Рішення

від 22.01.2009 по справі 5012-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5012-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2009Справа №2-7/5012-2008

За позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (95000, м Сімферополь, пр. Кірова, 36, ідентифікаційний код 09324017)

До відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 25134813); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс» (95051, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 35174345)

Про стягнення  2 570 175,89 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс» (95051, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 35174345)

До відповідачів: 1) Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Кримської республіканської філії (95000, м Сімферополь, пр. Кірова, 36, ідентифікаційний код 09324017); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 25134813)

Про визнання договору недійсним.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» – не з'явився (клопотання).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» - Нікора В. В., предст., дов. №1 від 10.01.2008 р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс» - Ломейко Є. В., предст., дов. №1 від 14.10.2008 р.

         Суть справи: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувся в особі Кримської республіканської філії до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс», в якому просить стягнути з відповідачів солідарно 2 570 175,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.06.2006 р. між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» була укладена Генеральна угода факторингу №3/440-23-1007, за умовами якого позивачем було здійснено кредитування відповідача при відступленні останнім вимог до своїх кредиторів. Позивач зазначає, що за умовами укладеної угоди відповідач зобов'язаний у разі невиконання або неповного виконання відповідними дебіторами перед позивачем своїх обов'язків, що випливають з прав вимог, здійснити їх зворотній викуп. АКБ «Укрсоцбанк» зазначив, що на виконання угоди ним були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» кошти у сумі 6 489 585,78 грн., у той час як дебіторами та відповідачем погашена заборгованість у розмірі 4 149 417,56 грн., через що ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» зобов'язано здійснити зворотний викуп права вимоги у вигляді перерахування суми невиконаного дебіторами зобов'язання у сумі 2 340 168,22 грн., а також сплатити 155 007,67 грн. пені та 75 000,00 грн. штрафу. У зв'язку з тим, що обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» щодо зворотного викупу права вимоги та сплати штрафних санкцій був забезпечений договором поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р., за яким поручителем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс», позивач просить стягнути заборгованість та штрафні санкції солідарно з обох відповідачів.

18.09.2008 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс» надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії та Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», в якій позивач (відповідач за первісним позовом) просить визнати недійсним з моменту укладення договір поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р. та визнати припиненим цей договір.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір поруки був укладений після спливу строку дії основного зобов'язання, а в самому договорі факторингу відсутні положення щодо забезпечення його виконання порукою, що суперечить ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач також посилається на те, що після укладення договору поруки сторони змінили розмір  основного зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг  відповідальності поручителя без його згоди.

Ухвалою ГС АР Крим від 18.09.2008 р. зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» заперечувало проти позовної заяви Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» з мотивів, викладених у відзиві. Зокрема, відповідач посилається на те, що згідно з умовами генеральної угоди факторингу обов'язок здійснення зворотного викупу виникає у ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» виключно при наявності обставин, передбачених в пунктах 2.7.1-2.7.3 угоди, проте підстави для зворотного викупу відсутні.

Представник Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» у судове засідання не з'явився, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв'язку із перебуванням у відпустці.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також приймаючи до уваги те, що позивачем за первісним позовом не надані суду докази, що підтверджують викладені в клопотанні обставини, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс», суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

06.06.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії  (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (Клієнт) була укладена Генеральна угода факторингу №3/440-23-1007, предметом якої, згідно з пунктом 1.1, є здійснення Фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) Клієнта по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений в Додатку №1 до цієї угоди, за зобов'язаннями за якими їх сума та строк вказані  в реєстрах до цієї угоди.

Відповідно до п. 1.2 угоди під факторингом за цією угодою розуміється здійснення кредитування Клієнта під відступлені ним Фактору права вимог (факторингове фінансування), адміністрування прав вимог, надання клієнту звітності по проведеним факторинговим  операціям та іншої інформації стосовно обліку відступлених Фактору прав вимоги, на умовах, визначених цією угодою та додатками до неї.

Згідно з пунктом 1.3 угоди до факторингу за цією угодою приймаються права вимог оплати грошових коштів за поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) на суму розрахункового документа з терміном їх остаточної оплати, вказаними в реєстрі, з лімітом максимальної заборгованості за факторинговим фінансуванням до 650 000,00 грн.

Факторинг за цією Угодою здійснюється на умовах регресу, що означає, що зобов'язання Клієнта у разі невиконання або не повного виконання відповідними Дебіторами перед Фактором  своїх зобов'язань, що випливають з Прав вимог, здійснити їх зворотній викуп (пункт 1.4 Угоди).

Факторинг здійснюється шляхом відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги до дебіторів, відповідно до розрахункових документів, внесених до реєстрів (п. 2.1 Угоди).

