Рішення

від 26.01.2009 по справі 5020-2/602

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/602

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" січня 2009 р. справа № 5020-2/602

За позовом відкритого акціонерного товариства „Севастопольське управління дорожнього будівництва” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 62)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Югстройінвест”

(99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 3)

про стягнення 1933,81 грн.

                                                                                                                        Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

Позивача –Чирська Альона Миколаївна, довіреність №1/16 від 09.01.2009;

Відповідача –Колтунович Віктор Вікторович, довіреність №01/03 від 01.03.2008.

СУТЬ СПОРУ:

25.11.2008 відкрите акціонерне товариство „Севастопольське управління дорожнього будівництва” 25.11.2008 звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Югстройінвест” про стягнення 1933,81 грн. з яких: основна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції -  1848,53 грн. та сума 3% річних –85,28 грн.  за прострочення виконання грошового зобов'язання.        

           Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договором підряду №26/10 від 26.10.2005 та додатковими угодами до нього за №1 та №2 у  частині своєчасної та у повному обсязі оплати виконаних робіт.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у ньому, основні з яких полягають у тому, що, на його думку, позивач пропустив строк звернення з відповідним позовом до суду та у зв'язку з цим просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у позові. Крім того, відповідач вказує на недійсність додаткової угоди №2 до договору №26/10 від 26.10.2005 у зв'язку з ії підписанням з боку ТОВ „Югстройінвест” неповноважною особою, та просить суд визнати в порядку пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України вказану додаткову угоду недійсною, як таку, що суперечить законодавству.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

           26.10.2005 товариство з обмеженою відповідальністю „Югстройінвест” (Генпідрядник) та  відкрите акціонерне товариство „Севастопольське управління дорожнього будівництва” (Субпідрядник) уклали  договір підряду №26/10 (далі-Договір), згідно умов якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе виконання робіт по інженерно-технічних дослідженнях та благоустрою території на об'єкті „Торговельний комплекс „Ален” по вул. Борисова” відповідно до узгодженої та затвердженої проектно-кошторисної  документації.

           Відповідно пунктів 2.1, 2.3 та 2.5 Договору вартість робіт визначена динамічною ціною та складає 424531 грн. Генпідрядник здійснює оплату виконаних робіт на підставі акту (форма КБ-2В, довідки КБ-3), підписаного відповідальними представниками сторін. Генпідрядник зобов'язаний в трьохденний строк перевірити та підписати акт фактично виконаних обсягів робіт.

           Розрахунки здійснюються протягом трьох календарних днів з моменту підписання акту, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

           Додатковими угодами №1 та №2 сторони внесли доповнення до Договору, відповідно до яких позивач зобов'язався виконати додаткові роботи на об'єкті, а відповідач –прийняти та оплатити вартість цих робіт на загальну суму 84953,00 грн.

           На виконання Договору та додаткових угод до нього, у відповідності з актами приймання виконаних підрядних робіт №1 від 30.11.2005 за листопад 2005 року, №2 за листопад 2005 року та акт виконаних робіт за грудень 2005 року,  підписаними сторонами, ВАТ „Севастопольське управління дорожнього будівництва” виконало та здало, а  ТОВ „Югстройінвест” прийняло роботи на загальну суму 509482,80 грн.

           Акт №2 за листопад 2005 року та акт за грудень 2005 року не містять точної дати їх підписання, але з врахуванням дати підписання акту №1 (30.11.2005) акт №2 не міг був підписаний раніш цієї дати, тому зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно цього акту, як і зобов'язання по оплаті виконаних робіт за грудень 2005 року виникли у ТОВ „Югстройінвест” не раніше грудня 2005 року.

           Взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт відповідач виконав не в повному обсязі, лише у сумі 508194,00 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі  1288,80 грн.

          Несплата відповідачем  вказаної суми заборгованості і стала підставою для звернення відкритого акціонерного товариства „Севастопольське управління дорожнього будівництва” з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази оплати відповідачем вказаної заборгованості на день прийняття рішення відсутні, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача залишку боргу у сумі 1290,00 грн. суд визнає обґрунтованими частково - лише у сумі 1288,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3 % річних у розмірі 85,28 грн. та суму інфляційного відшкодування у розмірі 558,00 грн. за відповідний період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості 3% річних у розмірі 85,28 грн. та збитки від інфляційного подорожчання у розмірі 558,00 грн. перевірені судом, визнані завищеними та такими, що підлягають стягненню частково, відповідно у сумах 55,31 грн. та 424,07 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1768,18 грн., з яких: 1288,80 грн. - сума основного боргу, 55,31 грн. –3% річних та 424,07 грн. –сума індексу інфляції.

Згідно статей 256-257  Цивільного кодексу України (далі-Кодексу) позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

           Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

           Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Кодексу  перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

           За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

           Згідно частин третьої та четвертої стаття 267 Кодексу позовна  давність застосовується  судом  лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Як раніше встановлено судом зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт виникло не раніш грудня 2005 року. За таких обставин суд вважає позовну заяву ВАТ „Севастопольське управління дорожнього будівництва”, подану 25.11.2008, такою, що подана в межах встановленого трьохрічного строку позовної давності, і, як наслідок, не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування судом спливу позовної давності та відмови у позові.

Згідно пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як стверджує відповідач, додаткова угода №2 до Договору підписана іншою особою ніж та, що вказана в угоді, тобто неповноважною особою.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі-Кодексу) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Кодексу).

Згідно статті 241 Кодексу правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

            Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

            Прийняття відповідачем виконаних робіт за додатковою угодою №2 та часткова оплата ії вартості свідчить про наступне схвалення ТОВ „Югстройінвест” цієї угоди.

           За таких обставин суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог та задоволення заяви відповідача про визнання недійсною додаткової угоди №2 до Договору.

У разі наявності достатніх підстав та належних доказів стосовно недійсності угоди відповідач не позбавлений можливості самостійно звернутись з відповідним позовом до суду.    

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

  1.          Позов задовольнити частково.

           2.    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Югстройінвест” (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 3, код ЄДРПОУ 32506196, р/р №26002301336425 у СВ  „Промінвестбанк”, МФО 324515) на користь відкритого акціонерного товариства „Севастопольське управління дорожнього будівництва” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 62, код ЄДРПОУ 03450614, р/р  26000945182941 у СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) заборгованість у сумі  1768,18 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн. 18 коп.), з яких: 1288,80 грн. - сума основного боргу, 55,31 грн. –3% річних та 424,07 грн. –сума індексу інфляції; витрати по сплаті державного мита у сумі 93,26 грн. (дев'яносто три грн. 26 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107,89 грн. (сто сім грн. 89 коп.).         

  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.        В іншій частині позовних вимог відмовити.

     Суддя                                                                                                                   Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано  02.02.2009.