Рішення

від 22.01.2013 по справі 5006/20/146/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.13 р. Справа № 5006/20/146/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукова інжинірингова компанія "Укрросінжиніринг"

до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства вугільної промисловості України

про стягнення заборгованості у розмірі 451391,58грн.

представники сторін:

від позивача:Калугіна К.С. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився;

від третьої особи:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукова інжинірингова компанія "Укрросінжиніринг" до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" про стягнення заборгованості у розмірі 451391,58грн., у тому числі основного боргу у розмірі 358210,00грн., 3% річних у розмірі 31211,25грн., інфляційних втрат у розмірі 61970,33грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору про закупівлю №02-01/1-44 від 27.05.2008 по результатам відкритих торгів, які відбулись 24.04.2008, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 358210,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору про закупівлю №02-01/1-44 від 27.05.2008 по результатам відкритих торгів, які відбулись 24.04.2008; специфікації до договору №02-01/1-44 від 27.05.2008; додаткової угоди №1 до договору №02-01/1-44 від 27.05.2008; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів приймання-передачі компресорної установки (станції) типу ВВ-100/8; банківських виписок; листа від 06.10.2009; фіскального чеку №0829 від 06.10.2009 поштового відділення; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2008 по 31.05.2011.

Відповідач подав відзив на позовну заяву №01/4-311 від 17.12.2012, в якому позовні вимоги позивача визнає частково, а саме, суму основного боргу у розмірі 358210,00грн., 3% річних у розмірі 31211,25грн., інфляційні втрати у розмірі 48716,56грн.

Ухвалою суду від 05.12.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство вугільної промисловості України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2008 Міністерство вугільної промисловості України акцептував пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукова інжинірингова компанія "Укрросінжиніринг", що підтверджується повідомленням про результати тендерних торгів по закупівлі машин та устаткування для вугледобувної промисловості №13/02-01/19-0812 від 16.05.2008.

27.05.2008 за результатами проведених тендерних торгів між Міністерством вугільної промисловості України, як замовником (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача), Державним підприємством "Орджонікідзевугілля", як платником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукова інжинірингова компанія "Укрросінжиніринг", як виконавцем (позивач) укладено договір про закупівлю №02-01/1-44 від 27.05.2008 по результатам відкритих торгів, які відбулись 24.04.2008 (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору№02-01/1-44 від 27.05.2008) (далі - договір).

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець зобов'язався передати у власність платнику компресор ВВ-100/8 УЗ (далі - товар) у кількості 5 одиниць за ціною 1147656,00грн. з ПДВ за одиницю, згідно специфікації, а платник зобов'язався прийняти, здіснити оплату за товар. Найменування ціна, кількість, загальна вартість товару, умови оплати за нього викладені у специфікації. Специфікація є невід"ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.2 договору загальна вартість товару за договором складає 5738280,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 956380,00грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що доставка товару здійснюється на умовах DDP (склад вантажоодержувача) протягом 90 календарних днів з моменту перерахування 50% грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (згідно правил ІНКОТЕРМС-2000 року).

Відповідно до п. 4.1.1 договору пунктом поставки товару за договором є склад Державного підприємства "Орджонікідзевугілля".

Згідно п. 7.1 договору платник здійснює розрахунки з виконавцем в національній валюті України шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Оплата за товар здійснюється у наступному порядку: попередня оплата за товар в розмірі 50% здійснюється після підписання договору та наявності грошових коштів на рахунку платника, 50% - за фактом постачання узгодженої партії товару (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору істотною умовою договору про закупівлю є те, що платник має право зменшити обсяги закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п. 13.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 06.11.2008) він діє до 31.12.2009, а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання.

Сторони узгодили та підписали специфікацію до договору, відповідно до якої виконавець зобов'язався здійснити поставку компресорів ВВ-100/8 УЗ у кількості 5 одиниць за ціною 1147656,00грн. (з ПДВ) на суму 5738280,00грн. (з ПДВ).

У специфікації до договору сторони визначили умови постачання: DDP, ДП "Орджонікідзевугілля", м. Єнакієве, Донецької області; вантажоодержувача: ДП "Орджонікідзевугілля"; порядок оплати товару: 50% - передплата, 50% - за фактом постачання; термін поставки: 90 календарних днів.

