Рішення

від 29.01.2013 по справі 7/904/207/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.13р. Справа № 7/904/207/2013 За позовом Приватного підприємства "Сучасні охоронні технології", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного вищого навчального закладу "Інститут ділового адміністрування", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про поновлення права на пред'явлення виконавчого документа до відділу державної виконавчої служби

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт Крючкова М.І., дов. № 01/13 від 08.01.2013р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Сучасні охоронні технології" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Інститут ділового адміністрування" про поновлення права позивача на пред'явлення наказу про примусове виконання № 1/289-10 від 18.10.2010р. до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 1/289-10 18.10.2010р. видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 5 157, 00 грн. та судових витрат у сумі 338, 00 грн. 10.11.2010р. Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції відкрите виконавче провадження № 22570782 з примусового виконання цього наказу. Згідно усної домовленості позивача та відповідача відповідач зобов'язався сплатити в повному обсязі суми, зазначені в наказі господарського суду, до 01.08.2011р. На підставі письмової заяви позивача 14.02.2011р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (позивачу) у зв'язку з виконанням рішення суду, судовий наказ повернено позивачу. Разом з тим, відповідач із загальної суми, яка підлягає стягненню за наказом, сплатив позивачу лише 1 000, 00 грн., решта суми, яка відповідачем не оплачена, становить 4 495, 00 грн. Враховуючи положення ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у межах строку для пред'явлення наказу до виконання, а саме 11.11.2011р. позивач звернувся до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції із заявою про прийняття на примусове виконання наказу господарського суду. Постановою державного виконавця від 15.11.2011р. за наказом суду відкрито виконавче провадження № 29823236, однак постановою від 17.11.2011р. в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу відмовлено. За наведеного, позивач і просить поновити його право на пред'явлення наказу до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Відповідно до наданого відповідачем відзиву на позов відповідач проти позову заперечує тими обставинами, що за приписами ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 12 ГПК України дана справа не підвідомча господарському суду, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України. Відповідач просить припинити провадження у справі.

У судовому засіданні 24.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2010р. у справі № 1/289-10 за позовом Приватного підприємства "Сучасні охоронні технології" до Приватного навчального закладу "Інститут ділового адміністрування" про стягнення 5 157, 00 грн. позов задоволено, стягнуто з Приватного навчального закладу "Інститут ділового адміністрування" на користь Приватного підприємства "Сучасні охоронні технології" 5 157, 00 грн. заборгованості, 102, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом становить 5 495, 00 грн.

Рішення суду набрало законної сили.

18.10.2010р. на виконання рішення суду видано наказ, строк пред'явлення якого до виконання до 05.10.2013р.

10.11.2010р. за наказом господарського суду старшим державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Потаповою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 22570782).

04.02.2011р., вих. № 24, відповідач повідомив позивача про те, що зобов'язується погасити заборгованість, що виникла між позивачем та відповідачем в період дії договору № 003/08 від 02.01.2008р., а саме: жовтень 2009 року, листопад 2009 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, у повному обсязі до 01.08.2011р.

07.02.2011р. позивач звернувся до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з заявою про закінчення виконавчого провадження та про повернення йому наказу господарського суду. У заяві позивач послався на ті обставини, що боржник добровільно виконав зобов'язання, відпала необхідність в примусовому стягненні заборгованості.

14.02.2011р. старшим державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Волєвою Олександрою Валентинівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 23324523). Як вбачається зі змісту постанови, підставою для її винесення є вимога стягувача у зв'язку з виконанням рішення суду. Наказ повернуто позивачу.

Позивач зазначає, що відповідач виконав судове рішення та виданий на його виконання наказ лише частково, 03.02.2011р. згідно платіжного доручення № 9 перерахував на користь позивача 1 000, 00 грн.

У зв'язку з неоплатою відповідачем решти суми, яка підлягає стягненню з відповідача за наказом господарського суду, а саме - 4 495, 00 грн., 11.11.2011р. позивач знову звернувся до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з заявою про прийняття до провадження та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу.

