Рішення

від 21.12.2012 по справі 5011-12/11970-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/11970-2012 21.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Територіального центру соціального обслуговування населення Солом'янського району міста Києва.

Про стягнення 30 738,37 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Марковська В.В. - представник (дов. №93/2012/02/12-19 від 13.02.2012)

Від відповідачів Галуненко І.В.- представник(дов. № 579 від 13.11.2012)

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством "Київенерго" заявлений позов до Територіального центру соціального обслуговування населення Солом'янського району міста Києва про стягнення 30 738,37 грн.

Ухвалою суду від 29.08.2012 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі №5011-12/11970-2012 та призначено розгляд справи на 18.09.2012.

В судове засідання 13.11.2012 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав додаткові документи по справі.

В судове засідання представник відповідача з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.11.2012 розгляд справи відкладено на 21.12.2012.

В судовому засіданні 21.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 21.12.2012 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 21.12.2012 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2001 між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 910756, відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу (Споживач) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач (Споживач) зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, тоді, як відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2 Додатку 4 до Договору Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту облікову картку (табуляграму) фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 Додатку 4 до Договору, сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, "Абонент" виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2012 по 01.08.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.08.2012 становить 26 990,97 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 26 990,97грн. основного боргу, пеню в сумі 2 966,67 грн. 127,89 грн. - інфляційної складової боргу, 652,84 грн. - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 910756 від 01.11.2001 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 26 990,97 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Однак, як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію, відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 20 200 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, 21.12.2012, заборгованість відповідача за надану теплову енергію у гарячій воді за період з 01.01.2012 по 01.08.2012 становить 6 790,97 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 20 200 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 5011-12/11970-2012 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 20 200 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 6 790,97грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 966,67 грн., 127,89 грн. - інфляційної складової боргу, 652,84 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 910756 від 01.11.2001 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Пунктом 3.5 Додатку 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову (Додаток 1) становить 5588,77грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2 966,67 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 966,67 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 127,89 грн. -збитків від інфляції та 652,84 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування населення Солом'янського району м. Києва (03087, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 83 А, код ЄДРПОУ 22893688) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; р/р 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 6790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) грн.. 97 коп., основної заборгованості, 2966 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн..67 коп. пені, 127 (сто двадцять сім) грн.. 89 коп.,- збитків від інфляції, 652 (шістсот п'ятдесят дві) грн.. 84 коп. - 3% річних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн.. 50 коп судового збору

3. Припинити провадження у справі № 5011-12/11970-2012 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 20 200 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 27.12.2012

Суддя Л.В.Прокопенко