Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-30/14251-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/14251-2012 22.01.13

За позовом Прокурора Фрунзенського району міста Харкова в інтересах держави в особі

Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова

про стягнення 113 190,00 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Літвінова М.Є.

Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: не з'явився

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Фрунзенського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Інвест» про стягнення 113 190,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди землі № б/н від 25.04.06., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Інвест» виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 113 190,00 грн., що зумовило звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12. порушено провадження у справі № 5011-30/14251-2012, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова; справу призначено до розгляду на 08.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, невиконання ними вимог ухвали суду та з огляду на подане позивачем клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 27.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, невиконання ними вимог попередніх ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 11.12.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.12. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-30/14251-2012.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.12.12. визначений склад колегії суддів у справі № 5011-30/14251-2012: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 22.01.13.

21.01.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких Харківська міська рада позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представники прокуратури позивача та третьої особи в судове засідання 22.01.13. не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду в повному обсязі не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.13. не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/14251-2012.

В судовому засіданні 22.01.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, прокурор Фрунзенського району міста Харкова звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

25.04.06. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) було укладено Договір № б/н оренди землі (далі - Договір) на підставі рішення Харківської міської ради № 247/05 від 23.12.05. "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової а громадської забудови, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 254-Г, загальною площею ,02500 га (п. п. 1, 2 Договору).

Договір зареєстрований 25.04.06. в державному реєстрі земель за № 840667100052 у Харківській регіональній філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України".

За актом прийому-передачі обумовлена Договором земельна ділянка була передана орендарю, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до п. 8 Договору, його укладено строком до 01.12.30.

Згідно з п. 9 Договору, Орендар повинен сплачувати орендну плату з 01.12.07. в розмірі 9 117,35 грн.

Орендна плата, вноситься щомісяця протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (п. 11 Договору).

Відповідачем задекларовано та визначено в відомостях з договору оренди землі, що розмір орендної плати складає 137 211,86 грн. на рік, що становить 11 434,32 грн. за місяць (податкова декларація, що наявна в матеріалах справи).

При цьому, невиїзною камеральною перевіркою ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (акт № 2310/15-329/33693632/165) встановлено наявність заборгованості відповідача по оплаті оренди за землю в розмірі 113 190,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором оренди землі № б/н від 25.04.06., в період з липня 2011 року, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Інвест» станом на 19.03.12. виникла заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати в розмірі 113 190,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування плати за землю є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно зі ст. 288 вказаного кодексу, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Приписами статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом 8 «Плата за землю».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати у встановлені терміни в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача в період з липня 2011 року до 19.03.12. по орендній платі становить 113 190,00 грн., яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою, позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Інвест» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, б. 9-В, кв. 207; ідентифікаційний код 33693632) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7; ідентифікаційний код 04059243) 113 190 (сто тринадцять тисяч сто дев'яносто) грн. 00 коп. - заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Інвест» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, б. 9-В, кв. 207; ідентифікаційний код 33693632) в доход Державного бюджету України 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.13.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді М.Є. Літвінова

Т.Ю. Трофименко