Договір та специфікація до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації до договору, відповідачем за період з 07.06.2008 по 29.12.2008 здійснено 50% передплати за 5 одиниць товару в розмірі 2869140,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наданими позивачем до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв 3 одиниці товару на суму 3442968,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №3 від 27.05.2008 на суму 1147656,00грн., №4 від 05.11.2008 на суму 1147656,00грн., №7 від 29.12.2008 на суму 1147656,00грн.; актами приймання-передачі компресорної установки (станції) типу ВВ-100/8: заводський номер 017 від 27.11.2008, заводський номер 013 від 05.11.2008, заводський номер 010 від 29.12.2008; довіреностями: ЯОУ №457605 від 27.10.2008, ЯОУ №457616 від 05.11.2008, ЯОУ №457660 від 29.12.2008 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані позивачем до матеріалів справи та містяться в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі та специфікації до договору.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за видатковими накладними №3 від 27.05.2008 та №7 від 29.12.2008, оплатив частково, відповідно, 31.10.2008 у розмірі 107680,00грн. та 29.12.20008 у розмірі 107680,00грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Залишок товару, отриманого за видатковими накладними №3 від 27.05.2008 та №7 від 29.12.2008 та іншою спірною накладною №4 від 05.11.2008, залишився не оплаченим, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 48226,56грн.

Сторони не надали суду доказів того, що ці видаткові накладні стосуються інших договорів. Тому суд вважає, що ці документи стосуються саме даного договору.

Відповідач підтверджує поставку позивачем товару на суму 3442968,00грн. та підтверджує оплату його вартості частково на суму 2869140,00грн., а також підтверджує заборгованість у розмірі 358210,00 грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (тер мін).

Пунктами 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2009 позивач листом звернувся до Міністерства вугільної промисловості України з проханням укласти додаткові угоди про зменшення обсягів закупівлі, зарахування 50% передплати в рахунок, поставленого за договором товару, а також погасити залишкову заборгованість за поставлений товар, що підтверджується фіскальним чеком №0829 від 06.10.2009 поштового відділення. Однак, Міністерство вугільної промисловості України відповіді на вищезазначений лист не надало.

Судом встановлено, що строк дії договору закінчився 31.12.2009 року, товар передбачений договором поставлений частково, однак відповідач жодних заявок на поставку товару, який не був поставлений не надав. Також відповідач підтверджує, що його фактичні дії свідчать про зменшення обсягів закупівлі товару по договору №02-01/1-44 та відмову від поставки додаткового товару.

Позивачем до матеріалів справи надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2008 по 31.05.2011, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 358210,00грн. Вищезазначений акт звірки взаємних розрахунків підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками.

У ході розгляду справи, відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому основний борг у розмірі 358210,00грн. визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 358210,00грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за періоди з 01.01.2010 по 26.11.2012 (позивачем у розрахунку допущені описки щодо визначення дат, однак виходячи із загальної кількості днів прострочення, яка зазначена позивачем та враховуючи пояснення представника, судом встановлено, що розрахунок 3% річних зроблений позивачем саме за вказаний період) у розмірі 31211,25грн. та інфляційні втрати у розмірі 61970,33грн. за період з 01.01.2010 по 26.11.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним, у зв'язку з арифметичними помилками. Однак за розрахунком суду, розмір 3% річних є більшим ніж просить позивач, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 31211,25 грн.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки розрахунок без врахування дефляції.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

За розрахунком суду, зробленим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір інфляційних втрат становить 48716,56 грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" (вул. Трестовська, буд. 10, м. Єнакієве, Донецька область, 86405, ЄДРПОУ 32276912 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукова інжинірингова компанія "Укрросінжиніринг" (вул. Ушинського, буд. 40, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 35714842) основний борг у розмірі 358210 (триста п'ятдесят вісім тисяч двісті десять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 31211 (тридцять одна тисяча двісті одинадцять) грн. 25коп., інфляційних втрат у розмірі 48716 (сорок вісім тисяч сімсот шістнадцять) грн. 56коп., судовий збір у розмірі 8762 (вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 77 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукова інжинірингова компанія "Укрросінжиніринг" (вул. Ушинського, буд. 40, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 35714842) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0 (нуль) грн. 15 коп.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 28.01.2013