Пунктом 2.2 Угоди передбачено, що в якості оплати за відступлені Клієнтом права вимоги Фактор сплачує на поточний рахунок клієнта кошти у наступному порядку:

-          80 відсотків від розміру грошового зобов'язання, права вимоги щодо якого відступлені Фактору, не пізніше наступного робочого дня від дати підписання Фактором  відповідного реєстру та надання фактору розрахункових документів, що засвідчують право вимоги;

-          20 відсотків від розміру грошового зобов'язання, права вимоги щодо якого відступлені Фактору, не пізніше наступного робочого дня від дати повного виконання дебітором перед фактором зобов'язання, зазначеного в реєстрі, що випливає з права вимоги.

Відповідно до пункту 7.3 Угоди вона набирає чинності з дати її укладання та діє до 06.06.2007 р., проте зобов'язання сторін, що виникли за цією угодою, діють до моменту їх повного виконання.

В додатку №1 до генеральної угоди факторингу сторонами був обумовлений перелік покупців (дебіторів), розрахункові документи яких приймаються до факторингу (а. с. 92).

25.05.2007 р. між сторонами була укладена додаткова угода №8, якою пункт 7.3 генеральної угоди факторингу був викладений у наступній редакції «ця угода набирає чинності з дати її укладення та діє до 06.06.2008 р., проте зобов'язання сторін, що виникли за цією угодою, діють до моменту їх повного виконання».

В подальшому  сторонами неодноразово вносилися зміни до генеральної годи факторингу, у тому числі, в частині збільшення ліміту фінансування. Так, додатковою угодою №9 від 04.09.2007 р. сторони встановили ліміт максимальної заборгованості за факторинговим фінансуванням до 2 300 000,00 грн.

Виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» обов'язків за генеральною угодою факторингу (повернення суми факторингу, сплата відсотків за користування факторингом, комісій, можливої неустойки) було забезпечено шляхом укладання між АКБ СР «Укрсоцбанк» (Фактор), ТОВ «МК «Кримфуд» (позичальник) та ТОВ «Стройєвросервіс» (Поручитель) договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання генеральної угоди факторингу позивачем було здійснено кредитування ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» під відступлення права вимог на загальну суму 6 489 585,78 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи примірниками меморіальних ордерів (а. с. 11-61). У той же час, дебіторами та першим відповідачем була погашена заборгованість в сумі 4 149 417,56 грн., через що несплаченими залишилися кошти у розмірі 2 340 168,22 грн.

Статтею 350 Господарського кодексу України передбачено, що за договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 3 статті 1081 Цивільного кодексу України клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як вже було зазначено вище, в пункті 1.4 генеральної угоди факторингу передбачено, що факторинг за цією Угодою здійснюється на умовах регресу, що означає, що зобов'язання Клієнта у разі невиконання або не повного виконання відповідними Дебіторами перед Фактором  своїх зобов'язань, що випливають з Прав вимог, здійснити їх зворотній викуп.

Керуючись вказаним положенням, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 2 340 168,22 грн. в примусовому порядку з ТОВ «МК «Кримфуд» та ТОВ «Стройєвросервіс», як солідарних боржників, при цьому посилаючись на те, що досудове врегулювання спору шляхом направлення листа-вимоги №23-03/67-835 від 13.03.2008 р. виявилося безрезультатним.

Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.

Так, пунктом 3.1.7 Угоди Фактор зобов'язаний письмово повідомляти Клієнта про невиконання або не повне виконання Дебітором своїх зобов'язань, що випливають з Прав вимог шляхом надання Реєстру Прав вимог, пред'явлених до зворотного викупу.

Вказаний обов'язок Фактора кореспондується з обов'язком Клієнта (пункт 3.3.8) здійснити зворотний викуп Права вимоги в порядку, передбаченому пунктами 2.6-2.8 цієї угоди.

В свою чергу, в пункті 2.7 генеральної угоди факторингу сторони передбачили, що Клієнт зобов'язаний, на підставі відповідного повідомлення Фактора, здійснити, не пізніше наступного (перший робочий день) дня, зворотній викуп Права вимоги у його невиконаній частині, шляхом перерахування Фактору суми невиконаного Дебітором зобов'язання, у разі:

-          повернення Дебітором Клієнту товарів (робіт, послуг), Права вимоги на оплату яких відступлені Фактору, незалежно від причини такого повернення;

-          початку будь-яких спорів щодо поставки товарів (робіт, послуг), Права вимоги на оплату яких відступлені Фактору;

-          порушення Клієнтом строків передачі Фактору оригіналів розрахункових документів, визначених пунктом 3.3.5 цієї Угоди.

Отже, обов'язок ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» щодо здійснення зворотного викупу права вимоги обмежений відповідними умовами, переліченими в пункті 2.7 угоди. Відповідно, лише наявність зазначених у цьому пункті обставин надають Банку право на висування Клієнту (Позичальнику) та Поручителя вимог щодо сплати заборгованості. В іншому ж випадку здіснення платежів Факторові має відбуватися безпосередньо боржниками (дебіторами клієнта) в порядку статті 1082 Цивільного кодексу України.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачений принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Господарським кодексом України визначено, що відносини у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, статтею 629 – обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що генеральна угода факторингу №3/440-23-1007 від 06.06.2006 р. є дійсною (оскільки інше не було встановлено судовим рішенням), дотримання сторонами його положень, зокрема п. 2.7, є обов'язковим.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

У той же час, позивач не надав суду доказів наявності будь-якої із зазначених в пункті 2.7 генеральної угоди факторингу обставин, які б надавали йому право вимагати від відповідачів здійснення зворотного викупу.

За таких обставин, при відсутності у позивача права на пред'явлення відповідачам вимоги щодо здійснення зворотного викупу (відсутність передбачених для цього договором обставин), у суду відсутні правові підстави для задоволення первісного позову щодо стягнення з ТОВ «МК «Кримфуд» та ТОВ «Стройєвросервіс» на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованості.

При відсутності правових підстав для стягнення заборгованості вимоги щодо відшкодування штрафу та пені задоволенню також не підлягають.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс» про визнання недійсним договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р. та визнання його припиненим суд зазначає наступне.

Так, ТОВ «Стройевросервіс» зазначає, що оскільки генеральною угодою факторингу не встановлено, що виконання зобов'язань за ним повинно чи може бути забезпечено будь-яким видом, у тому числі, порукою, договір поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р. в порядку частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд зазначає, що при тлумаченні понятті змісту правочину слід виходити з того, що відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Звідси, зміст правочину складають в першу чергу ті права та обов'язки, про набуття,  зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

Згідно з пунктом 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р. N 02-5/111 (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При дослідженні договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р. вбачається, що передбачені в ньому права та обов'язки сторін в цілому відповідають положенням про поруку, закріпленим в параграфі 3 глави 49 Цивільного кодексу України, а тому відсутність в генеральній угоді факторингу №3/440-23-1007 від 06.06.2006 р. положень про забезпечення виконання зобов'язання шляхом укладення договору поруки ще не свідчить, що сам зміст цього договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, або моральним засадам суспільства. Більш того, суд звертає увагу на те, що в пункті 1.2 договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р. закріплено, що Поручитель (тобто ТОВ «Стройевросервіс») ознайомлений з умовами Генеральної угоди факторингу, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень немає.

Судом також не можуть бути прийняті до уваги посилання ТОВ «Стройевросервіс» на те, що спірний договір поруки був укладений після спливу строку дії основного зобов'язання (генеральної угоди факторингу), оскільки, як вже було зазначено вище, додатковою угодою №8 від 25.05.2007 р. строк дії генеральної угоди факторингу був продовжений  до 06.06.2008 р.

Не є переконливими й твердження позивача за зустрічним позовом про те, що після укладення договору поруки сторонами за угодою факторингу був збільшений розмір основного зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Так, суд звертає увагу на те, що з пункту 2.1.1 договору поруки вбачається, що цим договором було забезпечено виконання зобов'язання з повернення суми факторингового фінансування у межах встановленого ліміту суми максимальної заборгованості до 2 500 000,00 грн., а також можливої сплати штрафних санкцій. У той же час, вказаний ліміт максимальної заборгованості був встановлений додатковою угодою №10, яка була укладена між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» 10.10.2007 р., тобто до укладання спірного договору поруки.

Інших доказів на підтвердження недійсності спірного договору поруки ТОВ «Стройевросервіс», всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду не представило.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ «Стройевросервіс» в частині визнання недійсним договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р.

Стосовно вимоги ТОВ «Стройевросервіс» про визнання припиненим договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р. суд повідомляє наступне.

Так, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України  визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У поданій зустрічній позовній заяві позивач просить суд, зокрема, здійснити захист шляхом визнання припиненим договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р.

Отже, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Згідно зі статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Отже, враховуючи те, що даний спір виник при виконання сторонами договору поруки, він підвідомчий господарським судам України, проте, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови в позові, а не припинення провадження у справі. Аналогічна позиція викладена в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» N 01-8/344 від 11.04.2005 р. (зі змінами станом на 07.11.2007 р.), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

З урахуванням наведеного, зустрічні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачами за первісним та зустрічним позовами у порядку статті 49 ГПК України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Відмовити в задоволенні первісного позову Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс» про стягнення 2 570 175,89 грн.

2.          Відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройевросервіс» до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії та Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» про визнання недійсним та припиненим договору поруки №440/23-1604 від 28.12.2007 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.