Рішення

від 24.01.2013 по справі 18/2360/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2013 Справа № 18/2360/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000", вул. І.Франка, 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500

до Приватного підприємства "Ударник", вул. Молодогвардійців, 30, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600

про стягнення 37 019,09 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Тимошенко С.П., довіреність б/н від 29.12.12 р.;

від відповідача: не з'явилися.

24.01.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000", м. Лубни про стягнення з Приватного підприємства "Ударник", м. Кременчук 37 019,09 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами 11.10.2011 р. договору поставки товару № КМК382, з яких 32 848,08 грн. основний борг, 886,21 грн. пеня за період з 16.09.2012 р. по 23.11.2012 р., 3 284,80 грн. штраф.

Представник позивача надав суду клопотання вх. № 1213д від 24.01.2013 р. про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 000,00 грн., на підтвердження цієї обставини останній надав суду копію платіжного доручення № 49 від 30.11.2012 р..

Суд приймає дане клопотання до розгляду та задовольняє його за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 30.11.2012 р. про порушення провадження у даній справі та п. 4 ухвали суду від 20.12.2012 р. про відкладення розгляду даної справи) не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

11.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Ударник" (далі - покупець) було укладено Договір поставки товару № КМК382 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а останній зобов'язувався прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначеному в Договорі (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом постачання є автомобільні запчастини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів (далі-товар), найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в заявці покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, або електронної пошти. Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після її підписання обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 та п. 1.3 Договору);

- сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від постачальника в період дії даного договору, вважаються отриманими на виконання даного договору (п. 1.4 Договору);

- найменування, асортимент та кількість товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору);

- оплата товару покупцем проводиться у національній валюті України на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.6 Договору);

- моментом поставки вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю за видатковою накладною (п. 4.3 та п. 4.4. Договору);

- у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п. 7.2 Договору);

- порушення покупцем строків оплати більш ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього договору. За односторонню відмову від виконання умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п. 7.3 Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р., а в частині здійснення розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо в термін за 20-ть календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати даний Договір, він вважається пролонгованим на наступний рік (п. 9.1 та п.9.2 Договору).

За даними позивача (пояснення № 8 від 04.01.2013 р. (вх. № 1212д від 14.01.2013 р.) відповідно до приписів п.9.2 Договору останній є пролонгованим на 2012 рік у зв'язку з відсутністю повідомлень про його розірвання.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 32 848,08 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних, а саме : № 1403/1 від 05.09.2012 р. на суму 14 130,00 грн., № 1414/1 від 07.09.2012 р. на суму 4 718,04 грн., № 1423/1 від 07.09.2012 р. на суму 11 000,04 грн. та № 1445/1 від 11.09.2012 р. на суму 3 000,00 грн. (а.с. 13-16).

Факт отримання товару представником відповідача підтверджується також наявною у матеріалах справи копією довіреності на отримання товароматеріальних цінностей № 4 від 13.08.2012 р. (а.с. 17).

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не здійснив оплату за отриманий товар.

З огляду на вищевикладене, 31.10.2012 р. позивач звертався до відповідача з претензією (вих. № 304) з вимогою сплатити борг за отриманий товар по Договору протягом семи днів з дня отримання даної претензії. Дана претензія була отримана уповноваженою особою відповідача (Стригун О.І.) 13.11.2012 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення - вищезазначеної претензії (а.с. 19).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару не виконав, заборгованість останнього складала 32 848,06 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 37 019,09 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами 11.10.2011 р. Договору поставки товару № КМК382, з яких : 32 848,08 грн. основний борг, 886,21 грн. пеня за період з 16.09.2012 р. по 23.11.2012 р., 3 284,80 грн. штраф.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову складала 32 848,06 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Позивач повідомив суд, що в процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено часткове погашення основного боргу за отриманий ним товар по Договору в сумі 5 000,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 49 від 30.11.2012 р..

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 000,00 грн., між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 27 848,06 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктами 7.2 та 7.3 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем умов п. 3.6 Договору поставки (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, а за прострочення оплати отриманого ним товару понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу

При укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 886,21 грн. пені 16.09.2012 р. по 23.11.2012 р. (з урахуванням моменту виникнення прострочення зобов'язання з оплати товару) та 3 284,80 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 27 848,06 грн. основного боргу, 886,21 грн. пені та 3 284,80 грн. штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 000,00 грн., між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та враховуючи п. 5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/453 від 26.06.1995 р. (із змінами та доповненнями).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ударник" (вул. Молодогвардійців, 30, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600), ідентифікаційний код юридичної особи 13965845, р/р № 26009013002547 в ПАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000" (вул. І.Франка, 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500), ідентифікаційний код юридичної особи 30568711, п/р № 26004179500001 в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401 - 27 848,06 грн. основного боргу, 886,21 грн. пені, 3 284,80 грн. штрафу та 1 609,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складене 29.01.2013 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.