Рішення

від 28.01.2013 по справі 910/431/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/431/13 28.01.13

За позовомПриватного підприємства «Рекламне Агентство «Мастер Медіа» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Крапля роси» простягнення 26 060,39 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Білоус Ф.Й. від відповідача:Мельник О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Рекламне Агентство «Мастер Медіа» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Крапля роси» (надалі - «Товариство») про стягнення 26 060,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про рекламне обслуговування №20 від 02.01.2009 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 24 607,85 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 156,07 грн., 3% річних у розмірі 231,21 грн. та інфляційних у розмірі 66,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.01.2013 р.

Представники сторін в судове засідання з'явилися, вимоги ухвали суду виконали частково, надали пояснення стосовно суті спору.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009 р. між Товариством (замовник) та Підприємством (виконавець) було укладено договір про рекламне обслуговування №20 (надалі - «Договір 1»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по розміщенню й експлуатаційному обслуговуванню візуальної реклами замовника в обсязі й на умовах, передбачених даним договором. Вартість послуг виконавця зазначається у додатку до договору, що являється невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 4.2 Договору загальна сума договору вказується у додатку №1 згідно тарифів на послуги, що надаються виконавцем та строків розміщення рекламних матеріалів і кількості використовуваних рекламо носіїв.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що оплата послуг, наданих виконавцем замовникові, здійснюється шляхом перерахування зазначеної в додатку суми на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів після одержання замовником рахунку-фактури на оплату.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено види робіт та їх вартість.

На виконання умов Договору у період з травня по жовтень 2012 року позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 27 607,85 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період.

Відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг на загальну суму 3 000,85 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 24 607,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з травня по жовтень 2012 року позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 27 607,85 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 3-х банківських днів після одержання замовником рахунку-фактури на оплату.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг на загальну суму 3 000,85 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 24 607,00 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 24 607,00 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 24 607,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 156,07 грн., 3% річних у розмірі 231,21 грн. та інфляційних у розмірі 66,11 грн. за період з 08.06.2012 р. по 31.10.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3 Договору у випадку прострочення оплати послуг виконавця замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми, що підлягає сплаті за кожен день такого прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у визначений позивачем період (з червня по листопад 2012 р.) має від'ємне значення, а тому підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 66,11 грн. у суду відсутні.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 231,21 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 24 607,00 грн., пені у розмірі 1 156,07 грн. та 3% річних у розмірі 231,21 грн.

В іншій частині (інфляційні у розмірі 66,11 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Рекламне Агентство «Мастер Медіа» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Крапля роси» (02068, м. Київ, вул. Срібнокільська, 20; ідентифікаційний код 32659915) на користь Приватного підприємства «Рекламне Агентство «Мастер Медіа» (04214, м. Київ, вул. Північна, 6-А, оф. 1; ідентифікаційний код 33742354) заборгованість у розмірі 24 607 (двадцять чотири тисячі шістсот сім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 156 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 231 (двісті тридцять одна) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 1 605 (одна тисяча шістсот п'ять) грн. 42 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2013 р.

Суддя В.П. Босий