Постанова

від 27.01.2009 по справі ас 12/433-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС 12/433-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.09           Справа №АС 12/433-08.

Господарський суд Сумської області , у складі колегії суддів: головуючого судді  Левченко П.І., судді  Костенко Л.А.. та судді Лугової Н.П.  розглянули матеріали справи за позовом:  Прокурора міста Суми в інтересах держави  в особі Державної податкової інспекції в місті Суми  

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-союз плюс» , м. Суми

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіус”, м. Запоріжжя

про стягнення 3 610 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача –  Луніка О.В.;

від першого відповідача – Пейков В.П., Маяровська І.О., Калініна Ю.О. ;

від другого відповідача – не з'явився ;

прокурор – Сініцин В.О.

В засіданні приймав участь секретар судового засідання Ю.В.Литвиненко .

Суть спору:  прокурор у своїй позовній заяві просив суд визнати недійсними правочин та господарські зобов'язання між відповідачами , що виникли на підставі податкової накладної № 25 від 27.06.2007 року з моменту їх виникнення , на загальну суму  3 610,00 грн.

Крім того, прокурор просив суд стягнути  з ТОВ «Радіус» на користь  ТОВ «Метал-союз плюс» грошові  кошти  в сумі 3 610,00 грн. та стягнути  в доход держави  з ТОВ «Метал –союз плюс» грошові кошти в сумі  3 610,00 грн..

Позивач подав суду заяву про уточнення предмету  адміністративного позову , в якій, посилаючись  на нікчемність  вищезгаданого  правочину,  просить суд стягнути  з ТОВ «Радіус» на користь держави отримані  грошові кошти по нікчемному правочину  в сумі  3 610,00 грн. та стягнути  в доход держави  з ТОВ «Метал – союз плюс» вартість  поставленого товару по нікчемному правочину в сумі  3 610,00 грн.

Прокурор в судовому  засіданні  усно підтримав  уточненні позивачем позовні вимоги .

Перший відповідач заперечує проти позову , посилаючись  на те, що обидві сторони договору здійснили фактичні  дії, спрямовані  на виконання  договору  поставки товару  - ТОВ «Радіус»  поставив  товар, а ТОВ «Метал – союз плюс» прийняв  товар  та сплатив  його вартість  поставщику .При виконанні договору в Єдиному державному  реєстрі  були відсутні  будь-які відомості щодо припинення або  обмеження діяльності ТОВ «Радіус» .Сам факт  скасування  державної реєстрації  ТОВ «Радіус» постановою  Ленінського  районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2008 року  не тягне  за собою недійсність  всіх  укладених ним угод .

Перший  відповідач подав  суду докази  здійснення сертифікації зважувальних пристроїв , переданих йому другим відповідачем  по накладній РН -27/06/1 від 27.06.2007 року .

Другий відповідач заперечень проти позову не подав .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та прокурора  , суд встановив:

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2008 року встановлено, що 11.08.2003 року Виконком Запорізької міськради зареєстрував як юридичну особу ТОВ «Радіус» за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б. 11, к. 329 «а».

    Керівником та єдиним учасником даного підприємства з грудня  2005 року в установчих документах вказаний Тєрєхов           Володимир Ілліч з наданням йому повноважень першого підпису у банківських установах.

   Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 17.01.2008 року, внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу – ТОВ «Радіус».

  Тєрєхов В.І. Ленінському райсуду м. Запоріжжя в судовому засіданні пояснив, що наприкінці 2005 року до нього звернувся незнайомець з пропозицією про влаштування його на роботу, на що Тєрєхов В.І. дав свою згоду, надавши свої паспорт, ідентифікаційний код та поставивши свій підпис під установчими документами на створення підприємства.

   У подальшому, будь-які підписи від його імені Тєрєхов В.І. заперечує і печатки в нього не було, роботою підприємства він не цікавився, доки його не викликали в правоохоронні органи (том 1, а.с. 122-124).

   У своїй постанові від 26.03.2008 року Ленінський райсуд м. Запоріжжя, пославшись зокрема на ст. 247 ГК України, згідно якої, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, яка суперечить закону чи установчим документам, може бути застосована санкція у вигляді скасування державної реєстрації та його ліквідації, а також на ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», постановив: визнати недійсними установчі документи ТОВ «Радіус», а саме статут з датою реєстрації від 24.12.2005р., свідоцтво № 11860640 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.12.2006р., довідку № 6100 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.12.2005р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Радіус» від 11.08.2003р. № 204313 серії АОО; визнав недійсною державну реєстрацію           юридичної особи ТОВ «Радіус», яке зареєстроване за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б.11, к. 329 «А» з 11.08.2003 року (код ЄДРПОУ 32584981).

Постановою від 26.03.08 року Ленінський райсуд м. Запоріжжя також зобов'язав державного реєстратора Астахову С.П. та державну  податкову інспекцію у Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя внести в реєстраційні документи (податкову справу та Єдиний Державний реєстр) відомості  про скасування  державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Радіус» з 11.08.2003 року .

