Рішення

від 29.01.2013 по справі 6/5007/1414/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Від "29" січня 2013 р.                                                     Справа № 6/5007/1414/12 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Терлецької-Байдюк Н.Я. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (м. Київ)   до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" (м.Житомир) в особі  Київського спеціалізованого управління "Бурвод" 581 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" (м. Київ) про стягнення 5944,10 грн. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5944,10грн. за неналежне виконання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 року, з яких: 5431,33грн. - основний борг, 409,58грн. - пеня, 103,19грн. - 3% річних. 22.01.2013р. на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; копії поштової квитанції №0267 від 15.01.2012р., як доказ направлення на адресу відповідача акту звірки; копії довідки про надходження коштів  за договором від 01.07.2001р. №8011068 станом на 01.01.2013р. Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та винести рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити в повному обсязі. Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.53). Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ: 01.07.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (Енергопостачальна організація/позивач) та КСУ "Бурвод" 581 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" (Абонент/відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії №8011068 (а.с.23-24), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору). Відповідно до п. 2.2.1 та п. 2.3.1 зазначеного договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а відповідач (споживач) зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені додатком №1 до договору, не допускати їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Згідно з п. 2.3.2 договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору. Нарахування за теплову енергію здійснюється відповідно до Звертання-доручення про укладення договору (а.с.25). Як передбачено п.1 додатку №4 до договору (а.с.22), розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент (відповідач) до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п.2 додатку №4). Відповідно до п.5 додатку №4 абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду. Позивач умови договору виконав належним чином та поставив відповідачеві теплову енергію. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати за теплову енергію належним чином не виконав, про що свідчать облікові картки (табуляграми) та довідка про надходження коштів за спожиту теплову енергію (а.с.36-43,57). За даними позивача, станом на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед ПАТ "Київенерго" за спожиту теплову енергію в розмірі 5431,33 грн. Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 409,58грн. - пені, 103,19грн. - 3% річних. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору постачання теплової енергії  №8011068 від 01.07.2001р. Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України). Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5431,33грн. правомірні та підлягають задоволенню. Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 409,58грн. - пені та 103,19грн. - 3% річних. Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до п.7 додатку №4 до договору №8011068 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України. Слід зазначити, що позивачем пеня нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 01.05.2012 по 01.11.2012р. складає 409,58грн. (а.с.10). Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вона нарахована обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного між сторонами договору. Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне. Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних становить 103,19грн. Розрахунок обґрунтований, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню. Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Відповідач не подав доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо). Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 5431,33грн. - основного боргу, 409,58грн. - пені та 103,19грн. - 3% річних обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" (10000, м. Житомир, вул. Чапаєва, 7, код 01416317) в особі Київського спеціалізованого управління "Бурвод" 581 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, код 01416323) - на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.І.Франка, 5, код 00131305) - 5944,10грн., з яких: 5431,33грн. - основний борг, 409,58грн. - пеня, 103,19грн. - 3% річних, а також 1609,50грн. сплаченого судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 01 лютого 2013 року. Суддя                                                                     Терлецька-Байдюк Н.Я.   Віддрукувати: 1 - в справу 2, 3 - сторонам (рек. з повід.)