Рішення

від 21.01.2013 по справі 5023/5260/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р.Справа № 5023/5260/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Луч", м. Харків до ПП "Електросистема", м. Харків про стягнення 351067,38 грн. за участю представників:

позивача - Нагорний Є.Ф. за довіреністю № 12/09 від 12.09.2012 р.

відповідача - Полякова О.М. за довіреністю № б/н від 16.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луч" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Електросистема" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь коштів в сумі 322586,83 грн., які були перераховані в якості попередньої оплати товару, річних у розмірі 28166,69 грн. та інфляційних у розмірі 313,86 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 21.11.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "11" грудня 2012 р. о(об) 10:00.

Ухвалою суду по справі від 11.12.2012 р. розгляд справи було відкладено на "17" січня 2013 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 17.01.2013 р., через канцелярію господарського суду 17.01.2013 р. за вх. № Д 21/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 17.01.2013 р. за вх. № 1769, надав повідомлення на окрему ухвалу суду по справі, яке господарським судом залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 17.01.2013 р. за вх. № 1771, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У відзиві представник відповідача просив суд позовну заяву ТОВ "Луч" до ПП "Електросистема" про стягнення 351067,38 грн. відхилити. При цьому представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказував, що відповідно до усної домовленості між ПП "Електросистема" та ТОВ "Луч" щодо поставки кабельно-провідникової продукції строку виконання зобов'язання між сторонами встановлено не було, відповідач не відмовляється від виконання свого зобов'язання, а позивач будь-якої вимоги, щодо встановлення конкретного строку виконання зобов'язання не висував (це підтверджується листами № 26/09 від 26.09.2011 року, № 01/03 від 01.03.2012 року), у зв'язку з чим обов'язок відповідача щодо повернення 322586,83 грн. за рахунками № СФ-0000358 від 24.09.2010 року та № СФ-0000366 від 28.09.2010 року відсутній.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 07.12.2012 р. за вх. № 21406, надав заяву про забезпечення позову, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 17.01.2013 р. за вх. № 1772, надав письмові пояснення до заяви представника позивача про забезпечення позову, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 17.01.2013 року була оголошена перерва до 21.01.2013 р. о 11:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 21.01.2013 р. за вх. № Д 29/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 18.01.2013 р. за вх. № 1960, надав додаткові письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, вважав за необхідне в її задоволенні відмовити, оскільки позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не було надано до суду доказів вчинення відповідачем дій по відчуженню своїх грошових коштів в межах ціни позову у розмірі 351067,38 грн., які би свідчили про те, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення господарського суду по даній справі у майбутньому.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Сторонами по справі вказувалося про те, що укладений між ними договір поставки № 12/11 від 12.11.2009 р. припинив свою дію.

Проте, відповідач поза межами договору поставки № 12/11 від 12.11.2009 р. виставив позивачу для оплати товару рахунок-фактуру від 24.09.2010 р. № СФ-0000358 на суму 132214,09 грн. та рахунок-фактуру від 28.09.2010 р. № СФ-0000366 на суму 242558,59 грн., а всього на суму 374772,68 грн.

На підставі цих рахунків-фактур позивач згідно платіжних доручень № 1630 від 28.09.2010 р. на суму 182004,00 грн., № 1629 від 28.09.2010 р. на суму 150210,09 грн., № 1927 від 17.12.2010 р. на суму 42558,59 грн. перерахував на користь відповідача 374772,68 грн. за кабельно-провідникову продукцію згідно рахунку № 358 від 24.09.2010 р. та рахунку № 366 від 28.09.2010 р.

Таким чином станом на 17.12.2010 р. позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату за продукцію в сумі 374772,68 грн.

Однак, відповідач не виконав в повному обсязі свого обов'язку по поставці товару в повному обсязі. Так, відповідно до видаткових накладних № РН-0000313 від 29.10.2010 р. на суму 44219,58 грн. та № РН-0000326 від 29.07.2011 р. на суму 7966,27 грн. відповідачем було поставлено позивачу продукцію на загальну суму 52185,85 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 322586,83 грн.

Крім того, згідно акту звірки від 12.09.2011 р. відповідач підтвердив той факт, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 322586,83 грн.

При цьому суд зазначає, що доказів поставки відповідачем позивачу продукції на суму 322586,83 грн. або повернення відповідачем даної суми позивачу в матеріалах справи не міститься.

01 березня 2012 року позивачем відповідачу була направлена претензія № 01/03-юр про повернення суми проведеної попередньої оплати за продукцію.

Відповідачем дана претензія була отримана 05 квітня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за підписом директора відповідача Шуміловим Д.В.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що кошти перераховані позивачем відповідачу в рахунок передоплати за кабельну продукцію у розмірі 322586,83 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, та те, що відповідачем вимога позивача про повернення суми передоплати була отримана 05.04.2013 р., господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних за період з 13.04.2012 р. по 19.11.2012 р. За таких обставин судом було перерахована сума 3% річних та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних у розмірі 5843,58 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних суд зазначає, що інфляційні не підлягають стягненню з відповідача, оскільки індекс інфляції за період квітень-листопад 2012 р. становив менше 100%.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 322586,83 грн. та 3% річних у розмірі 5843,58 грн., всього - 328430,51 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, та те що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, який становить 6568,61 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Електросистема" (61001, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Смольна, 32; код ЄДРПОУ 34331456; п/р 26004149814000, п/р 26003149814001 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луч" (юридична адреса: 61003, м Харків, пров. Дубового, 8; поштова адреса: 61046, м. Харків, а/с 10510; код ЄДРПОУ 19463286; р/р 26002198284001 в Харківському ГРУ «Приватбанк», МФО 351533) суму попередньої оплати у розмірі 322586,83 грн.; 3% річних у розмірі 5843,58 грн. та 6568,61 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.