Рішення

від 24.01.2013 по справі 25/145-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2013 р. Справа № 25/145-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ МІСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ ВИШНЕВОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КИЄВО - СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ",

08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСТАР - К",

08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 45

про стягнення 4 307,74 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ МІСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ ВИШНЕВОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КИЄВО - СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСТАР - К" (далі - відповідач) про стягнення 4 307,74 грн., з яких: 3 940,33 грн. - основний борг, 218,79 грн. - пеня, 108,82 грн. - 3% річних, 39,80 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги згідно договору від 30.01.2009 № 170 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 прийнято до провадження справу, розгляд справи призначено на 20.12.2012.

У судове засідання 20.12.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 06.12.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 15.01.2013.

У судовому засіданні 15.01.2013 представник позивача надав документи, витребувані судом та усні пояснення щодо позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судове засідання 15.01.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.12.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 24.01.2013.

23.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№1216 від 23.01.2013) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника. За наслідками розгляду вказаного клопотання у судовому засіданні 17.01.2013 у задоволенні клопотання відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

При вирішенні вказаного клопотання судом взято до уваги те, що, з урахуванням обставин конкретної справи, господарський суд може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

У судове засідання 24.01.2013 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги та надані позивачем докази не спростував, у судові засідання представника не направив, про причини суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судових засідань суд повідомляв відповідача належним чином, рекомендованими листами з повідомленням на адресу, вказану у позовній заяві, яка згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.12.2012 № 15302884 являється місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Комунальним підприємством "УПРАВЛІННЯ МІСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ ВИШНЕВОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КИЄВО - СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПСТАР - К" (далі - споживач) укладено договір про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 30.01.2009 №170 (далі - Договір), за умовами якого споживач доручає, а виконавець надає йому послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у споживача в процесі господарської діяльності в об'ємі 7 м. куб. в місяць за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 45, кафе «Третій тайм» на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору вартість послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів визначається згідно калькуляції. Вартість послуг становить 25,26 грн. за 1 куб.м. без ПДВ. ПДВ - 5,05 грн. Всього вартість з ПДВ - 30, 31 грн. Загальна сума складає - 121, 18 грн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення побутових відходів вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим на підставі наданих актів виконаних робіт.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що споживач вносить плату за послуги на поточний рахунок виконавця. Пунктом 2.4. Договору передбачено, що при зміні тарифу на послуги виконавець письмово доводить до відома споживача нову величину тарифу. Пунктом 2.5. Договору передбачено, що оплата проводиться за тарифами, які склались на день розрахунку.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, договір діє з 01.02.2009 до 31.12.2009 і набирає чинності з дня підписання та вважається продовженим на строк і на тих же підставах, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Як вбачається з матеріалів справи, жодна зі сторін Договору не зверталася із заявами про розірвання або зміну умов Договору за один місяць до дати закінчення строку дії Договору.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність факту продовження строку дії Договору.

Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.03.2011 № 13/2 з 01.05.2011 затверджено тариф на вивіз твердих побутових відходів у розмірі: 2 група споживачів (підприємства, які фінансуються з бюджету) - 33, 38 грн. за 1 куб.м. з ПДВ; 3 група споживачів (госпрозрахункові підприємства) - 42, 79 грн. за 1 куб.м. з ПДВ; 1 група споживачів (ОСББ, ЖБК, гуртожитки) - 32, 42 грн. за 1 куб.м. з ПДВ.

Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07.03.2012 № 20/1 з 01.04.2012 затверджено тариф на вивіз твердих побутових відходів у розмірі: 1 група споживачів - 180, 42 грн. за 1 куб.м. з ПДВ; 2 група споживачів - 198, 47 грн. за 1 куб.м. з ПДВ; 3 група споживачів - 281, 46 грн. за 1 куб.м. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем у період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року надано відповідачу послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 9 940,33 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, відповідними рахунками та актами виконання робіт (надання послуг), наявними у матеріалах справи (Т.1, а.с. №№14-27). До матеріалів справи долучено опис вкладення у цінний лист та квитанцію від 13.11.2012 №4325 як докази надіслання вказаних рахунків та актів на адресу відповідача.

Доказів оплати послуг, що отримані, на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської довідки від 20.12.2012 вх. №47-00/03-145 про те, що за період з 01.12.2012 по 19.12.2012 кошти від відповідача на рахунки позивача не надходили.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що з боку відповідача повідомлень про порушення умов надання послуг із збирання та вивезення відходів та заявок про їх усунення на адресу позивача не надходило.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання позивачем умов Договору щодо надання послуг із збирання та вивезення відходів у спірний період. Відповідачем факти своєчасного та належного надання позивачем послуг із збирання та вивезення відходів, передбачених Договором, не заперечені, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом беруться до уваги: рахунки та акти виконання робіт (надання послуг) - у якості письмових доказів надання позивачем послуг, відповідно до умов Договору; поштові повідомлення - у якості письмових доказів відправлення рахунків та актів виконання робіт (надання послуг) відповідачеві, банківську довідку від 20.12.2012 вх. №47-00/03-145 - у якості письмового доказу для встановлення наявності заборгованості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем не виконано.

З огляду на матеріали справи, доводи представника позивача та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 3 940,33 грн. боргу щодо надання послуг із збирання та вивезення відходів, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.1.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка за розрахунком позивача складає 218,79 грн.

Стосовно заявленої до стягнення пені судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку позицію підтримує Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011 у справі № 25/187).

Відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 217,50 грн.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати у розмірі 39,80 грн. та 3% річних у розмірі 108,82 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом здійснено власний перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, що заявлені позивачем.

З огляду на здійснений судом перерахунок за періоди з 11.10.2011 по 10.11.2011 на суму 599,08 грн., з 11.11.2011 по 10.12.2011 на суму 896,62 грн., 11.12.2011 по 10.01.2012 на суму 1 198,16 грн., з 11.01.2012 по 10.02.2012 на суму 1 497,70 грн., 11.02.2012 по 10.03.2012 на суму 1 797,24 грн., з 11.03.2012 по 10.04.2012 на суму 2 096,78 грн., з 11.04.2012 по 10.05.2012 на суму 2 465,49 грн., з 11.05.2012 по 10.06.2012 на суму 2 834,20 грн., з 11.06.2012 по 10.07.2012 на суму 3 202,91 грн., з 11.07.2012 по 10.08.2012 на суму 3 571,62 грн., 11.08.2012 по 10.09.2012 на суму 3 940,33 грн., розрахунок позивача є невірним, а тому позовна вимога про стягнення 108,82 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 60,03грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом враховане наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При перевірці нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, судом виявлена помилковість їх обрахування, вказана позовна вимога нарахована позивачем за період прострочення з 11.10.2011 по 10.09.2012 та на основну заборгованість в сумі 3 940,33 грн., однак, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що правильними періодами та сумами боргу, на які мають нараховуватись інфляційні втрати, з урахуванням поступового збільшення розміру заборгованості кожен місяць, мають бути - з 11.10.2011 по 10.11.2011 на суму 599,08 грн., з 11.11.2011 по 10.12.2011 на суму 896,62 грн., 11.12.2011 по 10.01.2012 на суму 1 198,16 грн., з 11.01.2012 по 10.02.2012 на суму 1 497,70 грн., 11.02.2012 по 10.03.2012 на суму 1 797,24 грн., з 11.03.2012 по 10.04.2012 на суму 2 096,78 грн., з 11.04.2012 по 10.05.2012 на суму 2 465,49 грн., з 11.05.2012 по 10.06.2012 на суму 2 834,20 грн., з 11.06.2012 по 10.07.2012 на суму 3 202,91 грн., з 11.07.2012 по 10.08.2012 на суму 3 571,62 грн., 11.08.2012 по 10.09.2012 на суму 3 940,33 грн., з урахуванням дотримання меж позовних вимог, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за вказані вище періоди та суми боргу та встановлено, що у зв'язку з тим, що у вказані періоди мали місце періоди дефляції, розрахунок позивача є невірний, а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 39,80 грн. задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 3 940,33 грн. основної заборгованості, 217,50 грн. пені та 60,03 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1,28 грн., 3 % річних у розмірі 48,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 39,80 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСТАР - К" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 45, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36263294) на користь Комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ МІСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ ВИШНЕВОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КИЄВО - СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34778905) 3 940 (три тисячі дев'ятсот сорок) грн. 33 коп. основної заборгованості, 60 (шістдесят) грн. 03 коп. 3% річних, 217 (двісті сімнадцять) грн. 50 коп. пені та 1 575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 91 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.01.2013.

Суддя С.О. Саванчук