Постанова Ленінського райсуду  м. Запоріжжя  від 26.03.2008 року  набрала чинності  07.04.2008 року. Оригінал  рішення  знаходиться  в матеріалах справи № 2а-62/08 в Ленінському районному суді  м. Запоріжжя.

   Вищезгадані обставини , встановлені  постановою  від 26.03.2008 року  Ленінського райсуду  м. Запоріжжя, яка набрала законної сили , не доказуються при розгляді даної справи  згідно ч. 1 ст. 72 КАС України .

Матеріали справи містять  копію видаткової накладної № РН-27/06/1 від 27.06.2007 на товар загальною вартістю 3 610,00 грн. у тому числі ПДВ – 601,67 грн. ( товаром є три  різаки та троє вагів) .

У видатковій накладній від 27.06.2007 року зазначено, що вищезгаданій товар відвантажив Федотов А.А. ( є підпис і печатка ТОВ «Радіус» ), а також що отримав товар Горлов Е.І. ( є підпис і печатка ТОВ «Метал – союз плюс»).

Крім того, в матеріалах даної справи  є копія податкової  накладної № 25 від 27.06.2007 року, скріплена печаткою  ТОВ «Радіус» та підписана Федотовим А.А.

Саме ці документи ( податкова та видаткова накладні від 27.06.2007 року ) свідчать  про вчинення  відповідачами правочину та про виникнення господарських зобов'язань .

Згаданий правочин укладений зі сторони ТОВ «Радіус» особою, яка не мала на це повноважень , оскільки  Тєрєхов В.І. після підписання установчих  документів ТОВ «Радіус» у подальшому  ніяких документів від імені ТОВ «Радіус» не підписував , що встановлено  судовим рішенням , яке набрало законної сили , а тому  не може бути прийнята   як належний доказ копія генеральної довіреності № 1  від 27.11.2006 року , начебто підписана Тєрєховим В.І. і в якій є зразок підпису Федотова А.А. , який зовсім не схожий  на підписи  начебто Федотова А.А. у видатковій  та податковій  накладних від 27.06.2007 року ( т. 1, а.с. 58,77,81).

У  зв'язку  зі здійсненням  суб'єктом  господарювання  - ТОВ «Радіус»  діяльності  , яка суперечить закону , керуючись зокрема  ст. 247 ГК України, Ленінський райсуд  м. Запоріжжя визнав  недійсною  державну  реєстрацію  ТОВ «Радіус» з 11.08.2003 року  та установчі документи  ТОВ «Радіус»  .

Здійснення господарської діяльності від імені ТОВ «Радіус» невідомими  особами  без відповідних  повноважень тягне за собою нікчемність  усіх правочинів  та господарських зобов'язань, вчинених від імені ТОВ «Радіус» , оскільки вони  вчинені  невідомими  особами   з метою , яка завідомо  суперечить  інтересам  держави  і суспільства .

Здійснюючи таку  діяльність , вчиняючи  правочини  та господарські  операції не від свого імені , а від імені ТОВ «Радіус» , невідомі особи  безумовно не мали на меті сплачувати  податки  ( збори та інші обов'язкові платежі) від свого  імені чи від імені ТОВ «Радіус» , а тому  слід визнати , що дії невідомих осіб , які діяли під прикриттям  ТОВ «Радіус» , були вочевидь спрямовані на ухилення від сплати   податків ( зборів інших платежів) , в тому числі  і дії  щодо вчинення  вищезгаданого правочину  та господарських зобов'язань .

Позивач у своїх письмових  поясненнях по справі зазначає,  що господарська  операція  за видатковою   та податковою  накладними від 27.06.2007 року була безтоварною , а документи  були складені  з  метою створити уяву про виконання господарських зобов'язань  та умов нікчемного правочину з метою приховування ухилення  від сплати податків .

Суд погоджується  з тим, що жодного документу , який  би  підтверджував факт перевезення  товару  ( різаків, вагів, у тому числі  автомобільних), який начебто  був відвантажений другим  відповідачем першому відповідачеві згідно видаткової накладної  № РН-27/06/01 від 27.06.2007 року, сторонами суду не надано .

Позивач наполягає на тому , що все вищевикладене підтверджує намір осіб, які вчиняли  правочин  27.06.2007 року , на вчинення  нікчемного правочину , оскільки він був безтоварним , а ТОВ «Радіус»  був створений  для того, щоб  документально  підтвердити збільшення  податкового  кредиту по ПДВ для ТОВ «Метал –союз плюс» .

Слід зазначити , що матеріали справи  не містять також доказів перерахування першим відповідачем другому відповідачеві грошових коштів у сумі  3 610,00 грн. за різаки  та ваги ,  відвантажені  другим відповідачем першому відповідачеві .

Позивач вважає , що видаткова накладна № РН-27/06/01 від 27.06.2007 року та податкова накладна № 25 від 27.06.2007 року  були   складені лише про людське око без наміру створити  реальні правові наслідки  та з метою створити  уяву про виконання цього правочину .

Перший відповідач  у своїх письмових додаткових  обґрунтуваннях заперечень  проти позову  від 22.12.2008 року № 384 (т.2, а.с. 3,4) зазначає , що він  здійснив сертифікацію  зважувальних пристроїв , переданих йому по накладній РН - 27/06/1 від 27.06.2007 року  - вагів товарних РП -500 13 М  та вагів автомобільних   АП -15 в Сумському  регіональному науково-виробничому центрі стандартизації , метрології та сертифікації , внаслідок чого  перший відповідач ( ТОВ «Метал –союз плюс») отримав на них відповідні паспорти .

До згаданих письмових заперечень перший  відповідач  додав  копії паспортів  на ваги , які за його твердженням ним були  отримані після того, як ТОВ «Радіус» передав йому  ваги  по накладній РН-27/06/1 від 27.06.2007 року .

Оглянувши та дослідивши подані першим відповідачем копії паспортів, суд прийшов до висновку, що паспорти на ваги отримані першим  відповідачем від  Сумського регіонального науково-виробничого центру стандартизації , метрології та сертифікації ще до відвантаження  їх другим відповідачем  на адресу першого відповідача по накладній РН -27/06/1 від 27.06.2007 року .

Зокрема, згідно копії паспорту № 25 ( т. 2, а.с. 7), виданого  ТОВ «Метал – союз плюс» , повірка  вагів   автомобільних  АП – 15 була здійснена 23.05.2007 року , тобто більше  ніж  на місяць  раніше від  їх відвантаження другим відповідачем  першому відповідачеві  ( ТОВ «Метал – союз плюс» ) .

Згідно копії паспорту № 58 ( т.2, а.с. 8) , виданого  ТОВ «Метал - союз плюс» , повірка  вагів  товарних РП - 500 М 13 м була  здійснена  19.06.2007 , тобто за вісім днів  до  відвантаження другим відповідачем  цих вагів  першому відповідачеві .

Ці докази , надані самим  першим  відповідачем , підтверджують правомірність  доводів  позивача щодо удаваності  правочину з метою  приховування ухилення від сплати податків .

Керуючись ст.ст. 69-71,86 КАС України , оцінивши докази , які є  у справі , за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується  на їх безпосередньому , всебічному , повному та об'єктивному  дослідженні , колегія суддів дійшла висновку , що вищезгаданий  правочин (господарські зобов'язання) є нікчемним  згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України .

Органи  державної податкової служби , вказані  в абзаці  першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , а також прокурор в інтересах держави можуть  на підставі  пункту  11  цієї статті  та статті  36-1 Закону України «Про прокуратуру» звертатись  до судів з позовами  про стягнення  в дохід держави коштів ,  одержаних  за правочинами , які вчинені з метою, яка завідомо суперечить  інтересам держави  в суспільства , посилаючись  на їхню нікчемність  та на частину першу статті  208 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України , якщо господарське зобов'язання  визнано недійсним як таке , що вчинено з метою , яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і суспільства ,  то за наявності наміру  в обох сторін – у разі виконання  зобов'язання  обома сторонами  - в доход держави  за рішенням суду стягується все одержане  ними за зобов'язаннями , а у разі виконання  зобов'язання однією стороною з  другої сторони стягується  в доход  держави  все одержане  нею , а також  все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного . У разі наявності  наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею  повинно бути  повернено другій  стороні , а одержане  останньою або належне їй  на відшкодування  виконаного стягується  за рішення суду  в доход держави .

Передбачене частиною 1 статті  208 ГК України  застосування  санкцій  лише судом  відповідає  нормі  статті  41 Конституції України , згідно з якою  конфіскація майна  може бути  застосована виключно за рішення   суду  у випадках, обсязі та порядку , встановлених законом .

Оскільки санкції , передбачені  частиною 1 статті  208 ГК України є конфіскаційними , стягуються за рішенням суду  в доход  держави  за  порушення правил  здійснення  господарської  діяльності , то такі  санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями  як такі, що відповідають визначенню частини першої статті  238 ГК України . Тому такі санкції застосовуються лише протягом строків, встановлених  статтею 250 ГК України  - протягом шести місяців  з дня виявлення порушення , але не пізніше ніж через один рік з дня порушення  суб'єктом  підприємницької  діяльності   установлених законодавчими актами  правил здійснення господарської діяльності .

Спірний  правочин вчинено 27.06.2007 року , а позов  до суду  про застосування  адміністративно-господарських санкцій , передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України , був переданий 25.07.2008 року, тобто поза межами строку , встановленого статтею 250 ГК України

Тому, в задоволенні  позову про застосування  до відповідачів  адміністративно-господарських  санкцій , передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України має  бути відмовлено, оскільки  відсутні  правові підстави  для задоволення  заявлених прокурором  та позивачем позовних вимог .

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 203,215,228 ЦК України , ст.ст. 208,238,250 ГК України , ст.ст. 69-71,86,156,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного  позову відмовити .

2.          Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

3.          Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.