Рішення

від 02.01.2013 по справі 9/63/5022-895/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" січня 2013 р.Справа № 9/63/5022-895/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", вул. Радищева, 3, оф. Б-205, м. Київ, 03150

до відповідача Приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, 46023

про cтягнення заборгованості в сумі 6 624 грн. 01 коп.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 27.11.2012р. суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", вул. Радищева, 3, оф. Б-205, м. Київ, 03150 (далі по тексту - позивач, Продавець або ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС") звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, 46023 (далі по тексту - відповідач, Покупець або ПП "САНТЕ ЛЮКС") про cтягнення заборгованості в сумі 6 624 грн. 01 коп., з яких : 6040 грн. 56 коп. заборгованості за поставлений товар, 457 грн. 26 коп. пені та 126 грн. 19 коп. 3% річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору №61/11 від 23.05.2011р., Додаткової угоди №1 до договору від 23.05.2011р., Протоколу розбіжностей до договору від 23.05.2011р., видаткових накладних : №БЛ-0002761 від 29.12.2011р., №БЛ-0000832 від 12.01.2012р., Акту звірення взаєморозрахунків за період з 01.04.12р. по 30.06.12р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 27.11.2012 р. о 14 год. 10 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.12.2012р. о 14:10 год. та на 02.01.2012р. о 12 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, проте в наданих суду поясненнях №1/6-12 від 28.12.2012р. (вх.№4000 від 02.01.2013р.), серед іншого, позовні вимоги підтримав повною мірою, просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Як встановлено судом, 23 травня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", м. Київ, як Продавцем та Приватним підприємством "САНТЕ ЛЮКС", як Покупцем, було укладено Договір № 61/11 від 23.05.2011р. (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання продати покупцю згідно попереднього замовлення покупця товар в асортименті та кількості, зазначених у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору (далі - продукція, товар), а покупець приймати та оплачувати товар, який був поставлений в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту п.3.3.- п.3.7. Договору слідує, що приймання товару здійснюється на складі покупця. Покупець здійснює приймання товару по кількості, якості та комплектності. Датою поставки Товару та прийняття його покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної накладної на товар. Зобов'язання продавця щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання покупцем відповідної накладної на товар, що поставляється продавцем.

П.8.1. Договору сторонами погоджено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Розглянувши та оцінивши умови Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару в асортименті.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч.1,2 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На виконання взятих на себе зобов'язань Продавцем було передано, а представником Покупця прийнято:

- 29.12.2011 року Товару на загальну суму 5236,08 грн., у т.ч. ПДВ 872,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № БЛ-0002761 від 29 грудня 2011 року (копії долучено до матеріалів справи);

- 12.01.2012 року Товару на загальну суму 1226,04 грн., у т.ч. ПДВ 204,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № БЛ-0000832 від 12 січня 2012 року (копії долучено до матеріалів справи).

Вищезазначені накладні завірені підписами та печатками сторін без зауважень та заперечень. Також, накладні як на підставу їх укладення містять посилання на Договір №61/11 від 23.05.2011р.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару, за представленими накладними.

Отже, на виконання умов Договору Продавцем було передано, а Покупцем прийнято Товар на загальну суму 6462,12 грн., у т. ч. ПДВ 1077,02 грн.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.5.3. Договору сторонами погоджено, що оплата Покупцем за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі у термін, який не перевищує 30 календарних днів з дати поставки товару або у термін, вказаний у накладній.

Проте, як зазначає позивач, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору відповідач свої зобов'язання виконував не належним чином, зокрема, вартість поставленого йому товару сплатив частково в розмірі 421,56 грн. і, станом на час звернення з позовом до суду, відповідач заборгував позивачу за поставлений товар 4814,52 грн. за видатковою накладною №БЛ-0002761 від 29.12.2011р. та 1226,04 грн. за видатковою накладною №БЛ-0000832 від 12.01.2012р.

Слід зазначити, що розмір суми основного боргу погоджувався сторонами та визнавався відповідачем і шляхом підписання двостороннього акту звірення взаємних розрахунків, згідно якого станом на 01.07.2012р. заборгованість ПП «Санте Люкс» складає 6040,56 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими особами сторін та завірений їх печатками.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу 6040,56грн. є правомірними, документально підтвердженими та не запереченими відповідачем в установленому законом порядку. А тому позов в частині стягнення 6040,56 грн. основного боргу підлягає до задоволення повністю.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, суд вважає, що нараховані 126 грн. 19 коп. - 3% річних за період прострочення з 29.01.2012р. по 11.10.2012р. за видатковою накладною № БЛ-0002761 від 29 грудня 2011р. та за період з 12.02.2012р. по 11.10.2012р. за видатковою накладною № БЛ-0000832 від 12 січня 2012 року підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

Щодо стягнення нарахованої позивачем пені, то судом встановлено наступне.

Із змісту ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.п. 6.2. Договору №61/11 від 23.05.2011р. сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строків розрахунків, вказаних в п.п.5.5. Договору, останній сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку суми пені долученого позивачем до позову, пеня обрахована у розмірі подвійної облікової ставки та протягом шести місяців коли зобов'язання за умовами Договору та підписаних видаткових накладних мало бути виконано відповідачем.

Враховуючи зазначене, оцінивши поданий позивачем розрахунок суми пені суд вважає, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 457 грн. 26 коп. правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену у позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС" 6040 грн. 56 коп. - основного боргу, 457 грн. 26 коп. - пені, 126 грн. 19 коп. - 3% річних.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 49 ГПК України, беручи до уваги задоволення судом позовних вимог позивача та те, що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору в частині своєчасної оплати поставленого товару, судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 36936216 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", вул. Радищева, 3, оф. Б-205, м. Київ, код ЄДРПОУ 37569643 - 6 040 (шість тисяч сорок) грн. 56 коп. заборгованості, 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 26 коп. пені, 126 (сто двадцять шість) грн. 19 коп. 3% річних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 08.01.2013р.

Суддя В.Л. Гевко