Рішення

від 01.12.2006 по справі 30/528

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/528

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  30/528

01.12.06

За позовом     Малого приватного підприємства «Легіон і Ко»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Золоте руно»

Про            стягнення 10 889,47 грн.

                                                                                              Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь представники:

Від позивача      Котовий  А.Ф.–директор (наказ № 3/94 від 01.05.94.)

Від відповідача  Свиридов С.В. –представник за довіреністю № б/н від 16.11.06.

Рішення прийняте на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 16.11.06. по 27.11.06. та з 27.11.06. по 01.12.06.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Малого приватного підприємства «Легіон і Ко»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Золоте руно»про стягнення з відповідача 10 889,47 грн. заборгованості (1 500, 00 грн. –основного боргу, 189,47 грн. –пені, 9 200,00 грн. –орендної плати) за Договором оренди № 18/05 від 01.11.05.

Спір у справі виник на підставі того, що відповідачем у повному обсязі та своєчасно не вносились орендні платежі за користування орендованим приміщенням за Договором № 18/05 від 01.11.05.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.06. порушено провадження у справі № 30/528, розгляд справи було призначено на 31.10.06. о 12-00.

У судове засідання 31.10.06. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.06. про порушення провадження у справі № 30/528 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.06. розгляд справи № 30/528 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 16.11.06. о 10-00.

В судовому засіданні 16.11.06. представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що у відповідності до п. 1.4 Договору оренди № 18/05 від 01.11.05. передбачено, що передача приміщення в оренду здійснюється на підставі  акту прийому-передачі, а орендна плата нараховується з моменту підписання зазначеного акту, а оскільки між сторонами не підписувався акт прийому –передачі приміщення, то позивач зазначає, що у позивача не було права нараховувати та вимагати сплатити орендну плату.

В судовому засіданні 16.11.06. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського суду міста Києва було оголошено перерву до 27.11.06. о 11-45.

В судовому засіданні 27.11.06. представником було надано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 389,47 грн. (1000,00 грн. –основного боргу, 189,47 грн. –пені, 9 200,00 грн. –орендна плата за два місяці) заборгованості, оскільки відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено позивачу 500,00 грн.

Представником відповідача  в судовому засіданні 27.11.06. було надано суду додаткові пояснення до відзиву на позов, у відповідності до яких ТОВ «ВКК «Золоте руно»просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення пені, при цьому вказуючи на те, що у відповідності до п. 2.2 договору оренди № 18/05 від 01.11.05. сторонами не було встановлено строків сплати орендної плати, а тому розрахунок пені позивача не відповідає умовам зазначеного договору.

В судовому засіданні 27.11.06. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.12.06. о 12-30 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

01.11.05. між Малим приватним підприємством «Легіон і Ко»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКК «Золоте руно»(Орендар) було укладено Договір  оренди № 18/05 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендар прийняв в орендне користування  частину нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Попова, 12, що належать МПП «Легіон і Ко»на праві власності.

У відповідності до п. 2.1. було встановлено, що Орендар сплачує орендну плату за період листопад-грудень 2005 року в розмірі 7 650,00 не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від наслідків фінансово-господарської діяльності , на розрахунковий рахунок  Орендодавця.

Відповідно до п. 2.2. Договору, оренда з 01.01.06. становить 4 600,00 грн. щомісяця.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначає позивач та як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до Договору було передано відповідачу в орендне користування нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Попова, 12, які належать МПП «Легіон і Ко»на праві власності.

Позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов даного Договору та вимог чинного законодавства України несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувались орендні платежі за користування орендованими приміщеннями, а саме, як свідчать матеріали справи, у відповідності до виписок з банківського рахунку позивача, відповідачем на виконання умов Договору було сплачено всього:

-          за листопад 2005 р. –7 650,00 грн.;

-          за грудень 2005 р. –7 650,00 грн.;

-          за січень 2006 р. –  4 600, 00 грн.;

-          за лютий 2006 р. – 4 600,00 грн.;

-          за березень 2006 р.  –4 600,00 грн.;

-          за квітень 2006 р. –3 100,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.06. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію, у відповідно до якої позивач просив відповідача погасити свою заборгованість, але доказів відповіді ТОВ «ВКК Золоте руно»на зазначену претензію позивача матеріали справи не містять.

За таких обставин, в зв'язку з тим, що відповідачем за квітень 2006 р. було сплачено позивачу суму орендної плати лише в розмірі 3 100, 00 грн., ТОВ «ВКК «Золоте руно» має заборгованість перед МПП «Легіон і Ко»в сумі 1000,00 грн.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.

За таких обставин, позов  в частині стягнення заборгованості в сумі 1000,00 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем після порушення провадження у справі № 30/528  було частково сплачено борг позивачу в сумі 500,00 грн., в зв'язку із чим на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн.  підлягає припиненню, в зв'язку із відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем в односторонньому порядку було розірвано Договір оренди № 18/05 від 01.11.05., про що позивача не було повідомлено у відповідності до умов Договору, а саме, п. 5.2 Договору, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь подвійний розмір орендної плати в сумі 9 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 5.1 Договору, сторони погодили, що Договір набуває чинності з 01.11.06. і діє до 31.10.06.

У відповідності до матеріалів справи, 30.04.06. за актом приймання-передачі відповідач передав позивачу орендоване приміщення площею 125 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Попова, 12.

Відповідачем в процесі розгляду даної справи було надано суду, як доказ повідомлення позивача про розірвання Договору оренди № 18/05 від 01.11.05. лист від 14.03.06., але суд не приймає його до уваги, в зв'язку з тим, що відповідачем не надано суду належних доказів надіслання на адресу позивача даної вимоги про розірвання Договору оренди № 18/05 від 01.11.05.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 784 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

- наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України  строком договору є  час,  протягом  якого  сторони  можуть здійснити  свої  права  і  виконати  свої  обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку дострокового розірвання Договору сторони зобов'язані повідомити протилежну сторону письмово, не пізніше 2 місяців  до розірвання договору. В разі невиконання даної умови, сторона що не попередила  іншу сторону сплачує на її користь грошові кошти в розмірі орендної плати за два місяці.

За таких обставин, в зв'язку з тим, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про намір розірвати Договір оренди, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача - МПП «Легіон і Ко»про стягнення з відповідача подвійний розмір орендної плати в сумі 9 200,00 грн.

Посилання відповідача на те, що між сторонами не було укладено та підписано акту прийому-передачі нежилих приміщень, у відповідності лише до якого у позивача виникає право нараховувати та вимагати сплачувати орендну плату, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Договір оренди є одним із видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального  права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За таких обставин, відповідач - ТОВ «ВКК «Золоте руно»у відповідності до вимог чинного законодавства України повинен був сплачувати орендну плату за фактичне користування орендованим приміщенням в повному обсязі і своєчасно, як це зазначено в Договорі.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по орендних платежах, позивач на підставі  п. 4.2.  Договору № 18/05 від 01.11.05. просить суд стягнути з відповідача на свою користь  189,47 грн. пені.

Відповідно до п. 4.2 Договору, за несвоєчасну оплату орендної плати орендар нараховує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на момент несплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В зв'язку з тим, що у відповідності до п. 2.2 Договору сторонами не було встановлено саме до якого числа повинні сплачуватись орендні платежі (граничний термін сплати) починаючи з 01.01.06., за таких обставин, неможливо встановити періоди виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, а тому суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення пені в сумі 189,47 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 300,00 грн. –за послуги адвоката.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно з ст. 12 Закону  України  "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Позивачем як доказ сплати адвокату за складення позовної заяви суми в розмірі - 300,00 грн. було долучено до матеріалів справи копію квитанції          № 328, яка не може бути належним доказом, оскільки дана квитанція не є належним фінансовим документом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не укладалось угоди про надання адвокатських послуг, а тому зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача  300,00 грн. –за послуги адвоката.

В зв'язку з тим, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством України, а саме МПП «Легіон і Ко» сплачено 109,00 грн., зайво сплачена сума в розмірі 0,11 грн., відповідно до ст. 8 Декрету кабінету Міністрів України «Про державне мито»підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 48, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Золоте руно» (04123, м. Київ, вул. Межова, 19-Б, код ЄДРПОУ 33348846) на користь Малого приватного підприємства «Легіон і Ко»(04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 22, код ЄДРПОУ 21572261) 1 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 9 200 грн. 00 коп. –подвійної орендної плати, 102 грн. 00  коп. - державного мита та 110 грн.  53 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 500,00 грн. –провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.          На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства «Легіон і Ко»(04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 22, код ЄДРПОУ 21572261)  зайво сплачене державне мито в сумі 0 грн. 11 коп.

6.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

7.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  Т.М. Ващенко