Рішення

від 30.01.2013 по справі 401/2536/12

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 401/2536/12

(2/199/300/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Щербини - Почтовик І.В.,

при секретарі Штонді О.О.

за участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання фіктивного правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, з урахуванням уточнених позовних вимог, які були подані представником позивача, посилаючись на те, що 06 вересня 2011 року в м. Дніпропетровську між позивачем та відповідачем був складений договір займу в простій письмовій формі (розписка). Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу гроші в сумі 128 000 доларів США, що на момент оформлення договору станом на 06.11.2011 року складає 1 020 160, 00 гривень. За умовами договору відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання за користування грошовими коштами сплатити йому 0,5 % від суми займу за кожен місяць, сплата процентів зараховується після сплати загальної суми боргу. Оскільки строк повернення боргу не вказаний в розписці, то 11 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення суми боргу, в якій просив повернути борг в сумі 128 000, 00 доларів США до 20.02.2012 року, який брав гроші для себе та своєї дружини ОСОБА_3 на потреби родини, але борг не повернутий. Крім того, оскільки відповідачі станом на 20.01.2013 року не виконали умови повернення боргу відповідачі повинні сплатити 3% річних від суми боргу, а саме: 28 054,40 гривень, тому просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно грошові кошти в сумі: основний борг -1 020 160, 00 гривень, відсотки в сумі -81 612,80 гривень, 3% річних -28 054,40 гривень, судові витрати в сумі 3 933,12 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом та подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання фіктивного правочину недійсним, в обґрунтування, якої зазначив, що ним та ОСОБА_4 у 1994 році було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт»з метою торгівлі полімерною сировиною, та їм рекомендували відповідача ОСОБА_1, як можливого імпортера сировини з-за кордону, в послідуючому підприємство ТОВ «Пласт»та підприємство відповідача за зустрічним позовом у 2009 році уклали зовнішньоекономічні контракти № 07/0209 та № 06/0209 від 07.02.2009 р. та 06.02.2009р., за умовами яких підприємство ОСОБА_1 поставляло ТОВ «Пласт»полімерну сировину за період з лютого по червень 2009 року на підставі вантажно-митних декларацій (ВМД). ТОВ «Пласт», учасником якого є відповідач за первісним позовом зобов'язалося сплачувати поставлену продукцію, але у зв'язку з кризою ТОВ «Пласт»виявилося у скрутному фінансовому становищі та було не спроможне сплачувати борг за поставлену сировину по контрактам. У вересні 2011 року ОСОБА_1 прибув до України з приводу з'ясування причини не сплати товариством боргу та запропонував підписати розписки на суму боргу та на суми майбутніх поставок, тому вони разом з ОСОБА_4 і підписали, але ці розписки не є доказом отримання коштів від ОСОБА_1, так як дійсно кошти не передавалися, розписка є лише формальним документом, тому просив визнати фіктивний договір позики, укладений 06.09.2011 року між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі розписці -недійсним.

В судовому засіданні особисто позивач та його представник підтримали первісний позов та просили його задовольнити, відмовивши у задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні відповідач та його представники заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1, та просили задовольнити зустрічний позов. Представники відповідача та сам відповідач, допитаний судом в якості свідка, заперечували проти отримання грошових коштів ОСОБА_2 взагалі, а тим паче в інтересах сім»ї, не заперечуючи, що підпис у розписці виконаний ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1, як свідок, зазначив, що він передавав грошові кошти відповідачеві частинами, як особисто так і через ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожен окремо плуталися у поясненнях, а саме щодо дат передачі грошових коштів, місця їх передачі та сум, зазначаючи, що грошові кошти передавали ОСОБА_2, розписки від нього про отримання грошових коштів не брали.

Допитаний в судовому засіданні, як свідок, відповідач ОСОБА_2, пояснив, що між ним та позивачем існували бізнесові інтереси з приводу діяльності їхніх фірм, та оскільки у його фірми ТОВ «Пласт»виникла заборгованість у 2011 році позивач привіз розписку і попросив підписати її для власного заспокоєння. Як зазначив свідок, він як фізична особа для особистих інтересів своєї сім*ї від позивача грошів не отримував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він разом з ОСОБА_2 є засновниками ТОВ «Пласт», яке здійснювало комерційну діяльність разом з фірмою позивача, та оскільки у ТОВ «Пласт»виникла заборгованість позивач запропонував підписати розписку, як йому так і ОСОБА_2, для власного заспокоєння, однак грошових коштів жоден з них не отримував.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову, та відмови у задоволенні зустрічного позову -з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 06 вересня 2011 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 взяв у борг у громадянина Литовської Республіки ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 128 000 доларів США, відповідно до якої зобов'язався за користування грошовими коштами сплатити ОСОБА_1 0,5 % від суми займу за кожен місяць, сплата процентів зараховується після сплати загальної суми боргу (а.с.10).

Згідно листа на ім'я ОСОБА_2 від 11 січня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 вимагає повернути йому суму боргу в сумі 128 000, 00 доларів США до 20 лютого 2012 року (а.с.6).

В матеріалах справах міститься статут ТОВ «Пласт», згідно з якого вбачається, що учасниками Товариства є ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а.с.82-83), контракти № 07/0209 та № 06/0209 від 07.02.2009 р. та 06.02.2009р. (а.с.84-87), за умовами яких підприємство ОСОБА_1 поставляло ТОВ «Пласт»полімерну сировину за період з лютого по червень 2009 року на підставі вантажно-митних декларацій та Инвойс (а.с.88-107).

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.146) вбачається, що дійсно зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт», зареєстровано 01.06.2001 року, керівником являється Охота Григорій Григорович, засновниками являються ОСОБА_4,ОСОБА_2.

Згідно податкової декларації про доходи ОСОБА_1 (а.с.216-220) вбачається, що 2008 році дохід складає 6146273.50

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім зазначеного, як передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов'язаний в свою чергу, з огляду на ч.1 ст.1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; на виконання ч. 1 ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 06.09.2011 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 128 000 доларів США, за користування отриманими грошовими коштами зобов'язався сплачувати 0,5 % від суми займу кожен місяць, оригінал розписки оглядався безпосередньо в судовому засіданні ( а.с.10)

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 надав підтвердження укладеному договору позики розписку у простій письмовій формі та взяв на себе зобов'язання повернути грошові кошти, проте, з боку позичальника зобов'язання виконано не було, грошові кошти позикодавцеві у повному обсязі повернуті не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач порушив зобов'язання за укладеним договором позики, допустивши його невиконання, правові наслідки порушення зобов'язання договором обумовлені не були, для суду вбачаються правові підстави для поновлення порушених прав позивача шляхом присудження стягнення грошової суми із особи, яка допустила порушення виконання боргового зобов'язання за договором.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України; відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За розгляду справи позивач, довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України; відповідач доказів про зворотне не надав, з огляду на викладене, для суду вбачаються підстави для ухвалення рішення про задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу 1 131 384.83 гривень (один мільйон сто тридцять одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 83 коп.), яка складається: основний борг -1 020 160.00 гривень, відсотки в сумі 81 612.80 гривень ( 1 020 160.00 х0.5%х16місяців) , 3% річних в сумі 29 612.03 гривень ( 1 010 160.00 +81612.80) х 327 днів х 0,0082) суд також зважує на те, що позивач просив стягнути 3% річних надавши невірний розрахунок, оскільки вірним буде розрахунок саме визначений судом.

Разом з тим, частково задовольняючи первісний позов, для суду не вбачається правових підстав для задоволення позову в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_3, оскільки відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом. Аналіз норм сімейного законодавства надає підстави для висновку, що при покладенні обов'язку на одного з подружжя, який не був стороною у договорі позики, доказуванню підлягає укладання договору позики та отримання позики для потреб та інтересів сім*ї. Однак, як встановлено судом стороною по борговому зобов'язанню ОСОБА_3 не була, згода на вчинення вказаного боргового зобов'язання сторонами не надана, як і не надано доказів того, що договір позики було укладено саме для потреб та інтересів сім*ї.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання фіктивного правочину недійсним то вони задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом, який відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що боргова розписка про отримання 128 000 доларів США (сто двадцять вісім тисяч доларів США) підписана саме ОСОБА_2, останній вказаного не заперечував.

Вирішую на виконання вимог ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат в сумі 3 762.90 гривень, які складаються з судового збору в сумі 3219.00 гривень та судового збору за задоволення клопотань про забезпечення позову та доказів в сумі 357.06 гривень, що стосується судових витрат в сумі 135.06 вони є надмірно сплаченими, тому у їх відшкодуванні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 212-215,222,88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу -задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 борг за розпискою в сумі 1 131 384.83 гривень (один мільйон сто тридцять одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 83 коп.), яка складається: основний борг -1 020 160.00 гривень, відсотки в сумі 81 612.80 гривень, 3% річних в сумі 29 612.03 гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 762.90 гривень.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання фіктивного правочину недійсним -відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 21.01.2013, у повному обсязі текст рішення буде складено 26.01.2013.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Щербина -Почтовик