Рішення

від 29.01.2013 по справі 5004/1649/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2013 р. Справа № 5004/1649/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Домус"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Західліспром"

про стягнення 25 524,45 грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Багацький Є.Г., генеральний директор

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Домус" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Західліспром" про стягнення 25 524,45 грн., в тому числі 23 012,00 грн. основного боргу, який виник в результаті невиконання зобов'язань на підставі договору поставки №280412 від 28.04.2012 р., 2 093,71 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару (за період з 17.05.2012р. по 24.12.2012р.), 418,74 грн. трьох відсотків річних за період з 17.05.2012р. по 24.12.2012р., згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, 1 701,10 грн. витрат на сплату судового збору та 5 000,00 грн. витрат на отримання юридичних послуг.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставлених товарно-матеріальних цінностей на підставі договору поставки №280412 від 28.04.2012р.

Ухвалою суду від 26.12.2012р. порушено провадження у справі та призначено розгляд спору на 15.01.2013р. Відповідача зобов'язано надати суду пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, докази оплати.

Ухвалою суду від 15.01.2013р. розгляд справи відкладався згідно з ст.77 ГПК України у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив задовольнити останні, при цьому пояснив, що поставка пиловника здійснювалась на підставі попередньої заявки відповідача від 30.04.2012 р., специфікації №1 від 17.05.2012р. та точковки до специфікації, останні підписані представниками сторін та скріплені печатками. Товар отримав директор ТзОВ «Компанія Західліспром» Зінчук В.В., про що свідчить його підпис на видатковій накладній №РН-000001 від 17.05.2012р. Вказує, що особисто супроводжував деревину та передавав на складі відповідача в с.Дерно в присутності директора товариства Зінчука В.В.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, повноваженого представника в судове засідання ТзОВ "Компанія Західліспром" не направило, позов не оспорило. Ухвали суду від 26.12.2012р. та 15.01.2013р. повернуті органами зв'язку з відміткою „за терміном зберігання".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Домус», м.Харків та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Західліспром», м.Луцьк було укладено договір поставки №280412, у відповідності до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю пиловник хвойний в асортименті, а покупець- прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (а.с.11-12).

Найменування, асортимент, кількість, обсяг, якість, ціна та строки поставки товару погоджуються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.3 договору). Покупець замовляє у постачальника товар, надаючи йому окремі замовлення-заявки на кожну партію, згідно замовлення-заявки постачальник складає специфікацію на конкретну партію товару, яка підписується постачальником та передається покупцеві (п. 2.1 договору).

На виконання умов зазначеного договору відповідно до заявки відповідача від 30.04.2012 р. та на підставі специфікації №1 від 17.05.2012 р. позивачем згідно видаткової накладної було поставлено ТзОВ «Компанія Західліспром», а останнім прийнято товарно-матеріальні цінності (пиловник хвойний) загальною вартістю 23 012,00 грн. (а.с. 13-16).

Відповідно до п. 2.4. договору від 28.04.2012р. кожна партія товару, що поставлена покупцю, підлягає виміру щодо кількості та якості в місці поставки згідно чинного законодавства України.

При прийнятті товару на складі відповідача в с. Дерно була складена точковка, яка підписана директорами товариств та скріплена печатками сторін (а.с.15).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п.п. 3.3 договору №280412 від 28.04.2012р. відповідач зобов'язався здійснити оплату товару протягом 3-х календарних днів від дати поставки шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

ТзОВ «Компанія Західліспром» взяті на себе згідно договору поставки від №280412 від 28.04.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставлених згідно товарно-транспортних накладних товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх не оплатило в повному обсязі, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду заборгувало товариству з обмеженою відповідальністю «Домус» 23 012,00 грн.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1. ст.32 ГПК України).

Відповідач суму позову не оспорив, доказів оплати не представив.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 23 012,00 грн. стверджується договором поставки №280412 від 28.12.2012р., заявкою від 30.04.2012р., специфікацією №1 від 17.05.2012р., точковкою до специфікації №1 від 17.05.2012р. за договором поставки №280412 від 28.12.2012р., видатковою накладною №РН-0000001 від 17.05.2012р., та підлягає до стягнення. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 418,74 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 17.05.2012р. по 24.12.2012р. (а.с. 20).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних, суд вважає, що останні підлягають до задоволення в сумі 412,32 грн. за період з 21.05.2012 р. по 24.12.2012р. В стягнення 6,42 грн. слід відмовити, оскільки позивачем не вірно зазначено період нарахування трьох процентів річних (при нарахуванні річних не враховано п. 3.3. договору).

Договором поставки від 28.04.2012 р. (п.4.6) передбачено, що у випадку порушення договору в частині оплати та проведення розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідачу за прострочку здійснення розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано пеню у сумі 2093,71 грн. (за період прострочки платежів з 17.05.2012р. по 24.12.2012р., а.с. 20).

У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на викладене, до стягнення підлягає 1744,76 грн. за період з 21.05.2012р. по 21.11.2012р. В стягненні 348,95 грн. слід відмовити, так як позивачем не вірно визначено період нарахування пені (за межами 6-ти місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України та без врахування порядку оплати, визначеного п. 3.3. договору).

Розрахунки нарахування пені та трьох відсотків річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату юридичних послуг в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У пункті 5 інформаційного листа Вищого господарського суду від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 12.03.2009р.) зазначено, що статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи №30/63).

У пункті 12 роз'яснень від 04.03.1998 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) Вищий господарський суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивач на підтвердження надання йому по даній справі послуг адвоката не подав свідоцтва (належним чином засвідчену копію) на право Мірошниченко Р.О. зайняття адвокатською діяльністю та доказів в підтвердження розумно необхідного розміру сум, що підлягають сплаті за послуги адвоката.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Зважаючи на викладене, у стягненні 5 000,00 грн. витрат за отримання юридичних послуг слід відмовити.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 587,13грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Разом з цим, позивачу у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з Державного бюджету 91,50 грн. судового збору, надмірно сплаченого останнім при поданні позовної заяви до господарського суду згідно платіжного доручення №125 від 14.12.2012р. (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи -а.с. 10).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 536, 599, 610, 611, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.. 7 ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 32, 33, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою діяльністю «Компанія Західліспром», вул..Данила Галицького,33, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38009554

на користь товариства з обмеженою діяльністю «Домус», Пушкінський в'їзд, 6/4, м.Харків, код ЄДРПОУ 23465256

23 012,00грн. основного боргу, 1 744,76грн. пені, 412,32грн. річних, 1 587,13 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Всього - 26 778,58грн.

3. У стягненні 348,95грн. пені, 6,42грн. річних, 5 000,00грн. витрат за отримання юридичних послуг відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку у відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернути товариству з обмеженою діяльністю «Домус», Пушкінський в'їзд, 6/4, м.Харків, код ЄДРПОУ 23465256, з Державного бюджету 91,50грн. надмірно сплаченого згідно платіжного доручення №125 від 14.12.2012р. судового збору (оригінал платіжного доручення №125 від 14.12.2012р. знаходиться в матеріалах справи).

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 31.01.2013р.

Суддя С.Т. Філатова