Рішення від 13.01.2009 по справі 28/112

28/112

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.01.09 р.                                                                                                       Справа № 28/112                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом:     Приватного підприємства „Автомобілі Росії Плюс”,

                         ЄДРПОУ  33164927, м. Дніпропетровськ

до відповідача:   Товариства з обмеженою відповідальністю „Форум-Сервіс 2004”,  

ЄДРПОУ 32862020, м.Донецьк

про стягнення 54384грн.97коп.

Представники:

від позивача:  Лисенко Е.В. керівник на підставі рішення власника від 07.09.2004 р.

від відповідача: Панкова А.С. на підставі довіреності від 01.12.2008 р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Позивач, Приватне підприємство „Автомобілі Росії Плюс” , м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Форум-Сервіс 2004”, м.Донецьк суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних в сумі 54384,97грн.

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  рахунок-фактуру №СФ-0000007 від 04 квітня 2008р.,  вимогу №123 від 03.06.2008р.,  платіжне доручення №2531 від 04.04.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.11.2008р. порушив провадження у справі № 28/112 .

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

       Відповідно до відзиву без номеру та дати, який надійшов до суду 8.12.2008 р.  відповідач заперечує проти позовних вимог в зв'язку з  тим, що строк виконання зобов'язання щодо поставки товару сторонами не був встановлений.  

       24.12.2008 р. від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних в сумі 54384,97 грн. Докази направлення уточнень наявні в матеріалах справи.

       13.01.2009 р. від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 53050 грн. 00 коп., індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 689 грн. 65 коп. , 3 % річних в сумі 645 грн. 32 коп.  Докази направлення уточнень наявні в матеріалах справи.

Суд приймає ці уточнення  та розглядає справу по суті.

         Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Між позивачем та відповідачем була здійснена господарська угода не в письмовій формі, а конклюдентно, а саме: з метою купівлі-продажу  автомобіля ВАЗ 21114 (далі товар),  відповідачем був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000007 від 04 квітня 2008р. на користь позивача на суму 53050 грн.00коп. строком оплати до 07.04.2008 р., який був оплачений позивачем платіжним дорученням №2531 від 04.04.2008р. у повному обсязі.

На адресу відповідача позивачем була направлена вимога №123 від 03.06.2008р. про повернення суми оплати за товар. Докази направлення зазначеного листа наявні в матеріалах справи.  

Дослідивши позовні вимоги позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступного:

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

    Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку  статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який  за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу  України та статей 264-271 Господарського кодексу  України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу  України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу  України).

Відповідно ч.2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

       Ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві  у  строк, встановлений  договором купівлі-продажу,  а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.12.2008 р. суд зобов'язав  позивача надати докази узгодження сторонами строку поставки товару.  Але відповідні докази суду не надані.    

Таким чином, суд приходить до висновку, що оплата  товару між сторонами була здійснена по фактичним взаємовідношенням, а строк проведення поставки товару не був встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.  Боржник повинен виконати такий  обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, позивач повинен був направити відповідачу вимогу про поставку товару, оскільки  сторонами не був визначений конкретний строк передачі товару.

Вимога позивача № 123 від 03.06.2008 р. про повернення суми боргу в розмірі  53050грн. 00 коп., що була направлена відповідачеві, не може бути прийнята судом у якості доказу встановлення строку поставки товару, в зв'язку з тим, що позивач просив повернути  грошові кошти.  

Таким чином, суд вважає, що у позивача не виникло права вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 53050грн. 00 коп., оскільки сторонами не встановлений строк поставки товару.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що у  задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача  суми основного боргу 53050 грн. 00 коп., інфляційних витрат за весь час прострочення в сумі 689 грн. 65 коп. та  3 % річних в сумі 645 грн. 32 коп. слід відмовити.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Загальна сума позовних вимог складає 54384 грн. 97 коп., тобто позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі  543 грн. 85 коп.  

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №2770 від 10.11.2008р. було сплачено державне мито в розмірі 530 грн. 50 коп.

За таких обставин, у відповідності до ст.46 Господарського процесуального кодексу України державне мито в сумі 13 грн. 35 коп. підлягає стягненню з позивача  на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись,  ст.ст. 20, 22, 49,  ст.ст.82,  84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                    ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Приватного підприємства „Автомобілі Росії Плюс” , м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Форум-Сервіс 2004”, м.Донецьк  щодо стягнення   суми основного боргу 53050 грн. 00 коп., інфляційних витрат за весь час прострочення в сумі 689 грн. 65 коп. та  3 % річних в сумі 645 грн. 32 коп.  відмовити.

За згодою сторін в судовому засіданні  13.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 13.01.2009 р.

         Стягнути з Приватного підприємства „Автомобілі Росії Плюс” (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Янтарна, буд. 71, корп. 2 кв. 120, ЄДРПОУ 33164927, р/р №26008060006436 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299) на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі державне мито в сумі 13 грн. 35 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя