Ухвала

від 22.01.2013 по справі 5008/1138/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2013 Справа № 5008/1138/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатагросоюз", с. Ратівці Ужгородського району

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство „Дослідне господарство Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН", с. В.Бакта Берегівського району

ДО комунального підприємства „Берегівське бюро технічної інвентаризації", м. Берегово

ПРО встановлення факту, що має юридичне значення та зобов'язання вчинити дії

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Янчий М.В. - директор

від відповідача - Ніконорова Н.О. - представник за довіреністю №7 від 18.01.2013р.

від третьої особи - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Закарпаттагросоюз", с. Ратівці Ужгородського району звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до комунального підприємства „Берегівське бюро технічної інвентаризації", м. Берегово про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2012р. порушено провадження у справі № 5008/1138/2012 та призначено справу до розгляду на 24.12.2012р., а також в порядку вимог статті 27 ГПК України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство „Дослідне господарство Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН", с. В. Бакта Берегівського району.

Ухвалою суду від 24.12.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 10.01.2013р.

У зв'язку з невиконанням вимог суду ухвалою від 10.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 22.01.2013р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить приєднати до матеріалів справи належним чином засвідчені докази з приводу існуючих між сторонами правовідносин.

Представник відповідача у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що позов в даному випадку ним не оспорюється, а позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності у зв'язку з тим, що подані позивачем для проведення реєстраційних дій документи не відповідають вимогам, установленим положенням та іншими нормативно-правовими актами та не дають змоги установити відповідність заявлених прав поданих документів вимогам законодавства згідно п.3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Третя особа свого уповноваженого представника в судове засідання не направила, в поданому суду письмовому поясненні з поданими вимогами позивача погоджується в повному обсязі та просить розгляд справи провести за відсутності уповноваженого представника.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2008 року позивачем, тобто товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпаттагросоюз", с. Ратівці Ужгородського району на підставі договору купівлі-продажу було придбано в Української академії аграрних наук, м. Київ, від імені якої на підставі Постанови Президії УААН від 29.01.2007р. №3 діяв директор балансоутримувача Державного підприємства „Дослідне господарство Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН", що знаходиться в с. В.Бакта, пр. Свободи, 4 Берегівського району нерухоме майно (комплекс будівлі ферми) за адресою: с. Мочола, вул. Леніна, 2в Берегівського району, реєстраційний номер об'єкта 19394107.

Даний договір нотаріально посвідчено державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори 24.10.2008р. та згідно Витягу з Державного реєстру правочинів зареєстровано за №3204719.

12.07.2012р. позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно 24.07.2012р. відповідачем було відмовлено у державній реєстрації прав у зв'язку з тим, що відповідачем неможливо встановити відповідність заявлених прав і поданих документів (наявні описки в назві позивача, неправильно зазначено адресу об'єкту та до договору купівлі-продажу не внесено переліку всіх об'єктів, внесених до комплексу будівель ферми, а відтак пропущено та не включено будівлю корівника під літерою „З" загальною площею 573,3кв.м.).

Відтак, позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт придбання позивачем саме нерухомого майна за адресою, яка не відповідає зазначеній в договорі купівлі-продажу разом з об'єктом, який не включено до такого договору (будівлі корівника) та зобов'язати відповідача провести реєстрації прав власності на нерухоме майно за позивачем.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Заявлена товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпаттагросоюз", с. Ратівці Ужгородського району вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп.2-6 ч.1 ст.12 ГПК України.

Таким чином, заява товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпаттагросоюз", с. Ратівці Ужгородського району про встановлення факту, що має юридичне значення не підлягає розгляду в господарських судах України.

Разом з тим, як зазначено позивачем, спір у справі виник у зв'язку із неправомірною відмовою БТІ у здійсненні державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших питань, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Кодекс адміністративного судочинства України, згідно з ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Справа адміністративної юрисдикції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав є публічною та здійснюється місцевим органом державної влади.

Пунктом 5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачу комунальному підприємству „Берегівське бюро технічної інвентаризації", м. Берегово, делеговані владні управлінські функції, а відносини з приводу державної реєстрації права власності є публічно-правовими, отже, вимоги про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності повинні розглядатись відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Разом з тим суд зауважує, що позивачем при подачі позовної заяви відповідно до квитанції №0401210006 від 12.09.2012, сплачено судовий збір у розмірі 1073 гривні 00 копійок.

Як передбачено ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу. ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі закриття провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Згідно із п. 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Відповідно до рекомендацій, викладених в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-061175/2011, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, частині 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (припиненння провадження у справі).

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне повернути судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись 22, 44, 49, п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Закарпаттагросоюз", 89433, с. Ратівці, вул. Ф.Ракоці, 43 Ужгородського району (код ЄДРПОУ 36030155) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 00 копійок, сплачений відповідно до квитанції банку №0401210006 від 12.09.2012, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи №5008/1138/2012.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали виготовлено 29.01.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі