Рішення

від 24.01.2013 по справі 5011-30/15849-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/15849-2012 24.01.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Нич Світлани Миколаївни

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія»

Про стягнення 30 786,97 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Павленко О.М. представник за довіреністю № б/н від 20.11.12.

Від відповідача: Свиреденко Д.А. представник за довіреністю № 04 від 18.12.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Нич Світлани Миколаївни (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія» (далі - відповідач) про стягнення 46 083,79 грн., а саме: 43 437,18 грн. - основного боргу, 2 204,50 грн. - пені, 442,11 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем в повному обсязі не сплачено платежі за оренду приміщення за червень-липень 2012 р., що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія» заборгованості перед позивачем, нарахування останнім пені, 3% річних, та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/15849-2012, розгляд справи було призначено на 27.11.12.

В судовому засіданні 27.11.12. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 697, 09 грн., а саме: 27 678,00 грн. - основний борг, 2 514,93 грн. - пеня, 504,16 грн. - 3% річних. Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та поданим ним клопотанням, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 18.12.12.

18.12.12. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівія» проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 18.12.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.01.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.13. за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

21.01.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано заяву, відповідно до якої Фізична особа-підприємець Нич Світлана Миколаївна, посилаючись на приписи ст. 22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 67 011,97 грн., а саме: 28 267,50 грн. - основного боргу , 36 225,00 грн. - неустойка, 2 098,75 грн. - пеня, 420,72 грн. - 3% річних.

Розглянувши вказану заяву суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

У п. 3 інформаційного листа від 02.06.06. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тобто, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, з наведеного вбачається, що пред'явивши спочатку до стягнення суму основного боргу, пені та 3% річних, позивач не в праві пред'являти додаткові позовні вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, а саме, щодо стягнення з відповідача неустойки.

При цьому, в частині збільшення розміру заборгованості зі сплати орендної плати, пені та 3% річних, що в сукупності становить 30 786,97 грн., подану позивачем заяву прийнято господарським судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

21.01.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 22.01.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.01.13.

В судовому засіданні 24.01.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.13. проти позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/15849-2012.

В судовому засіданні 24.01.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.10. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір оренди № 05-03 (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець надає, а Орендар отримує в платне строкове користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, б. 26 поверх цокольний, загальною площею 115 кв.м. (об'єкт оренди).

Відповідно до п. 2.1 Договору, строк оренди становить 35 (тридцять п'ять) календарних місяців з моменту передачі орендованого приміщення Орендарю за актом приймання-передачі.

На виконання умов Договору між сторонами 09.03.10. складено, підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, викладених в письмовому відзиві, щодо передачі приміщення позивачем Орендарю в непридатному для використання стані, з огляду на те, що в акті приймання-передачі приміщень в орендне користування від 09.03.10., що підписаний та скріплений печатками сторін, зазначено, що приміщення передано в задовільному стані, а обладнання на момент його передачі є таким, що дозволяє його використання відповідно до цільового (технологічного) призначення.

В той же час, посилання відповідача на необхідність відшкодування позивачем Орендарю витрат з ремонту приміщення не беруться судом до уваги з огляду на те, що вказане не є предметом розгляду даної справи.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.1 з дати його підписання до 10.02.13. включно.

При цьому, Додатковим договором № 1/1 від 25.05.12. до Договору сторонами визначено, що у зв'язку з проведенням ремонтних робіт в будинку по вулиці Велика Житомирська, 26А сторони дійшли згоди призупинити дію Договору з 01.06.12. Орендар зобов'язаний здійснити розрахунки за Договором та звільнити приміщення від майна та обладнання в строк до 31.05.12. включно.

Проте, вже 31.05.12. між позивачем та відповідачем підписано Додатковий договір № 1/2 до Договору, яким сторони продовжили термін дії Договору на один місяць до 30.06.12.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку припинення Договору Орендар повертає орендовані приміщення Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі орендованих приміщень Орендарю.

Орендовані приміщення вважаються поверненими Орендодавцю з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендованих приміщень (п. 6.4 Договору).

У відповідності до матеріалів справи, орендоване приміщення згідно акту приймання-передачі (повернення) приміщення з орендного користування від 27.07.12., вказаною датою було повернуто Орендодавцю.

Відповідно до п. 5.4 Договору, у випадку розірвання (припинення) Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі включно.

Як встановлено п. 8.2 Договору, закінчення строку його дії не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою та/або витрат по сплаті за комунальні послуги, якщо така виникла, у повному обсязі, з урахуванням штрафних санкцій.

Вказані положення Договору та наявні матеріали справи спростовують доводи відповідача про те, що він був звільнений від сплати орендної плати за липень 2012 р. по день фактичного повернення орендованого приміщення позивачу за актом приймання-передачі.

Крім того, відповідач на власний розсуд тлумачить положення п. 5 Додаткового договору № 1/2 від 25.05.12. до Договору, як такі, що передбачають відмову Орендодавцем від сплати відповідачем орендної плати в термін до 25.05.12., а відповідач відмовляється від вимоги до Орендодавця про відшкодування витрат на ремонт орендованого приміщення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п. 2 вказаного Додаткового договору передбачено обов'язок відповідача здійснити розрахунки за Договором та звільнити приміщення від майна в строк до 31.05.12. включно.

