Рішення

від 28.01.2013 по справі 5015/5225/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.13 Справа№ 5015/5225/12

За позовом : Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Укрополь-ТЕН», м.Броди

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів

про стягнення 73 759грн. 46коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача : Гаврилюк О.Р.

від відповідача : Поліщак Р.В.

Представникам сторін роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Спільним українсько-польським товариством з обмеженою відповідальністю «Укрополь-ТЕН» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 62000грн. 00коп. основного боргу, 1533 грн. 86коп. 3% річних, 372грн. 68коп. інфляційних втрат, 3852грн. 92коп. пені та 6000грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката.

З поданої суду виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 692250 вбачається, що на час подання позовної заяви до суду правильною назвою позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрополь-ТЕН".

Ухвалою суду від 11.12.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.01.2013р. Ухвалою суду від 15.01.2013р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013р.

В судовому засіданні 28.01.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 15.01.2013р. №НХ-40 (зареєстрований канцелярією суду 15.01.2013р. за № 1031/13) проти суми основного боргу не заперечив, виникнення заборгованості пояснює відсутністю фінансування та наявністю значної кредиторської заборгованості, також визнав суму 3% річних та інфляційних втрат. Однак, нарахування пені вважає безпідставним та просить суд застосувати позовну давність. Щодо стягнення оплати послуг адвоката зазначив, що оскільки дана справа відноситься за своєю складністю до категорії простих справ, вважає розумним розміром компенсації витрат на оплату послуг адвоката в межах 2-3 тис. грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

27.07.2010р. між Спільним українсько-польським товариством з обмеженою відповідальністю «Укрополь-ТЕН» та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання» укладено договір поставки №Л/НХтер-5/10016 відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (відповідача), а покупець прийняти та оплатити певний товар в асортименті та кількості відповідно до специфікації №1, що є додатком №1 до даного договору та його невід'ємною частиною (електроустаткування ТЕН 420 В 11/1,2 Н220).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації №1. Сума даного договору на момент його підписання складала 199800грн. 00коп., в т.ч. ПДВ 33300грн. 00коп. (п.4.2. договору)

Відповідно до п.6.1. оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем не раніше 45 банківських днів після дати поставки товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар згідно накладної №222 від 14.09.2010р. на суму 91 800грн. 00коп. та згідно накладної №301 від 22.10.2010р. на суму 70200грн. 00коп. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином в повному обсязі не виконав, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 100000грн. 00коп.

З метою погашення заборгованості позивачем надіслано відповідачеві претензії №11 від 27.01.2012р. та №45 від 09.04.2012р. з вимогою погасити наявну заборгованість, проте відповідач вимоги претензії не виконав та виниклу заборгованість не оплатив.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 62000грн. 00коп.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 62 000грн. 00коп. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.9.4. договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.02.2012р. по 03.12.2012р. в розмірі 3852грн. 92коп.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності який складає три роки. Однак, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальна позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.

Оскільки поставка товару була здійснена 14.09.2010р. та 25.10.2010р., а оплата повинна була бути здійснена відповідно до п.6.1. договору не раніше 45 банківських днів після дати поставки товару, то 29.10.2010р. та 24.12.2010р. є першим днем прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати отриманого товару.

Заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 3 852грн. 92коп.

Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 цієї статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладені обставини, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 3 852грн. 92коп. пені .

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно представленого суду розрахунку розмір інфляційних втрат за період з лютого 2012 року по вересень 2012 року включно становить 372грн. 68коп., а 3 % річних за період з 07.02.2012р. по 03.12.2012р. - 1 533грн. 86коп. Суд прийшов до висновку про те, що дані суми є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 000грн. 00коп. витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, суд вважає прийшов до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання адвокатських послуг від 05.11.2012 р., який укладений між адвокатом Гаврилюком О.Р. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укропль-ТЕН»., відповідно до п. 1.1. якого адвокат зобов'язувався надати правову допомогу щодо підготовки, написання претензії, позовної заяви, інших необхідних документів, а також представництво в суді (господарському суді) інтересів клієнта у справі про стягнення з Відокремленого підрозділу «Ужгородський відділ МТП ДТГО «Львівська залізниця» заборгованості перед клієнтом (позивачем).

Пунктом 4.2. договору, передбачено, що всього гонорар адвоката складає 6 000 грн.00коп.

Відповідно до п. 4.3. договору, за прийняття доручення згідно цього договору до виконання клієнт негайно сплачує адвокату аванс, який складає 50 відсотків суми гонорару.

Як вбачається з банківської виписки від 16.11.2012р., на виконання договору ТзОВ «Укрополь-ТЕН» перерахувало на рахунок адвоката Гаврилюка О.Р. аванс в сумі 3000грн. 00коп.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що ціна даного позову без врахування заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката становить 67 759грн. 46коп. суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000грн. 00коп. є неспіврозмірним до ціни позову. При цьому суд також враховує необхідні затрати праці на підготовку позовних матеріалів по даній справі, виходячи з того, що даний спір за своїм характером не відноситься до категорії складних. Таким чином, суд вважає за доцільне частково задоволити вимогу позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000грн. 00коп., що відповідає усталеній практиці розміру таких витрат, враховуючи категорію спору. Вказана сума, на переконання суду, відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат на оплату послуг адвоката для даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов пілягає частковому задоволенню в частині стягнення 62 000грн. 00коп. основного боргу, 372грн. 68коп. інфляційних втрат, 1 533грн. 86коп. 3% річних та 2 000грн. 00коп. витрат на послуги адвоката. В частині стягнення суми пені в розмірі 3 852грн. 92коп. та решти суми витрат на послуги адвоката в сумі 4 000грн. 00коп. - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 257, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 229, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 78, 82, 84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрополь-ТЕН», Львівська область, м. Броди, вул. Чупринки, 6 (ідентифікаційний код 31755801) 62000грн. 00коп. основного боргу, 372грн. 68коп. інфляційних втрат, 1533грн. 86коп. 3% річних, 2000грн. 00коп. витрат на послуги адвоката та 1438грн. 89коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення пені в розмірі 3852грн. 92коп. та решти суми витрат на послуги адвоката в сумі 4 000грн. 00коп. - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 31.01.2013р.