Рішення

від 21.01.2009 по справі 5020-5/046-2/573

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/046-2/573

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" січня 2009 р. справа № 5020-5/046-2/573

За позовом приватного підприємства „Агентство  нерухомості „Меркурій”

(м. Севастополь, вул. Хрустальова, 67, кв. 1)

до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)

(08298, Київська обл., смт Коцюбінське, вул. Пономарьова, 17;

01000, м. Київ, вул. Артема, 59),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Міністерство оборони України (01001, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6)

про визнання договору дійсним та визнання права власності,

за участю військового прокурора Військово-Морських Сил України

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41).

Суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

військового прокурора –Бучко Р.В., посвідчення №299 від 28.09.2007;

позивача –Бєльський Ю.А., директор, наказ №01 від 14.03.2007;

відповідача –не з'явився;

третьої особи –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

         Приватне підприємство „АН „Меркурій” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до державного комунального підприємства  „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради, Філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд»про визнання дійсним договору № 20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі,  про визнання права власності на нерухоме майно: штольня-склад № 8, літ. „А” площею 101,9 кв.м., прилеглий майданчик  площею 13,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27, а також про зобов'язання ДКП  „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради зареєструвати право власності на вказане майно.

 Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.02.2008 по справі №20-5/046 позов приватного підприємства „Агентство нерухомості „Меркурій” задоволено частково.

 Визнано дійсним договір № 20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі, укладений між філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд»та приватним підприємством „Агентство нерухомості „Меркурій”.

 За приватним підприємством „Агентство нерухомості „Меркурій” визнано право власності на нерухоме майно: штольня-склад № 8, літ. „А” площею 101,9 кв.м., прилеглий майданчик  площею 13,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27.

 В іншій частині позову відмовлено.

 Не погодившись з рішенням суду військовий прокурор Севастопольського гарнізону повідомив про свій вступ у справу та звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням.

 Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство оборони України.

 Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 замінено первісного відповідача –філію Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” на належного відповідача –Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове).

 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 апеляційне подання військового прокурора Севастопольського гарнізону залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 08.02.2008 у справі №20-5/046 залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 08.02.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 у справі №20-5/046 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду.                     

          Ухвалою від 21.11.2008 справа № 20-5/046 прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням номеру 5020-5/046-2/573.

          Ухвалою суду від 21.01.2009 провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради про зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно припинено.

  Відповідач та третя особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені  належним чином.

  Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення військового прокурора, позивача та третьої особи,  суд

в с т а н о в и в:

20.03.2006 між ПП „Агентство  нерухомості „Меркурій” і Державою Україна в особі органу уповноваженого управляти майном –Міністерство оборони України від імені якого діє директор Філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України (Укроборонбуд) був укладений інвестиційний  договір № 20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на  території військового містечка № Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва  (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (т.1, арк.с. 7-11).

Об'єктом вказаного договору були будівлі житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним автомобільним паркінгом та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено, на земельної ділянці, розташованої на території військового містечка №  Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27).

Предметом договору стала спільна діяльність по проектуванню і будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземними паркінгом, інженерними мережами на будівельному майданчику за адресою: військове містечко №   Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27).

При цьому пайовим внеском в спільну діяльність з боку держави визначене нерухоме майно –штольня-склад № 8, літ. „А” площею 101,9 кв.м., прилеглий майданчик  площею 13,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27.

Вартість вказаного майна згідно з актом експертної оцінки складає 45630,00 грн.

Вказане майно знаходиться у власності держави Україна згідно зі статтею 1 Закону України “Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, а також статтями 4 та 7 Закону України “Про правонаступництво України”.

Пайовий внесок ПП „Агентство  нерухомості „Меркурій” в спільну діяльність складається з його витрат по проектуванню і будівництву (реконструкції) 100 % площі об'єкту і кожної його складової частини і всі інші витрати безпосередньо пов'язані з виконанням предмету договору та всіх інших заходів, що його забезпечують.

Відповідно до пункту 6.6 інвестиційного  договору  № 20/03-06/1КБтн27 позивач вправі у будь-який момент з дати укладення даного договору здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі відповідача у даному договорі за згодою сторін, шляхом укладення договору про компенсацію пайової участі (паю) відповідача у даному договорі.

Відповідно до пункту 10.1 Договору № 20/03-06/1КБтн27 за взаємною згодою сторін позивач має право здійснити викуп (дострокову компенсацію) вартості пайової участі (паю), яка полягає в укладенні цивільно-правових угод по переходу права власності на майно, що є паєм держави за договором про спільну діяльність.

Відповідно до пункту 10 Договору № 20/03-06/1КБтн27 між сторонами був укладений договір № 20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі.  

Предметом Договору №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 є викуп (компенсація вартості) позивачем пайової участі (паю) Держави Україна в інвестиційному договорі №20/03-06/1КБтн27 від 20.03.2006 шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка №Б-1, а саме: штольня-склад № 8, літ. „А” площею 101,9 кв.м., прилеглий майданчик  площею 13,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27 (т.1, арк..с. 12-14).

         28.03.2006 сторони склали акт приймання-передачі матеріального активу пайової участі (паю) за договором № 20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006.

У відповідності зі статтею 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (далі –Закон) військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До нього належать будинки, споруди, всі види озброєння, речове майно тощо.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, яке є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Оскільки Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України рішення про відчуження спірного майна не приймали, це майно також не було списаним, суд прийшов  до висновку, що при укладанні спірного договору не був дотриманий спеціальний порядок відчуження військового майна.  

Частина друга статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладений від імені держави Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном –Міністерства оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельника В.Л. Останній діяв на підставі довіреності від 09.03.2006, виданої Міністром оборони України, та довіреності Міністерства оборони України, нотаріально посвідченої 14.02.2006.

Однак, відповідно до довіреності від 09.03.2006, виданої Міністром оборони України, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” уповноважений укладати від імені Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини спільної діяльності, пайової участі у будівництві житла тощо лише на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

В той же час, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, укладаючи інвестиційний договір від 20.03.2006 про спільну діяльність та договір від 28.03.2006 про компенсацію пайової участі, не отримав рішення Міністра оборони України та не погодив їх укладення з директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

Щодо довіреності Міністерства оборони України, нотаріально посвідченої 14.02.2006 та виданої начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” на укладання від імені Міністерства оборони України будь-яких договорів, то ця особа відповідно до Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління не уповноважена видавати довіреності на укладання договорів від імені Міністерства оборони України. Такі довіреності може видавати лише Міністр оборони України і він не уповноважував начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” відповідно до статті 240 Цивільного кодексу України передавати свої повноваження іншій особі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельник В.Л. не мав достатніх повноважень на укладення спірного договору.    

          Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.            

          Такими вимогами, зокрема,  є:

- зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.        

          Беручи до уваги викладене, суд вважає, що при укладенні спірного договору сторонами не були дотримані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України - зміст  договору суперечить цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а тому підстави для визнання його дійсним, а також для визнання права власності на нерухоме майно за цим договором відсутні.

 На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          У задоволенні позову відмовити повністю.

      Суддя                                                підпис                                                             Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

26.01.2009.