами, які передбачені додатковою угодою № 2 від 03.11.2008 р.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 484,36грн. - заборгованості по простроченим відсоткам, підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведені матеріалами справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3111,47грн. - пені за період з 12.09.2011 р. по 12.09.2012 р. за порушення погашення графіку кредиту та 73,99грн. пені за період з 12.09.2011 р. по 12.09.2012 р. за несвоєчасну сплату відсотків (а.с.12).

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

П.4.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, та/або прострочення строків повернення кредиту, визначених договором, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період несвоєчасно сплаченої суми.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, господарський суд встановив, що пеня в сумі 3185,46грн. за порушення графіку погашення кредиту та несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом відповідно до договору кредиту № 34 від 13.02.2008 р. нарахована обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства та підлягає судом задоволенню.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в сумі 24037,47грн. заборгованості згідно договору кредиту №34 від 13.02.2008р., з яких: 20367,65 грн. боргу по кредиту, 484,36грн. боргу по простроченим відсоткам, 3185,46грн. пені.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОВЕН" (м.Житомир, вул.Довженка,39, кв.47; код 31599850) на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі відділення №311 АТ "Імексбанк" у м. Житомирі (10014, м.Житомир, вул. Київська,81; код 20971504) - 20367,65грн. боргу по кредиту, 484,36грн. боргу по відсоткам, 3185,46грн. пені; 1609,50грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)