Рішення

від 28.01.2013 по справі 18/5007/1287/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "28" січня 2013 р. Справа № 18/5007/1287/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Шепель Т. І., довіреність № 473 від 26.06.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання (м.Ірпінь, Київська область)

до Державного підприємства "Народицький лісгосп АПК" (смт.Народичі, Житомирська область)

про стягнення 202227,98грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 202227,98грн., з яких: 188028,00грн. основного боргу та 14199,98грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що відповідач не провів оплату за виконані позивачем роботи на підставі договору №101 від 28.10.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду від 16.01.2013р. надав довідку, в якій повідомляє, що станом на 28.01.2013р. сума основного боргу відповідача перед позивачем не змінилась та становить 188028,00грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду факсограмі за №14 від 28.01.2013р. (а.с.36) головний бухгалтер підприємства відповідача просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість бути присутнім в судовому засіданні в зв'язку із викликом керівника до Департаменту землеробства Міністерства аграрної політики та продовольства України на нараду.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, що поважність причини неявки представника відповідача документально не підтверджена, а також той факт, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника або направити письмовий відзив на позовну заяву тощо, приймаючи до уваги, що справа на розгляді перебуває тривалий термін і відповідач мав процесуальну можливість довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2011 року між Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням (позивач, учасник) та Державним підприємством "Народицький лісгосп АПК" (відповідач, замовник) укладено договір №101 про надання послуг в лісовому господарстві за державні кошти (а.с.8-11), за умовами якого позивач зобов'язався у 2011 році надати відповідачу послуги в лісовому господарстві, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено найменування послуг та кількість: послуги в лісовому господарстві (польові роботи з базового лісовпорядкування) на площі 9000 га.

Учасник повинен надати замовнику послуги, тобто провести повний цикл послуг в лісовому господарстві (польові роботи з базового лісовпорядкування), згідно чинних інструктивно-методичних положень та нормативних документів (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору загальна вартість цього договору становить 188028,00грн., в тому числі ПДВ - 31338,00грн. та визначається на підставі протоколу погодження договірної вартості (додаток 1), що являється невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за цим договором проводиться замовником по безготівковій формі розрахунку з випискою учасником рахунків за виконані послуги, на основі прикладених актів прийому-здачі виконаних послуг, але не пізніше 15 календарних днів після їх підписання сторонами.

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем було виконано польові роботи в повному обсязі, що підтверджується приймально-здавальним актом від 14.12.2011р. (який у відповідності до п.п.4.1,4.2 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків) та актом від 09.12.2011р. на загальну суму 188028,00грн. (а.с.14-15).

Підписання відповідачем приймально-здавального акту про вартість виконаних робіт без зауважень свідчить про їх прийняття Державним підприємством "Народицький лісгосп АПК".

Кінцевий розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами акту прийому-здачі виконаних послуг, складеного учасником замовнику по фактично виконаному обсягу послуг (п.4.2 договору).

Незважаючи на підписання відповідачем без зауважень приймально-здавального акту, який свідчить про належне виконання робіт за договором №101, ДП "Народицький лісгосп АПК" не здійснив їх оплату.

29.03.2012р. та 22.08.2012р. на адресу відповідача позивачем надсилались претензії №241 та №586 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 188028,00грн. (а.с.18-23).

Відповідач залишив претензії позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем на підставі договору виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити виконані роботи, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами підряду.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 4.2 договору визначено, що кінцевий розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами акту прийому-здачі виконаних послуг, складеного учасником замовнику по фактично виконаному обсягу послуг.

Слід зазначити, що видатки на виконання договору №101 на виконання польових робіт пов'язаних з базовим лісовпорядкуванням, погоджені та затверджені в кошторисі (а.с.13).

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за виконані роботи не провів.

Натомість, в матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків станом на 18.12.2012р. та на день розгляду справи - 28.01.2013р. (а.с.31, 40), підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін, з яких вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 188028,00грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору №101 не провів розрахунки з позивачем, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 188028,00грн. заборгованості за виконані підрядні роботи обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 14199,98грн. пені за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором №101 від 28.10.2011 року сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.7.1 договору).

Виходячи з пункту 7.1 договору, пославшись на ч.3 ст.549 ЦК України та п.3 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (а.с.30), позивач за порушення строку оплати товару нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу в сумі 14199,98грн.

Однак, господарський суд вважає, що сума пені нарахована необґрунтовано виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 343 ГК України, передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в р о з м і р і , що встановлюється за з г о д о ю сторін.

В Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" роз'яснюється, що з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року (дата опублікування), р о з м і р пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі. При цьому в п.2.1. Роз'яснення вказується, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили к о н к р е т н о г о р о з м і р у відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню н е підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Так, пунктом 7.2. договору сторони передбачили відповідальність позивача (а не відповідача) за невиконання договірних зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з умов договору сторони не передбачили відповідальність відповідача за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань саме відповідачем, в т.ч. грошових, у вигляді сплати пені, не визначили конкретний розмір санкцій, а посилання позивача на норму ст.549, Цивільного кодексу України тощо, не може бути підставою для стягнення пені, оскільки вона визначає загальне поняття штрафних санкцій як виду санкції та встановлює особливості її обчислення. При цьому, законодавством України не встановлено обов'язку сплати пені за порушення грошових зобов'язань суб'єктами господарювання по справі за договором підряду у разі, якщо розмір пені не визначено в договорі.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача не виникло право на нарахування пені у будь-якому розмірі.

Отже, вимога в частині стягнення пені є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував. Наявність заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 188028,00грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із актів звірки взаєморозрахунків станом на 18.12.2012р. та на день розгляду справи - 28.01.2013р. (а.с.31, 40), підписаних повноважними представниками та скріплених печатками обох сторін.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 188028,00грн. основного боргу.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 14199,98грн. пені.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Народицький лісгосп агропромислового комплексу" (11406, Житомирська область, смт.Народичі, вул.Леніна, 301, код 35334175)

на користь Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання (08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Пролетарська, 22-24, код 00968167)

- 188028,00грн. основного боргу;

- 3763,91грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 14199,98грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддруковано 3 прим.:

-------------------------------

1 - до справи;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)