Рішення

від 29.01.2009 по справі 37/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/230

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.01.09 р.                                                                                                       Справа № 37/230                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат”,                   м. Часів-Яр, ідентифікаційний код 00191773

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактраст”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 31219099

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Відкритого акціонерного товариства “Ясиновський коксохімічний завод”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 00191035

про: стягнення заборгованості в сумі 1 815 141,89 грн. та пені в сумі 133430,46 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Синицін Р.Л. (за довіреністю №12/6-90 від 30.12.2008р.);

від Відповідача – Вєтрова Е.В.(за довіреністю № б/н від 05.01.2009р.);

від Третьої особи – Назаренко О.В. (за довіреністю №8674/04 від 15.09.2008р.).

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 06.01.2009р. на 20.01.2009р., з 20.01.2009р. на 29.01.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів-Яр (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактраст”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 815 141,89 грн. та пені в сумі 349 090,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання № 155/ПО-473/08 від 03.06.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання № 155/ПО-473/08 від 03.06.2008р. з додатками №1, рахунок - фактура №251040 від 31.06.2008р., №275240 від 22.08.2008р., №257040 від 06.08.2008р., №2606640 від 09.08.2008р., №262940 від 11.08.2008р., №271740 від 18.08.2008р., №274040 від 20.08.2008р., №275340 від 20.08.2008р.; квитанцій про приймання вантажу № 50931021 від 31.07.2008р., № 50931020 від 31.07.2008р, №50931320 від 31.07.2008р., №50931322 від 31.07.2008р., №50931321 від 31.07.2008р., № 50931367 від 06.08.2008р., №50931368 від 06.08.2008р., №50931393 від 09.08.2008р., №50931406 від 11.08.2008р., №50931472 від 19.08.2008р., №50931478 від 20.08.2008р., № 50931484 від 20.08.2008р.; розрахунок пені за прострочення платежів станом на 02.12.2008р.; претензію №12/2-172 від 16.10.2008р. з квитанцією про відправлення.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 173, 216, 220 Господарського кодексу України,  ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані документи, як витребувані судом, так і на підтвердження власної позицї,  для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.41-55, 57, 112-127 т.1), у тому числі – акт звірення розрахунків відносно суми основного боргу, підписаний двома сторонами.

Заявою про доповнення до позовної заяви № 12/2-225 від 19.01.2009р.  (а.с.109 т.1) Позивач  зменшив позовні вимоги в частині пені у зв'язку з помилковою методикою розрахунку пені, остаточно наполягаючи на стягнення загального боргу у розмірі 1 815 141,89 грн. та пені -133 430,46 грн., надаючи відповідних розрахунок (а.с.110 т.1)

Відповідач надав відзив №08/02 від 14.01.2009р. (а.с.84 т.1), яким визнав вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1 815 141,89 грн., та витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.67-83, 85, 86 т.1), у тому числі – підписаний двома сторонами акт звірення щодо наявності визнаної заборгованості.  20.01.2009р.

Ухвалою суду від 06.01.2009р. до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Відкрите акціонерне товариство „Ясиновський коксохімічний завод” (далі – Третя особа)

Представник Третьої особи у судове засіданні 29.01.2009р. у судове засідання з'явився, надавши витребувані судом документи (а.с.а.с.15-32 т.2), щодо яких усно пояснив про отримання від Позивача вогнетривкої продукції згідно наявних  залізничних перевізних документів, з яким відсутні безпосередні відносини з постачання, у рахунок постачання від Відповідача в межах правовідносин з останнім за договором № 187у від 13.05.2008р.

Задля формування належної доказової бази і встановлення фактичних обставин справи ухвалою суду від 06.01.2009р. у Донецькій залізниці (відповідного структурного підрозділу) в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України були витребувані засвідчені копії перевізних документів щодо розглядуваного постачання вогнетривкою продукції, на отримання яких було уповноважено Позивача.

На виконання зазначеної ухвали до матеріалів справи надані корінці дорожньої відомості (а.с.а.с.2-13, т.2)

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а не надані Третьою особою письмові пояснення по суті спору з огляду на інші докази не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір постачання № 155/ПО-473/08 (а.с.а.с.8-10 т.1), згідно п.п. 1.1., 9.1 якого  Постачальник постачає у власність, а Покупець приймає та сплачує продукцію, а також сплачує додаткові послуги та товари, пов'язані з упаковкою, завантаженням та транспортуванням продукції, на умовах, передбачених даним договором, протягом  періоду з 03.06.2008р. по 21.12.2008р. При цьому, асортимент (марка), кількість і ціна продукції, перелік та вартість послуг визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору передбачені умови та форма розрахунків, зокрема:

-          вартість, що підлягає оплаті, включає в себе вартість фактично поставленої продукції, послуг та залізничного тарифу з врахуванням НДС, транспортно - експедиційних послуг;

-          оплата вартості поставки здійснюється в строки оплати, встановлені в специфікації з постачальної продукції (додаток №1 до договору);

-          розрахунки за договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі або внесенням боржником грошових коштів в касу кредитора.

У додатку № 1 від 03.06.2008р. (а.с.11 т.1) до договору постачання сторони узгодили специфікацію, вказуючи у якості умов постачання відповідної продукції  - СРТ ст. Кринична Донецької залізниці згідно „Інкотермс-2000”.

На виконання умов договору щодо постачання продукції, визначеної у специфікації, Позивачем у період з 31.07.2008р. по 20.08.2008р. поставлена продукція на адресу Третьої особи із визначенням станції призначення – Кринична Донецької залізниці,  що вбачається із наявних в матеріалах справи перевізних документів  - квитанцій про прийняття вантажу (а.с.а.с.14-18, 20, 21, 23, 25, 27, 29, 31 т.1), корінці дорожньої відомості (а.с.а.с.2-13 т.2), залізничні накладні (а.с.а.с.20-32 т.2).

При цьому, як вбачається із довідки Позивача № 12/2-226 від 19.01.2009р. (а.с.122 т.1), наданої на вимогу суду, та пояснень представника Третьої особи у судовому засіданні 29.01.2009р., безпосередньо між Позивачем та Третьої особою відсутні правовідносин із постачання продукції, зазначеної у вказаних перевізних документах.

Проте, постачання такої продукції Третій особі передбачено за договором № 187у від 13.05.2008р. (а.с.а.с.87-107 т.1), укладеним з Відповідачем, внаслідок чого поставлена Позивачем та отримані Третьої особою продукція враховувалася останнім як виконання зобов'язань з постачання за вказаним договором з боку Відповідача, що підтвердив його представник у судовому засіданні 29.01.2009р.

Відповідно до п.5.3 договору постачання № 155/ПО-473/08  Позивачем Відповідачу були виставлені (а.с.а.с.114-121 т.1) для оплати поставленої продукції рахунки – фактури №251040 від 31.06.2008р., №275240 від 22.08.2008р., №257040 від 06.08.2008р., №2606640 від 09.08.2008р., №262940 від 11.08.2008р., №271740 від 18.08.2008р., №274040 від 20.08.2008р., №275340 від 20.08.2008р. (а.с.а.с.12, 13, 19, 22, 24, 26, 28, 30 т.1).

Згідно умов додатку №1 до договору постачання № 155/ПО-473/08 оплата здійснюється Відповідачем протягом 5-ти днів з моменту поставки продукції.

16.10.2008р. Позивач направив (а.с.34 т.1 на адресу Відповідача претензію №12/2-172 (а.с.33 т.1) про сплату заборгованості, проте  відповіді не отримав.

Внаслідок порушення Відповідачем умов договору постачання № 155/ПО-473/08 від 03.06.2008р. щодо сплати вартості поставленої продукції, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованість та нарахованої пені.

Заявою № 12/2-225 від 19.01.2009р.  Позивач зменшив позовні вимоги у частині пені у зв'язку з помилковою методикою розрахунку пені, наполягаючи на стягнення загального боргу у розмірі 1 815 141,89 грн. та пені-133 430,46 грн.

Відповідач визнав вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1 815 141,89 грн., про що надав відзив від №08/02 від 14.01.2009р. (а.с.84 т.1)

На вимогу суду сторонами звірені розрахунки, за результатами чого складено відповідний акт (а.с.86 т.1), з якого вбачається наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за договором постачання № 155/ПО-473/08 від 03.06.2008р. у розмірі заявлених до стягнення 1 815 141,89грн.

Третя особа письмово своєї позиції по суті заявлених вимог до матеріалів справи не надала, проте представник у судовому засіданні 29.01.2009р. своїми поясненнями та наданими доказами підтвердив встановлену судом структуру взаємовідносин сторін стосовно постачання продукції, вимоги щодо сплати якої становлять предмет спору.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від № 12/2-225 від 19.01.2009р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог, і таке зменшення судом приймається, так як  зумовлено виправленням розрахункових недоліків в контексті законодавчо встановлених обмежень щодо стягнення пені за простроченими грошовими зобов'язаннями, а, відтак, - не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору №155/ПО-473/08 від 03.06.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №155/ПО-473/08 від 03.06.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно наявної специфікації від 03.06.2008р. (а.с.11 т.1), яка є невід'ємною частиною договору №155/ПО-473/08, продукція, оплата якої є предметом розглядуваного спору, мала поставлятися на умовах СРТ- ст. Кринична Донецької залізниці згідно із „Інкотермс-2000”, що узгоджується із приписами ч. 4 ст. 265 Господарського процесуального кодексу України. Виходячи із Офіційних правил тлумачення  торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка на вказаних умовах, серед іншого, передбачає оплату постачальником витрат з перевезення до визначеного пункту призначення (в розглядуваному випадку - ст. Кринична Донецької залізниці) та віднесення до доказів поставки залізничної накладної, як це передбачено в розділі 5 договору №155/ПО-473/08.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію протягом 5-ти днів з моменту її поставки, як це передбачено специфікацією №1  та п. 3.2  договору №155/ПО-473/08.

Як вбачається із наявних квитанцій про прийняття вантажу (а.с.а.с.15-18, 20, 21, 23, 25, 27,29 т.1), які згідно п.23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998р. №457, видаються вантажовідправнику на підтвердження прийняття вантажу, та згідно з Наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998р. №460, є складовою частиною комплекту перевізних документів, Позивачем виконані обов'язки з постачання продукції, визначеної  специфікацією №1, що додатково підтверджується і наданими до матеріалів справи у судовому засіданні 29.01.2009р. корінцями дорожньої відомості (а.с.а.с. 2-13 т.2) та залізничними накладними (а.с.а.с.20-32 т.2)– іншими складових єдиного комплекту перевізних документів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що визначення у вказаних документах у якості одержувача вантажу ВАТ „Ясиновський коксохімічний завод” зумовлено укладеним між Відповідачем та одержувачем вантажу договором №187у від 13.05.2008р. (а.с.а.с.87-107 т.1) та узгоджується із ч. 6 ст. 267 Господарського кодексу України, що також підтвердили своїми поясненнями у судовому засіданні 29.01.2009р. представники вказаних осіб.

Між тим, попри виставлені рахунки (а.с.а.с.12,13, 19, 22, 24, 26, 28, 30 т.1) та претензію № 12/2-172 від 16.10.2008р. (а.с.33 т.1) Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати поставленої продукції. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену у період з 31.07.2008р. по 20.08.2008р. вогнетривку продукцію та її розмір, приведений у розрахунку (а.с.32 т.1), підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, але й визнається (а.с.84 т.1), а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків (а.с.86 т.1), позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 1815141,89грн.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог в частині основного боргу, суд наголошує на такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Однак, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки наявність заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, відповідає законодавству і, з огляду на відсутність належних доказів протилежного, станом на момент прийняття цього рішення не погашена, суд, керуючись ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає визнання позову у якості самодостатньої підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в цій частині.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.7.1. договору  №155/ПО-473/08, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Разом із цим, як вбачається із розрахунку пені (а.с.32 т.1), первісно Позивач виходив з розміру останньої, визначеного в п. 7.1. договору  №155/ПО-473/08 – 0,1% від суми заборгованості за кожен день від суми простроченого платежу – що перевищує встановлені ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” межі.

В подальшому, доповненням до позовної заяви № 12/2 – 225 від 19.01.2009р. (а.с.109 т.1) та виходячи із розрахунку пені (а.с.110 т.1), Позивач зменшив вимоги щодо пені, пояснюючи це у судовому засіданні  врахуванням зазначених вище вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Проте, арифметичний перерахунок суми пені за визначені Позивачем періоди нарахування, які відповідають ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені за договором  №155/ПО-473/08 відносно стягуваної заборгованості із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ має становити  129114,66грн., в якому (розмірі) відповідні вимог задовольняються судом.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів-Яр (ідентифікаційний код 00191773) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактраст”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31219099) про стягнення заборгованості у розмірі 1815141,89 грн. та пені в сумі 133430,46грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактраст”(86103, Донецька область, м. Макіївка, вул. Радянської України, б.62, п/р №26009010026 в Донецькій філії ЗАТ „ЕБРФ”, МФО 394589, ідентифікаційний код 31219099) на користь Відкритого акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат” (84551, Донецька область, м. Часів-Яр, вул. Комсомольська, 1, п/р № 26009009680000 в АБ „Ікар-Бакн”, м. Донецька, МФО 334594, ідентифікаційний код 00191773) заборгованості у розмірі 1815141,89 грн. та пеню в сумі 129114,66грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактраст”(86103, Донецька область, м. Макіївка, вул. Радянської України, б.62, п/р №26009010026 в Донецькій філії ЗАТ „ЕБРФ”, МФО 394589, ідентифікаційний код 31219099) на користь Відкритого акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат” (84551, Донецька область, м. Часів-Яр, вул. Комсомольська, 1, п/р № 26009009680000 в АБ „Ікар-Банк”, м. Донецька, МФО 334594, ідентифікаційний код 00191773) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 19442 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн.73 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін  у судовому засіданні 29.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 29.01.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя