Постанова

від 04.12.2008 по справі 8/87-08-2288-7/298/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/87-08-2288-7/298/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.12.08                                                                                               Справа №8/87-08-2288-7/298/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Хуторной В.М.

при секретарі Лола Н.О.

за участю представників

позивача: Бровко М.В., паспорт КЕ 845689 від 11.11.1997р., директор;   

відповідача: Дойнов Г.Д., довіреність № 0412/01/08 від 04.12.2008р.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 8/87-08-2288-7/298/08 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ліга-Інвест-Строй, м.Бердянськ Запорізька область

на рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2008р. у справі № 8/87-08-2288-7/298/08

за позовом Приватного підприємства «Охоронно – детективне бюро «Отаман», м.Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ліга-Інвест-Строй, м.Бердянськ Запорізька область

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.09.2008р. у справі                       № 8/87-08-2288-7/298/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ліга-Інвест-Строй» на користь Приватного підприємства «Охоронно-детективне бюро «Отаман» 80640грн. основного боргу, 1008грн.           3 % річних. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст. 526, ст.625 ЦК України, ст. 193 ГК України та мотивовано тим, що відповідач оплату за охорону приміщення у визначений договором строк не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 80640грн., що підтверджується актами звірки рахунків від 26.12.2007р., від 19.02.2008р. Однак, оскільки відповідач не здійснив своєчасно оплату за отриманий товар, то суд першої інстанції з урахуванням вимог статті 625 ЦК України, визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 1008грн.00коп. - 3% річних та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній з урахуванням її уточнення просить переглянути рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2008р. у справі № 8/87-08-2288-7298/08, з тих підстав, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідач не отримував рахунки за охорону об'єкту за період з вересня по листопад 2007р., а тому не мав можливості сплатити ці послуги. Відповідач наголошує на тому, що його підприємство у січні 2008р не працювало, оскільки працівники перебували у відпустці, а тому не було жодної підстави надавати послуги з охорони у 2008р. Відповідач вважає, що позивач навмисно удавав необхідність надання послуг з охорони об'єкта. Разом з цим, заявник скарги стверджує, що при укладенні договору № 24/0507 позивачем не було надано ліцензію на право здійснення діяльності з охорони об'єктів. В уточненнях до  апеляційної скарги відповідач частково визнає заборгованість за надані послуги за період з вересня по грудень 2007р., що складає 46080грн., проте надання  послуг з січня 2008р. спростовує, оскільки офіс був порожній, а охорона забезпечувалася відповідачем самостійно за допомогою електронної системи охорони. Відповідач зазначив, що позивач скористався  неуважністю відповідача щодо припинення дії договору і не  вказав відповідачу на відсутність необхідності охороняти порожній об'єкт. Скаржник просить суд визнати дії позивача щодо надання охорони у період з січня 2008р. по березень 2008р. удаваними, так як відповідач не мав можливості контролювати усні та письмові угоди, які діяли у той період, при цьому посилається на ст. 236 ЦК України.    

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм діючого законодавства, а подана апеляційна скарга відповідача є не обґрунтованою з огляду на таке. Твердження відповідача проте, що він не отримував рахунки за вересень, жовтень, листопад 2007р. є безпідставними, оскільки є акти прийому – передачі за вказаний в період, в яких зазначено, що сторони претензій одна до іншої не мають та акти  звірок взаєморозрахунків від 26.12.2007р., від 19.02.2008р., в яких відображена заборгованість відповідача. Отримання відповідачем рахунків від позивача на сплату  виконаних послуг з охорони підтверджено поясненнями бухгалтера  ТОВ «Інтер-Ліга-Інвест-Строй» Наконечною Н.В.  Стосовно відсутності у позивача ліцензії, останній пояснив, що з ліцензією № 221689 від 12.09.2005р., яка видана терміном з 12.09.2005р. по 12.09.2010р. відповідач на час укладання договору № 24/0507 від 01.06.2007р. був ознайомлений, а її вихідні дані відображені у вказаному договорі. Оскільки умовами названого договору додання до останнього ліцензії не передбачено, то цього зроблено не було. На підставі викладеного, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.           

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03 листопада 2008р. у даній справі апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 04.12.2008р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2296 від 04.12.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.  

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК України, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

У п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна норма міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що 01.06.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 24/0507 (далі за текстом договір), за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає об'єкт Замовника під охорону, який розташований за адресою: м.Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 110 приміщення № 501 надалі об'єкт та зобов'язується забезпечити його схоронність цілодобово одним постом і охоронником з 9.00. Охорона здійснюється співробітниками Виконавця. (п.1.1, п.1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що за забезпечення охорони об'єкту за даним Договором, Замовник вносить на розрахунковий рахунок Виконавця плату у сумі 11 520грн. щомісячно у два етапи з 1 – го по 15 та з 15 – го по 30 числа згідно виставленого рахунку. Оплата здійснюється згідно виставлено рахунку протягом місяця у два етапи з дати його підписання.

Сторони п.5.1 договору встановили, що договір набуває чинності з першого червня 2007р. і діє до першого травня 2010р.

Проте, листом № 00053 від 01.04.2008р. (а.с. 17) відповідач повідомив позивача про розірвання з 01.04.2008р. договору.   

Факт виконання умов договору та надання послуг у зазначений у позові період підтверджується актами приймання – передачі робіт за вересень, жовтень, листопад, грудень 2007р. та січень, лютий, березень 2008р., які підписанні повноважними особами сторін та скріплені їх печатками (а.с. 9 -15).

Відповідач дані обставини заперечує частково та визнає заборгованість лише за період з вересня по грудень 2007р., що складає 46080грн., проте надання послуг з січня 2008р. спростовує, оскільки офіс був порожній, а охорона забезпечувалася відповідачем самостійно за допомогою електронної системи охорони.

Договір № 24/0507 від 01.06.2007р.,на підставі якого у сторін виникли взаємні права та обов'язки за своєю правовою природою є договором охорони.

Відповідно до вимог ст. 978 ЦК України за договором охорони  охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканість майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором  правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.   

Договір № 24/0507 від 01.06.2007р. не визнаний в установленому законом порядку недійсним, тому в силу положень ст. 204 ЦК України є правомірним і відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати за надані позивачем послуги з охорони встановлений сторонами у п.4.1 договору  протягом місяця в два етапи до 30 числа з дня підписання рахунку.

Дата підписання рахунку, тобто дата виписки рахунку, зазначена в самих рахунках, які як слідує з пояснення бухгалтера ТОВ «Інтер-Ліга-Інвест-Строй» Наконечної Н.В., надавались останньому позивачем у період з 1.06.07р. до 01.04.08р. своєчасно разом з актами  виконаних робіт з охорони об'єкта ТОВ «Інтер-Ліга-Інвест-Строй»(а.с.149).

Однак відповідач зобов'язання з оплати наданих послуг з охорони за зазначений період не виконав.     

15.01.2008р., 03.04.2008р. ПП Охоронно – детективне бюро «Отаман» звернулося до відповідача з претензіями № 1 та № 3, в яких просило перерахувати суму заборгованості у розмірі 80640грн. за період з вересня 2007р. по березень 2008р. на поточний рахунок позивача.

Листом № 19 – 5 – 0508 від 19.05.2008р. відповідач повідомив позивача про неможливість здійснити оплату заборгованості через брак коштів, проте гарантував повне її погашення не пізніше 30.06.2008р. (а.с. 19).    

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем порушено п.4.1 договору, а саме: не внесено на поточний рахунок Виконавця плати за надані послуги за період з вересня 2007р. по березень 2008р. на загальну суму 80640грн.

Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено основний борг у сумі 80640грн. за надані послуги згідно умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення вказаної суми з відповідача з підстав та обставин заявлених у позові.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт невиконання зобов'язань з оплати підтверджений матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України до стягнення заявлено 3% річних за період з вересня 2007р. по березень 2008р. у розмірі 1008грн., які оскаржуваним рішення суду першої інстанції задоволені у повному обсязі.          

Враховуючи положення даної норми закону, висновок господарського суду Запорізької  області щодо правомірності пред'явлення позовних вимог про стягнення 3% річних є обґрунтованим, але колегія суддів не погоджується з розміром стягнутої судом першої інстанції суми 3% річних та зазначає, що фактично підлягає стягненню 485,73грн. 3%річних.

         Даний висновок колегією суддів зроблено виходячи з наступного.

Суд першої інстанції фактично не перевірив правильність розрахунку 3% річних, доданих позивачем до позову, та помилково визнав цей розрахунок вірним, не врахувавши вимог чинного законодавства та обставин справи.

Розрахунок 3% річних за період з 01 вересня 2007р. по 31 березня 2008р., наданий позивачем є неправильним, оскільки не враховує момент настання зобов'язань з оплати та момент виникнення прострочення. Так, як вже зазначалось, відповідач згідно умов договору повинен був оплатити рахунок до 30 числа щомісячно з дати підписання рахунків. Рахунок за послуги з охорони надані у вересні виписаний 24 вересня 2007р., тому повинен бути сплачений до 30 жовтня 2007р., а з 31 жовтня 2007р. починається прострочення платежу за цим рахунком. Аналогічний порядок розрахунку і за іншими рахунками виписаними за спірний період.  

Сума 3% річних від суми боргу з урахуванням п.4 договору за період з 31.10.2007р. по 30.11.2007р. складає: 11520грн. (основний борг) х 3% : 100% : 365 днів (кількість днів у році) х 31 (кількість днів прострочення) = 29грн.35коп.; з 01.11.2007р. по 30.12.2007р. – 60 днів, 23040грн. (основний борг) х 3% : 100% : 365 днів (кількість днів у році) х 60 (кількість днів прострочення) = 113грн.62коп.; з 31.12.2007р. по 30.01.2008р. – 31 днів, 34560грн. (основний борг) х 3% : 100% : 366 днів (кількість днів у році) х 31 (кількість днів прострочення) = 87грн.81коп., з 31.01.2008р. по 29.02.2008р. – 30 днів, 46080грн. (основний борг) х 3% : 100% : 366 днів (кількість днів у році) х 30 (кількість днів прострочення) = 113грн.31коп.,   з 01.03.2008р. по 30.03.2008р. – 30 днів, 57600грн. (основний борг) х 3% : 100% : 366 днів (кількість днів у році) х 30 (кількість днів прострочення) = 141грн.64коп., що разом складає за вказаний період 485грн.73коп., а не 1008,00рн., як вказано в оскаржуваному рішенні суду. У стягненні решти суми 3% річних в розмірі 522грн.27коп. слід відмовити.   

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Запорізької  області не повністю з'ясував усі обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, яке враховуючи наведені обставини слід частково скасувати в частині стягнення 3% річних.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що його підприємство у січні 2008р не працювало, оскільки працівники перебували у відпустці, а тому не було жодної підстави надавати послуги з охорони та сплачувати їх спростовуються тим, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, крім того, акти приймання – передачі робіт за січень, лютий, березень 2008р. підписані відповідачем та скріплені печатками підприємства (а.с. 13-15). Більш того, факт заборгованості за вказаний період підтверджується актами звірки взаємних розрахунків. (а.с. 20-21).       

Слід зазначити, що листом № 19 – 5 – 0508 від 19.05.2008р. відповідач гарантував позивачу повне погашення заборгованості у сумі 80640грн. не пізніше 30.06.2008р.(а.с. 19).    

Вимога заявника апеляційної скарги в її уточненнях визнати дії позивача щодо надання охорони у період з січня 2008р. по березень 2008р. удаваними, так як відповідач не мав можливості контролювати усні та письмові угоди є безпідставною та не може відповідно до ст. 101 ГПК України розглядатись апеляційною інстанцією, оскільки не була предметом розгляду у суді першої інстанції.

Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги, оскільки спір виник з його вини.  

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ліга-Інвест-Строй, м.Бердянськ Запорізька область залишити без задоволення.   

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2008р. у справі № 8/87-08-2288-7/298/08 частково скасувати.

         Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2008р. у справі № 8/87-08-2288-7/298/08 викласти у наступній редакції:

         1.Позовні вимоги задовольнити частково.

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ліга-Інвест-Строй» (Запорізька область, м.Бердянськ, пр-т Пролетарський, буд.226/58, кв.35 код 31190096) на користь Приватного підприємства «Охоронно-детективне бюро «Отаман» (м.Одеса,  вул.Буніна, б.39, кв.23, код 33017042) - 80640грн.00коп. основного боргу, 485грн.73коп. - 3 % річних, 811,25грн.-. державного мита та 118грн.00коп.- витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу за розгляду у господарському суді Запорізької області.

         3.В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.           

         4.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.

 Хуторной В.М.