15.11.2011р. старшим державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Волєвою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 29823236) за наказом господарського суду від 18.10.2010р. у справі № 1/289-10 про стягнення боргу у сумі 4 495, 00 грн.

Однак, відповідно до постанови від 17.11.2011р., теж винесеної старшим державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Волєвою О.В., відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2010р. у справі № 1/289-10. У постанові зазначено, що в процесі проведеної перевірки встановлено, що 14.02.2011р. виконавчий документ був повернутий стягувачу за його заявою, відповідно до якої борг сплачено в повному обсязі, повторному пред'явленню даний виконавчий документ не підлягає, що і зумовило винесення даної постанови.

З огляду на наведені вище обставини, позивач вбачає підстави для поновлення його права на пред'явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2010р. у справі № 1/289-10 до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, що і є причиною спору.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі, накази господарських судів (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дачу видачі господарським судом наказу у справі № 1/289-10) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання - протягом трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів встановлено статтею 121-2 ГПК України.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, є обставинами щодо виконання рішення господарського суду на підставі виданого ним наказу про примусове виконання цього рішення.

Разом з тим, за наведеними вище обставинами, за відсутності пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, не стверджуючи про неправомірність будь-яких дій органу Державної виконавчої служби щодо виконання наказу господарського суду, позивач поданим до господарського суду позовом заявив вимогу про поновлення його права на пред'явлення наказу господарського суду до відділу державної виконавчої служби до суб'єкта господарювання - Приватного вищого навчального закладу "Інститут ділового адміністрування", відповідно, вважаючи, що саме ця особа порушує відповідне право позивача - право на пред'явлення наказу до відділу державної виконавчої служби.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав вважати, що заявлені позовні вимоги не можуть бути розглянуті саме за позовною заявою та в порядку позовного провадження господарським судом, оскільки як їх зміст, так і обґрунтування, не кореспондуються з нормами Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовані питання, пов'язані з завершальною стадією судового провадження - виконання рішень господарських судів.

Разом з тим, заявлені позивачем вимоги є неправомірними та не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідач у справі не є та не може бути тією особою, яка порушує або не визнає заявлене позивачем право.

Наведене вбачається як з обґрунтування позовних вимог, так і підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не має відповідного кореспондуючого праву позивача обов'язку, щодо якого позивач просить прийняти рішення у справі.

Окрім того, способи захисту цивільних прав та інтересів визначає ст. 16 Цивільного кодексу України. Згідно наведеної правової норми суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, як наведені правові норми, так і норми інших законів, не передбачають, що порушене право чи законний інтерес можуть бути захищені шляхом поновлення права позивача на пред'явлення наказу господарського суду до відділу державної виконавчої служби.

Поновлення відповідного права позивача у межах даного спору не сприятиме захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача та не призведе до поновлення порушених, як вважає позивач, його прав.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, позивач звернувся до господарського суду за захистом, як вважає позивач, порушеного права, обравши неналежний спосіб його захисту.

З урахуванням зазначеного позов не підлягає задоволенню повністю.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи позивача у справі.

Також, враховуючи наведене вище, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та не задовольняє відповідне клопотання відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 2587 від 07.09.2012р. судовий збір у сумі 29, 00 грн. підлягає поверненню позивачу. При цьому суд враховує ті обставини, що звернення з позовом мало місце до 01.01.2013р., що вбачається з відмітки оператора поштового зв'язку на конверті, у якому до суду надійшли позовні матеріали позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати у решті суми судового збору відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові - відмовити повністю.

Судові витрати у справі віднести на позивача.

Повернути Приватному підприємству "Сучасні охоронні технології" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, буд. 53, приміщення 60, ідентифікаційний код 33811417) з державного бюджету зайво сплачений згідно платіжного доручення № 2587 від 07.09.2012р., яке міститься в матеріалах справи, судовий збір у сумі 29 (двадцять дев'ять) грн. 00 коп.

Суддя Л.А. Коваль

Повне рішення складено 29.01.2013р.