Згідно з п. 4.4 Договору, розмір орендної плати за один місяць визначається за формулою: орендна плата = A+S, де А - орендна ставка за користування 1 (одним) кв.м орендованим приміщенням, що становить 110 (сто десять) грн. 00 коп., S - площа орендованого приміщення.

Далі, Додатковим договором № 1/2 до Договору сторони встановили розмір орендної плати за один місяць користування Орендованим приміщенням з розрахунку: орендна плата = A+S, де А - орендна ставка за користування 1 (одним) кв.м орендованим приміщенням, що становить 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп., S - площа орендованого приміщення 115 кв.м. та визначили здійснити оплату за користування орендованим приміщенням за період з 01.06.12. по 30.06.12. в сумі 20 125,00 грн. без ПДВ до 15.06.12.

Відповідно до п. 4.5 Договору, на період встановлення технологічного обладнання та проведення опоряджувальних робіт, у відповідності до цільового призначення, що становить 30 (тридцять) календарних днів, а саме, до 10 квітня 2010 року, «Орендар» звільняється від сплати орендної плати.

Приписами п. п. 3.2.8, 3.2.9 встановлено обов'язок Орендаря своєчасно здійснювати сплату орендної плати та компенсувати Орендодавцю всі витрати, пов'язані з забезпеченням діяльності орендованого приміщення, а саме: холодна вода, гаряча вода, водовідведення, електроенергія, опалення.

Згідно з п. 4.4 Договору, щомісячно «Орендар» самостійно і в повному обсязі сплачує орендну плату до 5 (п'ятого) числа звітного місяця.

Щомісячно Орендар компенсує Орендодавцю витрати, пов'язані з забезпеченням діяльності орендованого приміщення (комунальні платежі) до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним, відповідно до рахунків, наданих Орендодавцем (п. 4.7 Договору).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що по закінченні кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 5 (п'яти) днів надає Орендарю підписані Акти виконаних робіт щодо орендованого приміщення. Орендар, отримавши вищезазначені Акти, повинен повернути Орендодавцю один екземпляр акту виконаних робіт протягом 10 (десяти) робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, між сторонами було складено та підписано акти про виконання робіт (надання послуг) та акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг)

Зобов'язання «Орендаря» по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової оплати за останній місяць оренди, яка становить 12650 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят ) грн. 00 коп. (п. 4.5 Договору).

Вказаний аванс був сплачений відповідачем та зарахований в погашення орендної плати, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем в повному обсязі не сплачено платежі за оренду приміщення за червень-липень 2012 р., що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія» заборгованості перед позивачем, нарахування останнім пені, 3% річних

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені п. 6.3 Договору, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в строк, встановлений п. 6.3 Договору, в повному обсязі не виконав.

Позивачем відповідачу направлялась вимога № 383/3 від 19.09.12. (отримана відповідачем 08.10.12. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи), вимога № 17 від 21.03.12. (отримана 22.03.12.), з проханням погасити наявну у орендаря заборгованість.

При цьому, листи, додані відповідачем до письмового відзиву та адресовані позивачу, не містять жодних доказів направлення останніх на адресу Фізичної особи-підприємця Нич Світлани Миколаївни та їх отримання останньою, а з доданої копії конверту не вбачається можливим дійти висновку на чию адресу і з яким змістом вказаний конверт було направлено позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по орендній платі за період за червень-липень 2012 р., становить 28 267,50 грн., яку Товариством з обмеженою відповідальністю «Олівія» станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Нич Світлани Миколаївни в частині стягнення основного боргу в розмірі 28 267,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 4.9 Договору стягнути з відповідача 2 098,75 грн. - пені.

Відповідно до п. 4.9 Договору, своєчасно несплачені Орендарем суми орендної плати та витрат, пов'язаних із забезпеченням діяльності орендованого приміщення, стягуються за весь період заборгованості з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 993,87 грн. - пені, що є сумою меншою, ніж заявлена позивачем, оскільки останнім при здійсненні розрахунку пені не враховано вимог ст. 232 ГК України. Отже, в іншій частині в розмірі 104,88 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 420,72 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано вірно та складає 420,72 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Нич Світлани Миколаївни задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія» (04119, м. Київ, вул. Якіра, б. 8, неж. прим. № 109; ідентифікаційний код 32798537) на користь Фізичної особи-підприємця Нич Світлани Миколаївни (03126, м. Київ, проспект Відрадний, б. 40, кв. 64; ідентифікаційний номер 2333612540) 28 267 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 50 коп. - заборгованості зі сплати орендних платежів, 420 (чотириста двадцять) грн. 72 коп. - 3% річних, 1 993 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто три) грн. 87 коп. - пені, 1 604 (одну тисячу шістсот чотири) грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.01.13.

Суддя Т.М. Ващенко