Постанова

від 24.11.2006 по справі 3/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 листопада 2006 р.                                                                              Справа № 3/192

За позовом Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород  

до відповідача Невицької сільської ради, с. Невицьке Ужгородського району  

про визнання нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення сесії Невицької сільської ради XXII скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочної” в                с. Невицьке”,  

Суддя  господарського суду –В.В. Мокану

Секретар судового засідання –Т.В.Гурзан  

представники:

Позивача –Яночко Ю.І., довіреність № 88 від 12.11.2006 року

                     Дворак Є.І., довіреність № 53 від 02.10.2006 року     

Відповідача –Гартманн М.Р., довіреність № 332102-24 від 05.09.2006 року

СУТЬ СПОРУ: Ужгородським сільським споживчим товариством, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Невицької сільської ради, с. Невицьке Ужгородського району про визнання нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення сесії Невицької сільської ради XXII скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочної” в с. Невицьке”.  

В судових засіданнях 27.10.2006 року, 10.11.2006 року та 16.11.2006 року брали участь вищевказані представники сторін, оголошувались перерви відповідно до              ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, які обґрунтовано порушенням відповідачем прав позивача, передбачених нормами Закону України „Про власність”, Цивільного кодексу України. Крім того, стверджують про перевищення відповідачем визначених законодавством повноважень органів місцевого самоврядування щодо скасування встановленого права власності.

Відповідач проти позову заперечив, пославшись на те, що рішення Невицької сільської ради від 26.12.1997 року, скасоване оспорюваним у даній справі рішенням, прийняте сільською радою з перевищенням наданих їй повноважень без зазначення місця розташування будівлі і мало наслідком неправомірну реєстрацію права власності за позивачем.

продовження постанови господарського суду      Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі № 3/192

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін справи,

суд встановив:

Рішенням Невицької сільської ради від 26.12.1997 року, прийнятим за результатами розгляду заяви Ужгородського сільського споживчого товариства, визнано право власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” у селі Невицьке та зобов'язано Ужгородське райдержінвентарбюро оформити свідоцтво на право власності на будівлі.

По результатах проведеної реєстрації Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації видано позивачу реєстраційне посвідчення від 16.06.1998 року про запис у реєстровій книзі за № 219, яким констатовано, що будівля магазину „Промтовари”, розташована в с. Невицьке, № 38„а”, зареєстрована за Ужгородським сільським споживчим товариством на підставі рішення ІХ сесії           ХХІІ-го скликання Невицької сільської Ради народних депутатів від 26 грудня 1997 року і складається з основної будівлі –літ. „А”, складу –літ. „Б”, навісу –літ. „В”.

Рішенням Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” в с. Невицьке дію зазначеного рішення на підставі ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” припинено.

Аналіз поданих сторонами доказів та норм діючого законодавства надає підстави для висновку про незаконність оспорюваного рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам Цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Діючими на момент прийняття Невицькою сільською радою рішення від 26.12.1997 року Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року № 56, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за                   № 31/1056, передбачалось, що рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об'єкти нерухомого майна являються правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних осіб (п. 7 додатку № 1 до Правил державної реєстрації).

Отже, скасування Невицькою сільською радою свого рішення від 26.12.1997 року означає позбавлення позивача правовстановлюючого документу, з видачею і реєстрацією якого законодавство пов'язує визнання державою факту виникнення права власності на об'єкт нерухомості.

Скасування правовстановлюючого документу, в даному випадку, хоча і не має наслідком позбавлення права власності як такого, проте, означає обмеження позивача у його здійсненні, оскільки позбавляє, зокрема, права розпорядження майном.

продовження постанови господарського суду      Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі № 3/192

Відповідно до ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України - особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановленому законодавством.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” не містить права органів місцевого самоврядування обмежувати будь-кого у здійсненні права власності. Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України, визнаються незаконними в судовому порядку.

Посилання відповідача на порушення Невицькою сільською радою ХХІІ скликання норм Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” в частині визнання, а не оформлення права власності суд до уваги не приймає з огляду на викладене вище, а також з врахуванням того, що в оспорюваному рішенні мотив скасування рішення від 27.12.1997 року не зазначений, рішення по заяві Ужгородського сільського споживчого товариства (на підставі якої приймалося рішення від 27.12.1997 року) не прийнято, твердження представника відповідача про необхідність нового звернення позивача до ради з заявою про оформлення права власності суд вважає помилковим.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про власність” держава забезпечує стабільність правовідносин власності. У разі виникнення спору щодо правомірності оформлення права власності такий спір підлягає вирішенню в судовому порядку за зверненням зацікавленої сторони (ч. 3 ст. 48 Закону України „Про власність”).

Враховуючи, що відповідач не довів правомірність своїх дій, з огляду на викладене вище позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 48, 55 Закону України „Про власність”, ст. ст. 21, 321 Цивільного кодексу України, ст. ст. 94, 160 –163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочної” в               с. Невицьке”.

3. Стягнути з Невицької сільської ради, с. Невицьке, вул. Садова, 128 Ужгородського району (код ЄДРПОУ 04349797) на користь Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 273 (код ЄДРПОУ 01750950) 3 (Три гривні) грн. 40 коп. судового збору.

продовження постанови господарського суду      Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі № 3/192

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ч. ч. 1 –3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В зв'язку з проголошенням в судовому засіданні 24.11.2006 року в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України лише вступної і резолютивної частини постанову складено в повному обсязі і підписано 28.11.2006 року.

Суддя                                                                                            В.В.Мокану