Рішення

від 21.12.2012 по справі 1628/2071/12

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1628/2071/12

Провадження № 2/1628/565/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2012 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді -Старокожко В.П.,

за участю секретаря Листопад В.Л. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТзОВ «Хорозький комбікормовий завод», Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області про відшкодування моральної шкоди, завданою отриманням тяжких тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень на виробництві

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він працюючи апаратником обробки зерна на ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»12 грудня 2011 року виконував вказівку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ремонту стрічкового транспортера на висоті 3.5 метра. Під час ремонту впав на землю та отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Хорольського районного суду від 09 липня 2012 року, який набрав законної сили 25 липня 2012 року, вказані відповідачі були засуджені.

Вказує, що в результаті отримання тілесних ушкоджень тривалий час лікувався, у нього були порушені нормальні життєві зв'язки, він втратив роботу, відчував сильний біль, переживав за своє подальше здоров'я, що спричиняло йому душевних страждань. Але у зв'язку з тим, що вироком суду питання стягнення моральної шкоди вирішено не було, то просить стягнути із відповідачів по 35000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та по 500 грн. витрат на правову допомогу.

В подальшому ОСОБА_1 свої позовні вимоги уточнив, просив суд залучити у якості співвідповідача ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»з якого також стягнути 50 000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу. Уточнені позовні вимоги обґрунтував тим, що нещасний випадок на виробництві стався при виконанні ним трудових обов'язків, а тому підприємство повинно на рівні із винними працівниками нести відповідальність.

Під час проведення попереднього судового засідання судом було задоволено клопотання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і залучено до участі у справі в якості відповідача Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області.

В судовому засіданні позивач як первісні так і уточнені позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовних заявах.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду письмові заперечення на позов, в якому проти позову заперечували, вважали, що незважаючи на обвинувальний ворок суду, за яким їх було засуджено за ст.. 272 ч.2 КК України, вони не повинні нести цивільну відповідальність перед позивачем, так як перебували у трудових відносинах із ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод», а тому вважали, що належним відповідачем є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області, так як їх роботодавець сплачує до вказаного фонду страхові внески, пославшись при цьому на ст.. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якою на вказаний орган покладено обов'язок відшкодовувати моральну шкоду за наявності факту заподіяння шкоди потерпілому.

Про те в судовому засіданні свою думку змінили, вважали, що моральна шкода підлягає стягненню лише із ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод», а тому просили суд стягувати моральну шкоду лише із роботодавця.

Представник ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»позов визнав частково, вважав, що немає підстав стягувати моральну шкоду із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також із Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області, так як позивач отримав травму на виробництві, а тому моральна шкода підлягає стягненню лише із підприємства. Заперечував проти стягнення із ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»всієї суми моральної шкоди, вказавши, що вона є недоведеною позивачем, зазначив, що підприємство визнає позов в межах 10000 грн.

Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області, позов в частині стягнення моральної шкоди заперечував. Вказав, що стара редакція ст.. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачала можливість виплати моральної шкоди Фондом, але із 2006 року Фонд виплачує потерпілим лише матеріальні збитки пов'язані із лікуванням травм отриманих на виробництві. Тому вважав, що стягнення судом моральної шкоди із Фонду буде протирічити законодавству.

Заслухавши сторони, належно дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.

Згідно зі ст. 23 ЦК України 2003 року особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України 2003 року юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст.. 237-1 КзПП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Аналізуючи вище перелічені правові норми в розрізі наданих суду матеріалів, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач 12 грудня 2011 року при виконанні трудових обов'язків на ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, перелому лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, травматичного невриту лівого лицевого нерву з грубим порушенням функції та стійким цефалічним помірним вестибуло -атактичним синдромом з рефлекторною пірамідною недостатністю в ногах, гострого лівобічного після травматичного середнього отиту, рани на голові. Забою грудної клітки та м'яких тканин спини, травматичного шоку 1 ступеню.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки № 515 від 27.11.2012 року в зв'язку із вказаним травмами ОСОБА_1 проходив лікування в Хорольській районній лікарні із 12.12.2011 року по 06.01.2012 року.

Згідно матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12.12.2011 року з апаратником обробки зерна ТОВ «Хорольський комбікормовий завод»ОСОБА_1, комісією із спеціального розслідування Територіального управління Держгірпромнагляду у Полтавській області нещасний випадок стався у зв'язку з порушеннями посадовими особами ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог Закону України «Про охорону праці»і своїх посадових інструкцій.

Вина ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»і його працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлена і вироком Хорольського районного суду від 25 липня 2012 року.

В силу ст.ст. 14, 61 ЦПК України відповідно до змісту вироку Хорольського районного суду Полтавської області 27 липня 2012 року є встановленим факт недотримання посадовими особами ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог Закону України «Про охорону праці», що призвело до травмування позивача ОСОБА_1 Даний факт не підлягає додатковому доказуванню.

Суд визнає, що факт отримання позивачем тяжких тілесних ушкоджень та тривале лікування у зв'язку із цим спричинив позивачу психологічну травму, він втратив роботу, йому довелося змінювати звички, шукати нових засобів до влаштування свого життя, періодично проходити лікування. Зазначені обставини призвели до втрати ним нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, в силу вимог законодавства саме юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, тому суд вважає, що стягнення відшкодування можливе лише з ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод», робітниками якого являлись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час вчинення ними неправомірних, злочинних дій, що буде повністю відповідати вимога ст.. 1172 ЦК України. Стягнення ж моральної шкоди з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача за даних обставин не є можливим, так як не підтримано правовими нормами.

Суд також приходить до висновку, що і Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області не є належним відповідачем, так як чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція ст.. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачала можливості сплати Фондом моральної шкоди за отриману шкоду здоров'ю чи смерть працівника під час виконання ним трудових обов'язків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характеру спричиненої шкоди позивачу, глибини і тривалості його страждань, а також того, що позивач сам грубо порушував правила безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою, вбачає вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення із ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»моральної шкоди в сумі 50000 грн. завищеними, а тому вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди якій підлягає стягненню на користь позивача в сумі 10 000 грн.

На основі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, що стосуються стягнення моральної шкоди з ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»підлягають задоволенню частково в сумі 10 000 грн., а в позовних вимогах щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Семенівському та Хорольському районах Полтавської області слід відмовити повністю, у зв'язку з їх безпідставністю.

Згідно ст.. 88 ч.3 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується із відповідача в дохід держави пропорційно задоволених вимог. Тому суд вважає, що із ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»підлягає стягненню в доход держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Також суд вважає необхідним стягнути із ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. в зв'язку із подачею уточненого позову.

Суд не вбачає підстав для стягнення із ТзОВ «Хорольський комбікормовий завод»витрат позивача ОСОБА_1 на правову допомогу за подачу позовної заяви до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, так як в цій частині в задоволення позовних вимог судом відмовлено повністю.

Керуючись ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 4, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хорольський комбікормовий завод» код ЄДРПОУ 00687356 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч ) грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн., а всього 11000 (одинадцять тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хорольський комбікормовий завод» код ЄДРПОУ 00687356 на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд полтавської області через Хорольський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: