Постанова

від 30.01.2013 по справі 1570/5349/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5349/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Писанчин М.М. (по довіреності)

представник відповідача - Савіна С.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000112250 та №0000102250 від 22.03.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський виноробний завод» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000112250 та №0000102250 від 22.03.2012 року.

В судовому засіданні 24.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0000112250 та №0000102250 від 22.03.2012 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.3-7 т.І).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.138-141 т.І). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

На підставі наказу №122 від 17.01.2012 року співробітниками Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПрАТ «Ізмаїльський винзавод», код ЄДРПОУ 00412033, щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Південний альянс-М», код ЄДРПОУ 37350435 за травень 2011 року, за результатами якої було складено акт «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод», код ЄДРПОУ 00412033, щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Південний альянс-М», код ЄДРПОУ 37350435 за травень 2011 року» від 07.02.2012р. за №0225/2301/00412033 (а.с.8-29 т.І).

В акті перевірки встановлені порушення ПрАТ «Ізмаїльський винзавод»:

п. 185.1 ст.185, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який належить до сплати в бюджет за травень 2011 року в сумі 696113 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по рядку 19 декларації на 31302 грн.

З висновками зазначеного акту перевірки посадові особи не погодились та від підпису відмовились, про що складено Акт №0231/2301/00412033 від 07.02.2012 року відмови від підписання акту №0225/2301/00412033 (а.с.30 т.І).

Судом також встановлено, Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області ДПС на підставі Акту перевірки №2225/2301/НОМЕР_1 від 07.02.2012 р. винесла податкові повідомлення-рішення №0000112250 від 22.03.2012 року (а.с.31 т.І) та №0000102250 від 22.03.2012 року (а.с.32).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПрАТ «Ізмаїльський вин завод» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки складений акт від 07.02.2012 року за №0225/2301/00412033, але з вказаним актом перевірки позивач був не згодний та від підпису відмовився. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

В порушення п. 185.1 ст.185, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» занижено податок на додану вартість, який належить до сплати в бюджет за травень 2011 року в сумі 696113 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по рядку 19 декларації на 31302 грн., з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ТОВ «Південний альянс-М» та ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» укладено договір поставки №12-3 від 03.12.2010 року. (а.с.71 зв. бік - 72 т.І).

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договору, сторонами були належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (а.с.191-205, 207,212, 214,217,223,226,230,235, 239,247-258 т.І).

Судом перевірено товарність господарських операцій та встановлено, що позивачем у травні 2011 року придбано у TOB «Південний Альянс-М» гофрокороб, пюр-пак та пляшки 0,75 л., які використовуються у власній господарській діяльності.

Поставлений товар ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» оплатило в повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с.80-87 т.І).

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були оформлені товарно-транспортні накладні (а.с.208-211, 213-216, 218-222, 224-225, 227-229, 231-234, 236-238, 24-246 т.І), згідно з якими автопідприємством ТОВ «ВИС-транс» на замовлення TOB «Південний Альянс-М» вантажовідправником ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К» на адресу вантажоодержувача ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» відпущено зазначений товар із місцем навантаження м. Київ та місцем розвантаження за адресою позивача.

Суд вважає зазначити, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку по дорозі їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних, а саме не заповнення точної адреси пункту навантаження, ненадання яких стало підставою для відмови зарахування до складу податкового кредиту сум, зазначених в таких накладних, оскільки відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року передбачено: документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано вищезазначений договір, податкові накладні та видаткові накладні, які підтверджують взаємовідносини між сторонами, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентом та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором поставки, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагента та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки актів перевірки податкових органів, а саме: Акт неможливості проведення документальної перевірки TOB «Південний Альянс-М» (37350435) з питань правомірності взаємовідносин з TOB «Актив Медіа» (35479862) за травень 2011 р. за № 2324/23-5/37350435 від 08.09.2011року (а.с.97-99 т.І), який складений за матеріалами акту № 1041/23-5/35479862 від 08.08.2011р. невиїзної перевірки TOB «Актив Медіа» (35479862) за період з 01.03.2011 по 31.05.2011р.; Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Актив Медіа» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року за № 105/22-9/35479862 від 07.03.2012 року (а.с.130-137 т.І); Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Альянс-М» (37350435) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.10.2010 по 30.06.2011 рр., валютного та іншого законодавства за період з 11.10.2010 року по 30.06.2011рр. за № 9810/23-1/37350435 від 27.12.2011року (а.с.142-179 т. І); Акт № 27/23-1/37350435 від 20.01.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Південний Альянс-М», код за ЄДРПОУ 37350435, щодо підтвердження господарських відносин із ПрАТ «Ізмаїльський вин завод» за період березень-травень 2011 року (а.с.116-129 т.І), якими встановлені порушення з боку ТОВ «Південний альянс-М» та зроблений висновок, що правочин укладений ТОВ «Південний альянс-М» є нікчемним, який хоча пов'язаний з взаємовідносинами ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» з зазначеним контрагентом, але не може бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства, саме ПрАТ «Ізмаїльський вин завод», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначене знайшло своє відображення також у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, суд вважає, що податковий кредит ПрАТ «Ізмаїльський вин завод», сформований за результатами взаємовідносин з ТОВ «Південний альянс-М» повністю підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними фінансово-господарськими документами, а тому підстав для зменшення сум податкового кредиту ПрАТ «Ізмаїльський вин завод» та збільшення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість в даному випадку відсутні.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту позивача належно оформленими податковими накладними, які згідно з Актом перевірки, було проаналізовано відповідачем. При цьому, відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки від 07.02.2012р. за №0225/2301/00412033, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПрАТ «Ізмаїльський вин завод» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000112250 від 22.03.2012 року та №0000102250 від 22.03.2012 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000112250 від 22.03.2012 року та №0000102250 від 22.03.2012 року.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30 січня 2013 року

Суддя Бутенко А.В.

.