Рішення

від 22.01.2009 по справі 7/576-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/576-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" січня 2009 р.                                                                          Справа № 7/576-08

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватфарм»,                   м. Черкаси

до Приватного підприємства «Аптека Едельвейс», м. Миронівка

про стягнення 5509, 05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Гайдамаченко Н.Ф.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватфарм» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до                                Приватного підприємства «Аптека Едельвейс»(далі –відповідач) про стягнення               5509, 05 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 243 від 13.06.2008 р., зокрема, щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 01.12.2008 року було порушено провадження у справі                          № 7/576-08 та призначено її розгляд на 23.12.2008 року.

В зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 23.12.2008 р., розгляд справи було відкладено на 22.01.2009р.

В судове засідання 22.01.2009 р. представники сторін, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відповідач не надав суду документів, витребуваних ухвалами суду від  01.12.2008 р. та  23.12.2008 р.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає  за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив

13.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватфарм» та Приватним підприємством «Аптека Едельвейс»був укладений договір поставки товарів медичного призначення  № 243 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, позивач (Продавець) зобов'язувався поставити товари медичного призначення (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити їх в термін зазначений у видатковій накладній.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, поставка Товару виконується окремими партіями. Асортимент, кількість найменувань та ціна товару на кожну поставку зазначається у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною даного Договору та замінює специфікацію.

Покупець оплачує поставлений Товар за ціною та в строки вказані у накладній на кожну партію Товару, що поставляється за договором. Обидві сторони визначають на накладних підписи уповноважених осіб на одержання товару та печатки сторін, які засвідчують факт одержання продукції Покупцем та досягнення сторонами згоди щодо строку оплати та цін. (п. 2.3 Договору).

Пункт 2.4 Договору передбачає, що дата отримання Товару вказується уповноваженою особою Покупця у видатковій накладній під час приймання товару.

Згідно з п. 3.1 Договору  строк, протягом якого поставлений Товар повинен бути оплачений Покупцем, вказується Продавцем в накладній та відраховується з дати отримання Товару Покупцем. Строк оплати є обов'язковим для Покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Строк дії Договору встановлений п. 8.4 Договору з моменту його підписання до 31.12.2009 р.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товари медичного призначення на загальну суму 5184, 71 грн. Факт отримання Товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних                 № РН-0050895 та № РН-0050896 від 11.07.2008 р., з відмітками відповідача.

Відповідно до умов Договору та з урахуванням передбаченої видатковими накладними відстрочки у 40 днів, відповідач мав розрахуватися з позивачем за поставлений Товар до 24.08.2008 р. Однак, у встановлений термін оплата проведена відповідачем частково, в сумі 128, 69 грн., що змусило позивача звернутися до господарського суду для стягнення решти заборгованості в примусовому порядку.

Таким чином, на момент розгляду справи відповідач заборгував позивачеві                    5056, 02 грн. Заборгованість у вказаній сумі визнана відповідачем повністю, що підтверджується  Актом звірки від 07.11.2008 р. (оригінал міститься в матеріалах справи).

Статтею 712 ЦК  України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання                             (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.1 Договору передбачено нарахування пені в розмірі 0,1 % від суми несплати за кожен день прострочення, при порушенні терміну оплати Покупцем.

Однак, відповідно ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі  276, 97 грн.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у сумі                           34, 49 грн. та інфляційні збитки –141, 57 грн.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд здійснив перерахунок штрафних санкцій, нарахованих позивачем, і дійшов до висновку про правильність їх нарахування. За таких обставин, з урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню повністю, у сумі  40882, 07 грн.

Судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Клопотанням вих. № 10 від 16.01.2009 р. (вх. № 546 від 19.01.2009 р.) позивач просить також включити до складу витрат покладених на відповідача вартість довідки Головного управління статистики в Київській області про включення відповідача до ЄДРПОУ, отриманої позивачем за власні кошти на виконання вимоги ухвали суду від  01.12.22008 р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК  відносяться, зокрема, суми, що підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду  для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК).

За таких обставин у господарського суду відсутні підстави для віднесення витрат, понесених позивачем на отримання довідки, до судових витрат.

Керуючись ст. ст. 49,  п. 1-1 ст. 80, ст. ст.  82-85 ГПК України, господарський суд,-

                           вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

          2.  Стягнути з Приватного підприємства «Аптека Едельвейс»(18018, м. Черкаси, пр-кт Хіміків, 66, код ЄДРПОУ 30238634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватфарм»(08800, Київська область, м. Миронівка, вул. 40-річчя перемоги, 10, код  ЄДРПОУ 23238336) 5056 (п'ять тисяч п'ятдесят              шість) грн. 02 коп. основної заборгованості, 276 (двісті сімдесят шість) грн.. 97 коп. пені, 141 (сто сорок одну) грн. 57 коп. інфляційних збитків, 34 (тридцять чотири) грн.     49 коп. –3% річних та судові витрати:  102  (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Антонова В.М.