Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а/0470/13814/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13814/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просив:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000561742 від 20.06.2012 р. Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003361742 від 10.09.2012 р. Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003351742 від 10.09.2012 р. Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби;

- повернути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення були прийняті в результаті необґрунтованих та необ'эктивних висновків посадових осіб ДПІ, викладених в акті перевірки № 165/172/НОМЕР_4 від 06.06.2012 р. щодо заниження податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 409813.42 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 546418,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Спецмонтаж Технологія», оскільки правочини, укладені з вказаним підприємством носять реальний характер, а товар, отриманий від контрагента використаний ним в господарській діяльності, що підтверджується первинними документами наданими при перевірці. Отже, винесені за результатами розгляду його скарги податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню як такі, що протиречать первинним документам та не відповідають чинному законодавству.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. В судовому засіданні пояснив, що віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Спецмонтаж Технологія» є безпідставним, адже відповідні первинні документи (договір, акти приймання - передачі, товарно - транспортні документи) позивачем до перевірки не були надані. Крім того, в ході перевірки позивача було встановлено, що станом на 06.06.2012 року до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про ТОВ «Спецмонтаж Технологія», свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.08.2011 р., останню податкову звітність, а саме, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року подано підприємством до ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська 09.08.2010 року. засновником та директором на підприємстві в перевіряємому періоді була ОСОБА_3, яка про те, що вона являється засновником і директором вказаного підприємства дізналася в вересні 2011 року від працівників податкової міліції, ніяких документів фінансового характеру від імені підприємства вона не підписувала, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецмонтаж Технологія». За таких обставин відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення - рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції. Крім того, в ході перевірки було встановлено, що позивачем завищено у періоді з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року витрати на суму 2 732 089,47 грн., внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 409813,42 грн., що стало підставою для донарахування сум податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України. Вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені правомірно та підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийнятті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською міжрайонною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби в період з 29 лютого по 29 травня 2012 року проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 05.07.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами вказаної перевірки складений Акт від 06.06.2012 року №165/172/НОМЕР_4 (а.с.13-39) на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) № 0000561742 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 436175,03 грн. (за основним платежем - 409813,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26361,61 грн.) (а.с.42); 2) № 0000551742 від 20.06.2012 року яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 574714,00 грн. (за основним платежем - 546418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28296,00 грн.) (а.с.43).

24.07.2012 року позивачем до Державної податкової служби в Дніпропетровській області була подана скарга щодо правомірності винесення вказаних податкових повідомлень- рішень (а.с.44-49).

За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1, ДПС в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 04.09.2012 р. № 21594/10/10-014, яким: 1) залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0000561742 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 436175,03 грн.; 2) скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000551742 від 20.06.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 574714,00 грн. в частині застосування штрафної санкції по податку на додану вартість у сумі 5.00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін; 3) збільшено на 57497,61 грн. (основний платіж - 54076,96 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3420,65 грн.) суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначеного у податковому повідомленні - рішенні №0000561742 від 20.06.2012 року (а.с.50-53).

Позивачем 11.09.2012 року вказане рішення було оскаржено до Державної податкової служби України (а.с.54-56).

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України було прийнято рішення № 1556/01141-12/4/10-2315 від 04.10.2012 року, яким рішення ДПС в Дніпропетровській області від 04.09.2012 р. № 21594/10/10-014 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, без задоволення (а.с.57-61).

10 вересня 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: 1) №0003351742 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 584709,00 грн. в тому числі, за основним платежем - 546418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28291,00 грн. (а.с.81); 2) № 0003361742 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму57497,61 грн., в тому числі, за основним платежем - 54076,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3420,65 грн. (а.с.82).

Перевіряючи законність та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб-підприємців від провадження підприємницької діяльності, податку на додану вартість та формування податкового кредиту, з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (далі - ПК України).

В ході розгляду справи судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності явились ті обставини, що в ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що у періоді з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року позивач придбав товарно - матеріальні цінності (запасні частини) у ТОВ «Спецмонтаж Технологія» (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 33005372) на загальну суму 2 732 089,47 грн. Однак, в ході перевірки не було підтверджено наявність поставок (послуг) від ТОВ «Спецмонтаж Технологія» до позивача, що на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Спецмонтаж Технологія» здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому, позивачем були безпідставно включені до складу витрат податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік витрати в сумі 2 732 089,47 грн., внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 409813,42 грн., а сплачений при придбанні товарів податок на додану вартість у сумі 546417,89 грн. також безпідставно включено до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року в результаті чого занижено ПДВ на вказану суму.

Суд зазначає, що частинами 1, 3 і 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти в письмовій формі. За правилами, встановленими ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996 - ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, траво на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до вимог пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищенної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з вимогами пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Спецмонтаж Технологія», на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, а саме, валові витрати та податковий кредит, суд приймає на підтвердження таких даних лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи фактичне здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Спецмонтаж Технологія», судом з'ясовано, що взаємовідносини із зазначеним контрагентом виникли на підставі укладених в усній формі договорів поставки запасних частин.

Суд відмічає, що на вимогу суду позивач не надав чітких та зрозумілих пояснень щодо обставин укладання договору з ТОВ «Спецмонтаж Технологія» із зазначенням економічної доцільності придбання товарів саме у зазначеного контрагента, доказів їх виконання у момент вчинення, доказів транспортування товарів. Крім того, позивач відмовився від надання для огляду в судовому засіданні оригінали первинних документів (видаткові накладні, накладні на відвантаження, банківські виписки) та безпідставно вимагав витребувати копії первинних документів з ДПС у Дніпропетровській області, куди вони були направлені разом із його скаргою, посилаючись на те, що в нього немає часу знімати копії з вказаних документів для надати їх до суду.

Отже, залучені до матеріалів справи за клопотанням позивача лише ксерокопії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок та реєстраційного посвідчення на легковий автомобіль ВАЗ (а.с.62-64) не свідчать про фактичне здійснення придбання товарів у ТОВ «Спецмонтаж Технологія», його транспортування та використання у власній господарській діяльності.

Вивченням змісту акту перевірки від 06.06.2012 року №165/172/НОМЕР_4 (а.с.13-39), судом встановлено, що станом на 06.06.2012 року до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про відсутність підтвердження відомостей про ТОВ «Спецмонтаж Технологія», свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.08.2011 р., останню податкову звітність, а саме, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року подано підприємством до ДПІ Бабушкінського району м.Дніпропетровська 09.08.2010 року. засновником та директором на підприємстві в перевіряємому періоді була ОСОБА_3, яка про те, що вона являється засновником і директором вказаного підприємства дізналася в вересні 2011 року від працівників податкової міліції,ніяких документів фінансового характеру від імені підприємства вона не підписувала, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецмонтаж Технологія».

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність будь-яких юридичних наслідків за усними угодами позивача з ТОВ «Спецмонтаж Технологія», в тому числі і в сфері оподаткування. Наявність у позивача виписаних ТОВ «Спецмонтаж Технологія» податкових накладних про наявність яких відображено в акті перевірки, у спірних правовідносинах не створює права на формування суми видатків та податкового кредиту, оскільки, як вбачається з добутих по справі доказів, об'єкт оподаткування з податку з доходів з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та податку на додану вартість, яким, з огляду на положення ст.ст.177, 198 ПК України, є реально здійснена господарська операція з поставки товару, відсутній. Наведене виключає правомірність віднесення позивачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту та включення до валових витрат сум документально не підтверджених видатків, а отже, обґрунтовує законність здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Доводи позивача з приводу відсутності у податкового органу повноважень одноособово, на власний розсуд визнавати правочини, укладені між ним та ТОВ «Спецмонтаж Технологія» недійсними, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно зі ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства врегульований відповідним Порядком, розробленим відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.10 № 984. За змістом п.6.1 Порядку, опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів зазначається у висновку акту перевірки. Як вбачається з описової частини акту Позивача, податковим органом досліджено питання реальності проведеної господарської операції з метою встановлення факту відповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам, що відповідає повноваженням та компетенції органів державної податкової служби.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000561742 від 20.06.2012 р.,№ 0003361742 від 10.09.2012 р., №0003351742 від 10.09.2012 р., слід відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева